номер провадження справи 9/61/20
06.07.2020 Справа № 908/971/20
м.Запоріжжя
За позовом: Акціонерного товариства "Костанайські мінерали" (Республіка Казахстан, Костанайська область, м. Житікара, вул. Леніна, 67)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Дніпровська хвиля" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36)
про стягнення суми 441875 доларів США (12 035 128,44 грн.)
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Верещагін М.В., ордер серія ЗП № 029663 від 31.03.2020;
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Костанайські мінерали" (Республіка Казахстан) про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Дніпровська хвиля" заборгованості за Контрактом № 04/01 від 04.01.2018 в сумі 441875 доларів США, що по курсу НБУ на 07.04.2020 складає 12 035 128,44 грн.
Ухвалою суду від 16.04.2020 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху.
Ухвалою суду від 06.05.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/971/20, присвоєний номер провадження 9/61/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.06.2020. Ухвалою суду від 02.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2020.
03.07.2020 до господарського суду від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача, в якій відповідач просить розглянути справу на підставі письмових доказів та матеріалів, що містяться у справі.
06.07.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві (з урахуванням письмових пояснень від 27.04.2020, наданих на усунення недоліків позовної заяви), які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані, зокрема, наступним. На підставі Контракту №04/01 від 04.01.2018 позивачем в період з 26.02.2018 по 19.04.2019 була здійснена поставка відповідачу товару, всього - на загальну суму 541875,00 доларів США, виставлено рахунки-фактури на оплату. Покупцем здійснено часткову оплату в сумі 100000,00 доларів США згідно з платіжним дорученням № 607918 від 20.05.2019, внаслідок чого заборгованість останнього становить 441875,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.04.2020 (дата подачі позовної заяви) складає 12035128,44 грн. Сума заборгованості підтверджується документами первинної бухгалтерії, документами передбаченими умовами Контракту та актом звірки взаєморозрахунків від 11.11.2019. Позов обґрунтовано ст.ст. 1, 6, 32, 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст.ст. 3, 6, 11, 207, 208, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 638, 639, 712, 837 ЦК України, ст.ст. 174, 181, 193, 216-218, 220, 224, 229, 232, 265 ГК України, умовами Контракту № 04/01 від 04.01.2018.
29.05.2020 до господарського суду від відповідача надійшло письмове заперечення, яке по суті є відзивом на позовну заяву, в якому зазначено, що з огляду на наявні документи та враховуючи загальні та фактичні умови Контракту ТОВ "Завод "Дніпровська хвиля" погоджується з думкою позивача про порушення строків та повноти оплати за товар, який було поставлено відповідачу в період з 26.02.2018 по 19.04.2019, та оплачено частково в розмірі 100000,00 доларів США. ТОВ "Завод "Дніпровська хвиля" не мало намірів порушувати свої грошові зобов'язання та намагалося здійснити оплату. Проте наявність кредиту в банку, порядок безакцептного списання коштів з рахунку підприємства, а також накладення арешту на рахунок, унеможливило здійснення оплати по контракту, спричинило фактичне припинення господарської діяльності підприємства та зробило його неплатоспроможним. З огляду на це, відповідач порушив грошові зобов'язання не з власної вини. На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
04.01.2018 між Акціонерним товариством «Костанайські мінерали», Республіка Казахстан (Продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Дніпровська хвиля» (Покупець, відповідач у справі) був укладений контракт №04/01, відповідно до умов якого визначено, що Продавець продає, а Покупець покупає Товар, вказаний у Додатку на поставку товару (Додаток №1) та оплачує його у відповідності та на умовах цього Контракту. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у Додатках (Специфікаціях) до дійсного контракту, які є його невід'ємними частинами. Під товаром за цим контрактом розуміється азбест хризотіловий ДСТУ 12871-2013 (п.1.1 контракту).
Згідно з п.п.2.1, 2.4, 2.5 контракту базисні умови поставки здійснюються на умовах DAP ст. Соловей (в редакції ІНКОТЕРМС-2010). Базисні умови поставки встановлені згідно Правилам Міжнародної Торгової палати. Оформлення необхідних документів на товар (експорт, імпорт) на території України - здійснюється Покупцем, а на території Республіки Казахстан - здійснюється Продавцем. Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється на умовах: DAP ст. Соловей.
В пунктах 3.1, 3.2 контракту встановлено, що поставка товару може здійснюватися повністю або частинами до повного виконання умов контракту. Партія товару поставляється у строк не пізніше 30 календарних днів, а відвантаження не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання заявки покупця на умовах, які зазначені у даному контракті. Датою відвантаження вважається дата, вказана в залізничній накладній, підтверджена штампом митної служби станції відправлення.
