ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/272/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до відповідача: Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс"
про відшкодування шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства в сумі 176812 грн 33 коп.
за участю:
від позивача: Войцешук О. В.
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
Суть спору.
Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до суду з позовом до Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про відшкодування шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства в сумі 176812 грн 33 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою суду від 09.04.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити розгляд справи по суті на 05.05.2020; встановити відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Судове засідання 05.05.2020 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 28.04.2020 розгляд справи відкладено на 12.05.2020.
Розгляд справи в судовому засіданні 12.05.2020 відкладено на 02.06.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 12.05.2020.
В судовому засіданні 02.06.2020 оголошено перерву до 01.07.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 02.06.2020.
В судові засідання представник відповідача жодного разу не з'являвся (явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою).
Судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату та час розгляду справи.
Явка представника позивача у всі судові засідання, проведені по розгляду даної справи, підтверджує даний факт.
Що стосується відповідача, то ухвала суду від 09.04.2020, яка направлялась на його адресу повернулася з відміткою Укрпошти ""інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Разом з тим ухвалу суду від 12.05.2020 представником отримано 19.05.2020, ухвалу суду від 02.06.2020 - 11.06.2020.
Правом участі у судових засіданнях та правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Жодних заяв чи клопотань від відповідача з приводу подання відзиву на позов чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, враховуючи належне виконання обов'язку суду щодо повідомлення усіх учасників судового процесу та надіслання процесуальних документів сторонам справи, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача вимог щодо ведення лісового господарства, які встановлені законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, у зв'язку із чим нанесло шкоду лісу та навколишньому середовищу. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на ст. 1, 17, 19, 63, 64, 69, 86, 90, 91, 93, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 12, 20-2, 40, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закон України "Про рослинний світ", ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 153, 222, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задоволити.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на підставі наказу № 237 від 30.08.2019 та направлення на перевірку № 250 від 30.08.2019 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в діяльності Надвірнянського спецагролісгоспу.
За результатами перевірки складено акт № 179 (за період перевірки з 02.09.2019 по 13.09.2019), в якому зафіксовано факти незаконної рубки:
1) у Гаврилівському лісництві:
- у кварталі № 23 виділ № 4, площа 3,4 га. СРВ - 2019 - незаконну рубку 2 сироростучих дерев породи дуб, з діаметром пнів 58; 30 см.
Сума розрахованої шкоди, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, по Гаврилівському лісництву становить 19895 грн 19 коп.
2) у Ланчинському лісництві:
- у кварталі № 72 виділ № 18, площа 5,2 га. ЛВР - 2019 - пошкодження до ступеня неприпинення росту 2 сироростучих дерев породи граб, з діаметром пнів 22; 25 см.
Сума розрахованої шкоди, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, по Ланчинському лісництву становить 1352 грн 99 коп.
3) у Парищанському лісництві:
- у кварталі № 54 виділ № 27, площа 2,3 га. ПРЖ - 2019 - пошкодження до ступеня неприпинення росту 2 сироростучих дерев породи дуб, з діаметром пнів 21; 25 см;
- у кварталі № 54 виділ № 27, площа 2,3 га. ПРЖ - 2019 - незаконну рубку 1 сироростучого дерева породи граб, з діаметром пня: 20 см.
- у кварталі № 48 виділ № 49, площа 9,1 га. СРВ - 2018:незаконну рубку 27 сухостійних дерев породи ялина, з діаметром пнів: 15; 25; 15; 26; 21; 20; 18; 14; 18; 19; 30; 20; 20; 18; 17; 20; 18; 20; 14; 24; 21; 14; 17; 16; 12; 24 см; незаконну рубку 3 сироростучих дерев породи ялина, з діаметром пнів: 10; 22; 12 см; незаконну рубку 8 сироростучих дерев породи береза, з діаметром пнів: 19; 22; 21; 20; 20; 17; 10; 30 см; незаконну рубку 34 сироростучих дерев породи дуб червоний, з діаметром пнів: 28; 21; 19; 16; 22; 13; 20; 22; 33; 21; 17; 26; 36; 16; 32; 20; 23; 23; 15; 31; 22; 25; 24; 26; 18; 34; 18; 14; 43; 31; 27; 32; 40; 22 см; незаконну рубку 15 сироростучих дерев породи осика, з діаметром пнів: 32; 21; 17; 20; 15; 15; 26; 16; 20; 24; 11; 11; 14; 29; 34 см.
Сума розрахованої шкоди, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, по Парищанському лісництву становить 173708 грн 21 коп.
