ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2020Справа № 910/9627/20
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши
заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м. Львів
про забезпечення позову
у справі
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м. Львів
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ
про зобов'язання вчинити дії,
03.07.2020 року Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі також - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі також - відповідач) припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 року №0424-02013 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
Разом з позовною заявою 03.07.2020 до суду позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вживати по відношенню до позивача заходи, передбачені розділом 1.7. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018 року.
Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану Акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як на підставу для забезпечення даного позову позивач вказує на те, що ПАТ «НЕК «Укренерго» з 01.07.2019 всупереч умовам Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 року №0424-02013 нараховує позивачу плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту та надсилає позивачу рахунки і Акти приймання-передачі послуг із включенням послуг, які фактично не надавались. З наданими Актами прийому-передачі послуг позивач не погоджувався, кожного разу надаючи заперечення проти нарахування відповідачем оплати за такі послуги. Фактично включення ПАТ «НЕК «Укренерго» до рахунків та актів приймання-передачі послуг обсягів експортованої електричної енергії безпосередньо порушує права позивача та умови Договору. Разом з тим, 12.06.2020 року позивачем отримано повідомлення від ПАТ «НЕК «Укренерго» №01/20083 від 03.06.2020 щодо зобов'язання застосувати до учасників ринку електричної енергії статус «Переддефолтний» за не оплату такими учасниками ринку послуг з передачі електричної енергії. Цим повідомленням ПАТ «НЕК «Укренерго» повідомляє АТ «ДТЕК Західенерго», що останній, у зв'язку із наявністю заборгованості за Договором набуде статус «Переддефолтний», а надалі - «Дефолтний», якщо не сплатить заборгованість протягом 30 днів (тобто до 12.07.2020). Таким чином, в результаті застосування 12.07.2020 до Товариства статусу «Переддефолтний», та, як наслідок, статусу «Дефолтний», ПАТ «НЕК «Укренерго» фактично позбавляє АТ «ДТЕК Західенерго» можливості брати участь на ринку електричної енергії, адже позивач фактично позбавляється можливості здійснювати господарську діяльність на організованих сегментах ринку електричної енергії, та не матиме можливості виконувати умови договорів з іншими учасниками ринку, в тому числі з операторами систем розподілу, контрагентами на ринку двосторонніх договорів, ринку на добу на перед, внутрішньодобовому ринку, ринку допоміжних послуг, споживачами тощо.
В заяві вказано, що виходячи з вищезазначеного, у зв'язку з тим, що виключення позивача з ринку відбудеться у зв'язку з неправомірним нарахуванням ПАТ «НЕК «Укренерго» заборгованості за послуги з передачі електричної енергії при експорті, заходи забезпечення позову про які просить позивач у цій заяві, безпосередньо пов'язані із предметом позовної заяви.
Судом враховано ситуацію на ринку електричної енергії України, стосовно існування природної монополії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами на всій території України, а також те, що підприємства ДТЕК ведуть видобуток вугілля та природного газу, постачають тепло й електроенергію кінцевим споживачам і надають енергосервісні послуги, у зв'язку з чим припинення господарської діяльності позивача, на час перебування справи в провадженні суду, та як наслідок припинення постачання електроенергії кінцевим споживачам призведе до зазначених заявником наслідків.
Згідно з положеннями підпункту 1 пункту 1.7.4 глави 1.7 розділу І Правил ринку, учасник ринку, крім оператора системи передачі (ОСП/НЕК «Укренерго»/АР), оператора ринку та гарантованого покупця, набуває статусу «Дефолтний» якщо тривалість статусу «Переддефолтний» для учасника ринку становить більше двох робочих днів.
Відповідно до пункту 1.7.5. Правил Ринку на період існування статусу «Дефолтний» Адміністратор розрахунків (НЕК «УКРЕНЕРЕО») вживає до такого учасника ринку такі заходи:
1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний»;
2) публікує на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний» із зазначенням дати набуття такого статусу;
3) зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації ДЦ щодо продажу електричної енергії учасникам ринку;
4) установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку;
5) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу «Дефолтний» постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку;
6) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу «Дефолтний» кожного банківського дня о 12:00 направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або П1Б (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець) та кінцевий розмір простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.
Позивач зазначає, що на сьогодні Господарським судом Львівської області вирішується спір у справі №914/935/20 за позовом НЕК «Укренерго» до АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» про стягнення нарахованої НЕК «Укренерго» в односторонньому порядку заборгованості за послуги з передачі при експорті, що також підтверджує передчасність висновків НЕК «Укренерго» про наявність у Позивача заборгованості за послуги. Однак, враховуючи те, що НЕК «Укренерго» є монополістом на ринку передачі електричної влади та має суттєву ринкову владу, сама лише відсутність підтвердженої у встановленому законом порядку заборгованості за послуги, не можуть перешкодити НЕК «Укренерго» застосувати до Позивача статус «Переддефолтний». У зв'язку з неправомірними нарахуваннями ПАТ «НЕК «Укренерго» заборгованості щодо сплати послуг з передачі при здійсненні експортних операцій, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача припинити вказані дії.
За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.
Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Враховувавши викладені вище обставини, фактично наявне існування обставин можливого виключення позивача із енергетичного ринку на час перебування справи в провадженні суду.
Наведені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущення заявника, щодо неможливості виконання рішення суду, оскільки підприємство фактично буде позбавлене можливості здійснення господарської діяльності на енергетичному ринку, що фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.
Сфера зобов'язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом (рішення у справі "Кудла проти Польщі"). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення у справі "Міфсуд проти Франції" та у справі "Пантелеєнко проти України").
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення №3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як слідує з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність підстав для нарахування послуг щодо експорту електричної енергії, у зв'язку з чим неоплата вартості таких послуг може слугувати важелем зупинення діяльності підприємства позивача на енергетичному ринку.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
Суд Згідно з п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Таким чином, суд визнає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову щодо заборони відповідачу вживати по відношенню до позивача заходи, передбачені розділом 1.7. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про забезпечення позову задовольнити.
2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/9627/20 заборонити Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25) вживати по відношенню до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (ідентифікаційний код 23269555, адреса: м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15) заходи, передбачені розділом 1.7. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018 року
3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу, набирає законної сили з моменту її підписання (06.07.2020 року) та може бути пред'явлена до виконання у строк до 06.07.2023 року.
4. Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (ідентифікаційний код 23269555, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15).
5. Боржником у виконавчому провадженні за цією ухвалою Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25).
6. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов