ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2020Справа № 910/10140/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец - Контакт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"
про стягнення 46 884,00 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Мінченко Я.В.;
Від відповідача: Коновалов А.В.;
Жужупал М.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец - Контакт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 46 884, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 37 від 03.09.2018 в частині своєчасного перерахування попередньої оплати передбаченої п. 4.2. Договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у вищевказаному розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі № 910/10140/19 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі № 910/10140/19.
Ухвалою Господарського суду від 29.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/10140/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що сторонами не було досягнуто згоди з такої істотної умови, як ціна Договору. Відповідач наголошує на тому, що до позовної заяви позивачем додано примірник Договору на 4 сторінці якого міститься підпис відповідача, проте даний підпис зазначений на сторінці 4 не належить директору ТОВ "УМТК" Коновалову Антону Володимировичу.
Серед додатків до відзиву відповідачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у зв'язку, зокрема, з тим, що у справі № 910/10140/19 потрібно встановити належність, допустимість та достовірність доказів, вислухати пояснення сторін, щодо поданих доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 у справі № 910/10140/19 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 28.10.2019 з викликом сторін.
28.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання паро долучення додаткових документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 28.10.2019 представник відповідача подав клопотання про призначення у справі № 910/10140/19 почеркознавчої експертизи.
Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2019 надав для огляду оригінал Договору № 37 від 03.09.2018.
Представник відповідача підтримав клопотання про призначення у справі № 910/10140/19 почеркознавчої експертизи.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2019 заперечив щодо задоволення клопотання про призначення експертизи.
Розгляд клопотання про призначення у справі 910/10140/19 почеркознавчої експертизи судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи.
Судом у судовому засіданні 28.10.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви зазначеній справі до 04.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.
30.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі № 910/10140/19 судової комплексної експертизи, з переліком питань, які необхідно поставити експерту.
04.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування документів, необхідних для проведення почеркознавчої експертизи у справі № 910/10140/19.
Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2019 долучив до матеріалів справи оригінал Договору № 37 від 03.09.2018.
У судовому засіданні 04.11.2019 судом було відібрано експериментальні зразки підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" Коновалова Антона Володимировича на 15 (п'ятнадцяти) аркушах та долучено до матеріалів справи.
Також у судовому засіданні 04.11.2019 судом було відібрано експериментальні зразки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" на 10 (десяти) аркушах, які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10140/19 призначено комплексну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.
Супровідним листом від 18.11.2019 матеріали справи надіслано до Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.
12.12.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання, в якому експерт просить суд надати додаткові документи, а саме:
- оригінали документів, які містять вільні зразки підпису та почерку Коновалова Антона Володимировича , виконані ним протягом 2013-2019 років, які можуть міститися у наступних документах: паспорті громадянина України, закордонному паспорті (копії повинні мати чіткі зображення), у заяві по Ф-№1 про отримання паспорта громадянина України, у різного роду посвідченнях, документах з місця роботи (заявах, службових записках, поясненнях, автобіографіях тощо), страхових документах, довіреностях, деклараціях, налогових відомостях, пенсійних відомостях, актах цивільного стану (про шлюб та/або про розірвання шлюбу), квитанціях, тощо (не менше, ніж у 10-15 документах).
- експериментальні зразки підпису Коновалова Антона Володимировича , виконаних на розлінованих аркушах формату А4 на 6 арк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 поновлено провадження у справі № 910/10140/19, судове засідання призначено на 13.01.2020 року, викликано директора Коновалова Антона Володимировича для відібрання експериментальних зразків підпису.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.01.2020 подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.01.2020 судом було відібрано експериментальні зразки підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" Коновалова Антона Володимировича на 6 (шести) аркушах та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 зупинено провадження у справі № 910/10140/19 до проведення Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз комплексної експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10140/19 та повернення матеріалів справи до суду. Матеріали справи № 910/10140/19 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 6).
12.03.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення судової експертизи № 32043/32044/19-32/32045/19-33/6261;6264/20-32 від 25.02.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 поновлено провадження у справі № 910/10140/19 та призначено судове засідання на 27.04.2020.