Складений акт підписано всіма особами, задіяними у перевірці.
18.09.2019 позивач надіслав відповідачу претензію № 38/19 від 17.09.2019, в якій зазначав про необхідність відшкодування ним шкоди заподіяної державі в розмірі 194956 грн 39 коп. шляхом перерахування визначеної суми у відповідний фонд охорони навколишнього середовища селищних, сільських та/або міських рад на території якої вчинені дані правопорушення. Факт направлення позивачем 18.09.2019 та отримання відповідачем вказаної вище претензії 20.09.2019 підтверджують відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач частково погасив розмір заподіяної шкоди, як наслідок, по Гаврилівському лісництві несплаченою залишена шкода в сумі 5999 грн 99 коп., по Парищанському лісництву - 170812 грн 34 коп.
На адресу Надвірнянського ВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області Державною екологічною інспекцією Карпатського округу направлено лист № 02.5-12/1043 від 16.09.2019 з інформацією про проведену позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Надвірнянським спецагролісгоспом.
19.09.2019 зареєстровано кримінальне провадження № 12019090200000763 за ч. 1 ст. 191 КК України, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.10.2019.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Частинами 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
В силу ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з ст. 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Згідно ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1, 2 ст. 17 ЛК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Основними завданнями державної лісової охорони, в силу ст. 90 ЛК України, є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 ЛК України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу "затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами. зокрема, незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідно довести наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину.
Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено здійснення державного нагляду (контролю) за суб'єктами господарювання з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Надвірнянський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" є постійним лісокористувачем, тому, з урахуванням приписів ст. 19 ЛК України зобов'язаний забезпечувати охорону та захист лісів.
В порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачем, на території Гаврилівського та Парищанського лісництв, допущено незаконну рубку дерев. Даний факт виявлено в ході проведення Державною екологічною інспекцією Карпатського округу перевірки та складено відповідний акт, який є достатнім доказом факту такого порушення. Зауважень з боку відповідача не висловлювалось.
Розмір завданої шкоди розраховано позивачем вірно на підставі Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008.
Жодних доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу та недопущення самовільної рубки дерев відповідачем не подано.
Внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яким на нього як на постійного лісокористувача покладено обов'язок охороняти ліс та здійснювати заходи, спрямовані на його збереження та недопущення незаконних рубок дерев, було заподіяно шкоду лісовим ресурсам, яка підлягає відшкодуванню в порядку, визначеному ст. 1166 ЦК України та розмірах, встановлених законодавством України.
Суд вважає, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника (особа вважається винною якщо не доведе відсутності своєї вини), тоді як відповідачем не надано суду жодного доказу, які б свідчили про вчинення ним дій задля збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки дерев на території лісового фонду, що переданий йому у користування. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.
Системний аналіз ст. 19, 63, 64 ЛК України свідчить, що обов'язок стосовно забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Отже, відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяв матеріальну шкоду лісовому фонду України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Висновок суду.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, своїми правами, наданим йому ст. 42, 46, 165, 251 ГПК України не скористався, будь-яких заперечень проти позову не надав, доводи позивача не спростував.
В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2652 грн 18 коп.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, а також те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до відповідача Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про відшкодування шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства в сумі 176812 грн 33 коп. - задоволити.
Стягнути з Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" (вул. Дем'янчука, 12, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400; ідентифікаційний код 05442412) шкоду в сумі 176812 грн 33 коп., яку перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад:
- 5999 грн 99 коп. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн 99 коп.) шкоди у фонд охорони навколишнього природного середовища Переріслянської ОТГ Надвірнянського району на: р/р UA 178999980333189331000009586; отримувач УК у Надвірнянському районі/отг Перерісль/24062100, ідентифікаційний код 37904033; банк отримувача Казначейство України;
- 170812 грн 34 коп. (сто сімдесят тисяч вісімсот дванадцять грн 34 коп.) шкоди у фонд охорони навколишнього природного середовища с. Лісна Тарновиця Надвірнянського району на: р/р UA 598999980333119331000009323; отримувач УК у Надвірнянському районі/с. Лісна Тарновиця /24062100, ідентифікаційний код 37904033; банк отримувача Казначейство України;
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" (вул. Дем'янчука, 12, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400; ідентифікаційний код 05442412) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (вул. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76014; р/р НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ; ідентифікаційний код 42702233) - 2652 грн 18 коп. (дві тисячі шістсот п'ятдесят дві грн 18 коп.) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки на апеляційне оскарження продовжуються на строк дії такого карантину (п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено 09.07.2020.
Суддя Т. В. Стефанів