Відповідно до п. 4.1 контракту ціна на товар, що поставляється за даним контрактом, встановлюється в доларах США та приймається на умовах DAP ст. Соловей (в редакції ІНКОТЕРМС-2010) В ціну товару включається вартість пакування, маркування, податки та митні збори, транспортні витрати по перевезенню по території РК та Російської Федерації.
За змістом пунктів 5.1-5.3 контракту, валютою платежу є долар США. На підставі підписаної заявки на товар Покупцем, Продавець висилає Додаток (Специфікацію) для узгодження та виставляє рахунок-фактуру на товар на кожну поставляємо партію товару Покупцю. Товар підлягає відвантаженню протягом 30 днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Оплата за товар, який поставляється за цим контрактом здійснюється шляхом банківського безготівкового переводу на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу 90 днів з дати відвантаження, вказаної в ДТ.
Сторонами було підписано Додаток № 1 до Контракту - Специфікація на поставку обумовленого Товару - загальною вартістю 573750,00 доларів США. В подальшому підписано Додаток № 3 до контракту - Доповнення від 12.02.2018 відповідно до якого узгоджено додаткове відвантаження товару згідно з наведеною специфікацією на суму 1071000,00 доларів США. Загальна сума контракту змінюється та складає: 1 644 750,00 доларів США.
Датою відвантаження вважається дата, зазначена в залізничній накладній підтверджена штампом митної служби та штампом залізничної станції «Джетыгара» (п. 7.2 контракту).
Згідно з п. 7.3 контракту встановлено, що Продавець зобов'язаний протягом 7 днів після відвантаження надіслати покупцю по телефаксу копії наступних документів: фактура-рахунок, залізнична накладна, сертифікат відповідності на товар, сертифікат якості товару, Декларації на товар, Сертифікат походження товару (СТ-1).
Відповідно до п. 14.5 контракту (в редакції додаткової угоди № 1 від 03.12.2018 строк дії контракту встановлено до 01.06.2019.
Як слідує із викладених позивачем обставин та наданих ним документів, в тому числі: розрахунку стягуваної суми заборгованості, на виконання умов контракту № 04/01 від 04.01.2018 відповідачу в період з 26.02.2018 по 19.04.2019 включно було здійснено поставку товару на загальну суму 541875,00 доларів США, що підтверджується залізничними накладними, виставленими рахунками-фактурами та Деклараціями на товар, копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно з платіжним дорученням № 607916 від 20.05.2019 відповідачем на рахунок позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США, які зараховано в рахунок часткової оплати товару.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі Акціонерне товариство «Костанайські мінерали» звернулося до господарського суду з даним позовом, за яким відкрито провадження у справі № 908/971/20.
За змістом ст.ст. 7, 365, 366 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до змісту статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Виходячи з положень ст. ст. 4, 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Відповідно до приписів ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
29.08.2019 сторонами підписано Доповнення (Додаток №8 до Контракту) згідно з яким внесено зміни до п. 12.2 розділу 12 контракту «Вирішенні спорів» та викладено його в наступній редакції: «В случае не достижения согласия по возникшим спорам и разногласиям, спор подлежит рассмотрению в суде по месту нахождения ответчика».
Враховуючи викладене, спір у даній справі належить до підсудності Господарського суду Запорізької області та має розглядатись із застосуванням до правовідносин сторін матеріального права України.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із змісту ч. 2 ст. 67 та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України слідує, що сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) це домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Положеннями ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В пункті 5.3 укладеного сторонами контракту встановлено, що оплата за товар, який поставляється за цим контрактом, здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу 90 днів з дати відвантаження, вказаної в ДТ.
В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни до п. 5.3 контракту щодо кількості днів відстрочки оплати товару, шляхом підписання Доповнень (Додатків №№4-7 до контракту), а саме:
Доповнення від 18.05.2018 (Додаток №4) - з відстрочкою платежу 240 днів з дати відвантаження, вказаної в залізничній накладній;
Доповнення від 18.10.2018 (Додаток №5) - з відстрочкою платежу 360 днів з дати відвантаження, вказаної в залізничній накладній;
Доповнення від 15.02.2019 (Додаток №6) - з відстрочкою платежу 540 днів з дати відвантаження, вказаної в залізничній накладній;
Доповнення від 28.08.2019 (Додаток №7) - з відстрочкою платежу 630 днів з дати відвантаження, вказаної в залізничній накладній.
В кожному з вищевказаних Доповнень передбачено, що вони є невід'ємною частиною контракту та вступають в силу з моменту їх підписання обома сторонами.
Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем обов'язків щодо поставки відповідачу товару, обумовленого укладеним сторонами Контактом № 04/01 від 04.01.2018 з датами поставки (відвантаження), які здійснено: 26.02.2018, 15.03.2018, 31.05.2018, 01.06.2018, 07.06.2018, 16.07.2018, 27.07.2018, 31.07.2018, 10.04.2019, 16.04.2019, 19.04.2019.
Відповідач здійснив часткову оплату отриманого ним товару та перерахував на корить позивача грошові кошти у розмірі 100000,00 доларів США, що підтверджується копією платіжного доручення № 607916 від 20.05.2019 (а.с.173).
Сторонами було підписано та скріплено печатками Акти звірки взаємних розрахунків по договору № 04/01 станом на 30.09.2019 та станом на 11.11.2019, згідно з якими ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля» підтверджено наявну у нього заборгованість перед позивачем на загальну суму 441875,00 доларів США, з урахуванням здійсненої часткової оплати.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язання щодо здійснення повної оплати отриманого товару суду не надав, безпосередньо факт отримання товару та наявність заборгованості не заперечив.
Згідно з ч.1 ст. 13, ч. ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Із змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.
За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до приписів ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В даному випадку, для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є встановлення факту наявності господарських правовідносин, факту поставки товару, виникнення обов'язку відповідача щодо виконання грошового зобов'язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що враховуючи ту обставину, що оплата відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі, то в частині розрахунку дати платежу, з урахуванням 630 денного строку, визначеного Додатком № 7 до Контракту, відлік слід здійснювати з дати першої поставки товару - 26.02.2018. Період з 26.02.2018 по 07.04.2020 (дата подачі позову) складає 791 день, з огляду на що позовна заява подана після строку, встановленого на оплату товару за контрактом.
Відповідно до приписів ст.ст. 251-253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на останні зміни, що були внесені в п. 5.3 Контракту, згідно з якими відстрочення оплати товару встановлено у 630 днів з дати відвантаження, позивачем не доведено наявність порушення з боку відповідача строку оплати за товар поставлений (відвантажений) 10.04.2019, 16.04.2019 та 19.04.2019, строк оплати за який (з урахуванням відстрочення платежу) на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на час розгляду справи, не настав.
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, за вирахуванням суми вартості товару, поставленого 10, 16 та 19 квітня 2019 року, заборгованість за яким заявлена до стягнення необґрунтовано.
З урахуванням здійсненої відповідачем 20.05.2019 часткової оплати у розмірі 100000,00 доларів США, сума заборгованості відповідача, яка на момент подачі позову була обґрунтовано заявлена позивачем та підлягає стягненню судом складає 308000,00 доларів США, що по курсу НБУ на 07.04.2020 складає 8388842,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що підписання ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля» актів звірки взаємних розрахунків по договору № 04/01 на загальну суму 441875,00 доларів США свідчить про визнання відповідачем наявності грошового зобов'язання в цілому, однак з урахуванням обставин, встановлених судом вище, акт звірки не є підставою для стягнення в судовому порядку суми заборгованості за товар, строк оплати якого не настав.
Викладені у відзиві заперечення відповідача щодо відсутності його вини у порушенні грошових зобов'язань перед позивачем з посиланням на скрутне фінансове становище та неможливість здійснення розрахунків у зв'язку із накладенням арешту на його рахунки, не звільняють покупця від обов'язку здійснити оплату за нього в обумовлений контрактом строк.
Господарський суд зазначає, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. При цьому, у випадку ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні, що відповідає висновкам наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №761/12665/14-ц.
Зазначення ціни позову про стягнення іноземної валюти в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, здійснюється з метою визначання належної до сплати суми судового збору (ч. 1 ст. 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Дніпровська хвиля" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 36, ідентифікаційний код 37020331) на користь Акціонерного товариства "Костанайські мінерали" (Республіка Казахстан, Костанайська область, м. Житікара, вул. Леніна, 67, ідентифікаційний код 28073006, РНН 391600000175, БИН 910540000047) суму 308 000 (триста вісім тисяч) доларів США основного боргу, що по курсу Національного банку України станом на 07.04.2020 складає 8 388 842,00 грн. (вісім мільйонів триста вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок дві) грн. 00 коп., суму 125 832 (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 63 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2020.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Суддя О.С. Боєва