02.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про уточнення висновку експерта.
24.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
Представники сторін у судове засідання 27.04.2020 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103052571824, № 0103052571816.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/10140/19 до 13.05.2020.
28.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення.
12.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
12.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про уточнення висновку експерта, в якому позивач просив суд зобов'язати Київський науково - дослідний інститут судових експертиз надати письмові пояснення щодо висновку експертів № 32043/32044/19-32/32045/19-33/6261:6264/20-32 від 25.02.2020, а саме виправити описки чи арифметичні помилки, які зазначені у висновку щодо дати договору поставки.
13.05.2020 через електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник позивача у судове засідання 13.05.2020 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міст Києва від 13.05.2020, яку занесено до протоколу судового засідання викликано в судове засідання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Я.Р.Полтавську, Н.І. Шкарівську, Г.М. Янкович для надання пояснень щодо висновку експертів № 32043/32044/19-32/32045/19-33/6261-6264/20-32 від 25.02.2020 за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у господарській справі № 910/10140/19, а саме стосовно вказаної у резолютивній частині Висновку дати договору № 37 та оголошено перерву до 03.06.2020.
18.05.2020 від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшли пояснення, в яких зазначено, що за результатами перевірки були встановлені недоліки, які не впливають на зміст висновку, а саме допущено технічну помилку та зазначено Договір поставки № 37 від 03.09.2020 замість вірної дати Договору поставки № 37 від 03.09.2018.
02.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшли пояснення щодо явки експертів у судове засідання.
У судовому засіданні 03.06.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представники відповідача у судовому засіданні 03.06.2020 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиву на позовну заяву.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 03.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец - Контакт» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (далі - покупець) укладено Договір поставки № 37, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором специфікацією до нього «товар», а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Як встановлено п. 1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, інші умови, визначаються згідно специфікації до договору (надалі іменується "специфікація"), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.
Загальна сума Договору складається із сум всіх підписаних накладних (п. 1.3. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник надає товар Покупцю за цінами, що визначені у специфікації до даного Договору.
Постачальник зобов'язується поставити товар протягом 30 робочих днів з моменту зарахування попередньої оплати за поставку товару в розмірі 25 (двадцять п'ять) % відстоків від загальної суми договору (п. 2.2. Договору).
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що право власності на товар, зазначений у Специфікації - додатку до цього Договору, переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами/представниками Сторін видаткової накладної.
Прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної, рахунку на оплату товару, документів, підтверджуючих якість товару (п. 2.5. Договору).
Згідно з п. 2.6. Договору приймання Товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції пропорядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 зі змінами та доповненнями.
Покупець здійснює Приймання Товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції пропорядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 зі змінами та доповненнями (п. 2.7. Договору).
Як встановлено п. 2.11 Договору датою переходу права власності на товар, що поставляється за цим Договором є дата підписання видаткової накладної.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що асортимент товару, що є предметом поставки, зазначений у Специфікації, яка додається до Договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 4.1. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі.
Покупець здійснює попередню оплату за поставку товару в розмірі 25 (двадцять п'ять) % відсотків від загальної суми договору, що становить 234 420, 00 грн. в день підписання Договору (п.4.2. Договору).
Остаточний розрахунок за Договором проводиться частинами в кількості поставленого товару за видатковими накладними. В день підписання Сторонами/ представниками сторін видаткової накладної. Покупець сплачує Постачальнику суму коштів вказаних у видатковій накладній (п. 4.3. Договору).
Як встановлено п. 5.1.1. Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар.
Згідно з п. 6.1. Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність визначену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 6.2. Договору за недопоставку та/або несвоєчасну поставку товару, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0, 1 % від вартості недопоставленого та/або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення.
У разі, якщо після підписання Договору, Покупець не перерахує на рахунок Постачальника попередню оплату за поставку товару в розмірі 25 (двадцять п'ять) % відсотків від загальної суми Договору, у тридцяти денний строк з дати підписання договору, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від загальної суми Договору (п. 6.5. Договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору).
03.09.2018 між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору поставки № 37 від 03.09.2018 - Специфікацію, в якій погодили назву товару, характеристику, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість.
Відповідно до Специфікації до Договору № 37 від 03.09.2018 загальна вартість з ПДВ становить - 234 420, 00 грн.
Специфікацію від 03.09.2018 скріплено підписами директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» - Коноваловим . А.В. і Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец - Контакт» - Мягким Д.В. та печатками товариств.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 37 від 03.09.2018 в частині своєчасного перерахування попередньої оплати передбаченої п. 4.2. Договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у відповідності до п. 6.5 Договору у розмірі 46 884, 00 грн.
Відповідач у відзиву на позовну заяву, заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав того, що сторонами не було досягнуто згоди з такої істотної умови, як ціна Договору.
Крім того, відповідач наголошував на тому, що до позовної заяви позивачем додано примірник Договору на 4 сторінці якого міститься підпис відповідача, проте даний підпис зазначений на сторінці 4 не належить директору ТОВ "УМТК" Коновалову Антону Володимировичу.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
З метою дослідження обставин, які входять до предмета доказування, оскільки відповідач заперечував проти підписання директором Коноваловим А.В. Договору поставки № 37 від 03.09.2018, судом призначено у справі судову комплексну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертизи поставлені наступні питання:
- Чи виконано підпис від імені особи Коновалова Антона Володимировича на всіх сторінках Договору поставки від 03.09.2018 № 37 саме Коноваловим Антоном Володимировичем ;
- Чи нанесено відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" в Договорі поставки № 37 від 03.09.2018 печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"?
На поставлені питання у висновку експерта № 32043/32044/19-32/32045/19-33/6261:6264/20-32 від 25.02.2020 містяться наступні відповіді:
1. Підписи від імені Коновалова Антона Володимировича, які містяться на кожному аркуші Договору поставки № 37 від 03.09.2018, який підшити до матеріалів господарської справи № 910/10140/19 (а.с.146-149), в рядках «Покупець» та у графі «Покупець: Директор___/Коновалов. А.В./» - виконані Коноваловим Антоном Володимировичем .
2. Відтиски печатки ТОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія», які містяться на кожному аркуші Договору поставки № 37 від 03.09.2018, нанесені однією і тією ж печаткою, але не печаткою ТОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія», вільні й експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним змістом.
Надаючи правову оцінку означеному висновку, суд зазначає про таке.
Як вже вказувалось судом, у ст.73 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними у розумінні процесуального законодавства є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.ст.76, 78 Господарського процесуального кодексу України).
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).
Відповідно до ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
З дослідженого судом висновку експерта вбачається, що підписи від імені Коновалова Антона Володимировича, які містяться на кожному аркуші Договору поставки № 37 від 03.09.2018, який підшити до матеріалів господарської справи № 910/10140/19 (а.с.146-149), в рядках «Покупець» та у графі «Покупець: Директор___/Коновалов. А.В./» - виконані Коноваловим Антоном Володимировичем .
Що стосується заперечень відповідача, що на Договорі поставки № 37 від 03.09.2018 відтиск печатки не нанесений печаткою ТОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія», суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 58.1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.
Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України).
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Так, за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Тобто, частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як встановлено ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Як встановлено п. 6.5. Договору у разі, якщо після підписання Договору, Покупець не перерахує на рахунок Постачальника попередню оплату за поставку товару в розмірі 25 (двадцять п'ять) % відсотків від загальної суми Договору, у тридцяти денний строк з дати підписання договору, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від загальної суми Договору
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу попередню оплату у розмірі 25 % від загальної суми договору, що становить 234 420, 00 грн., як передбачено п. 4.2. Договору то позивачем на підставі п. 6.5. Договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 46 884, 00 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, штраф передбачений п. 6.5. Договору у розмірі 46 884, 00 грн. (234 420, 00 грн. * 20 % = 46 884, 00) має бути стягнутий з відповідача.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец - Контакт" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13; код ЄДРПОУ 36046631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец - Контакт" (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Андріївський, 18 А; код ЄДРПОУ 32019384) штраф у розмірі 46 884 (сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.07.2020.
Суддя М.Є.Літвінова