61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
08.07.2020 Справа № 905/531/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговая группа "Милих", м.Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у справі: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ГРУП", м. Київ
про стягнення 237434,88грн.
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговая группа "Милих", м.Дніпро
про стягнення штрафу в сумі 10559,25грн.
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговая группа "Милих", м.Дніпро звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область про стягнення 237434,88грн., з яких: 211184,96грн. - основний борг; 22659,78грн. - пеня, 2534,22грн. - 3% річних, 1055,92грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем умов договору поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р. в частині оплати товару.
Ухвалою суду від 06.04.20р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/531/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.04.20р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ГРУП".
24.04.20р. до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговая группа "Милих" про стягнення штрафу в сумі 10559,25грн. за неналежне виконання останнім договору поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р.
Ухвалою суду від 27.04.20р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговая група "Милих" про стягнення штрафу в сумі 10559,25грн.; об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та перейдено до розгляду справи №905/531/20 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 28.04.19р
27.04.20р. через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою суду від 28.04.20р. підготовче засідання відкладено на 20.05.20р.
13.05.20р. через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою суду від 20.05.20р. підготовче засідання відкладено на 17.06.20р.
09.06.20р. через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив №03/2-97 від 04.06.20р.
Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання від 17.06.20р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 08.07.20р.
30.06.20р. через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) №03/2-115 від 24.06.20р. про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 08.07.20р. у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника обумовленою введенням на території України карантинних заходів пов'язаних з COVID-19.
01.07.20р. через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами справи. У поданій заяві позивач за первісним позовом підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про місце, час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином та своєчасно.
Правом прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом подання відповідного клопотання у відповідності до ст.197 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) та третя особа не скористалися.
Разом з тим про наявність у відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та третьої особи доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.
При цьому, у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не наведено достатнього обґрунтування неможливості участі його представника в судовому засіданні (якщо він вважав таку участь необхідною).
Водночас суд зазначає, що судочинство в Україні здійснюється і в умовах карантину.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) і третьої особи та за наявними матеріалами.
З огляду на вказаний висновок суду, клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
06.08.19р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" (покупець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом), від імені та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговая Группа «Милих» (постачальник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) укладено договір поставки №КДрМЗ/409-19, згідно п.1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення металевий прокат та вироби з металу (далі - продукція), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього договору.
Згідно п.1.2. договору, покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.4.1. договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонам в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, яка супроводжується одним товаросупровідним документом.
Умови поставки продукції - EXW, згідно «Інкотермс -2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до договору. Погоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її передачі покупцеві. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.4.2. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р.).
Пунктом 5.1. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., визначено, що загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставленої продукції складає +/- 10%, якщо інше не обумовлене сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У кожному разі, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 20000000грн. без ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.
Ціни на продукцію встановлюються у відповідних специфікаціях до договору (п.5.2. договору).
Згідно п.5.4. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., розрахунки за продукцію, поставлену за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання постачальником документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Реєстрація податкової накладної постачальником здійснюється у відповідності до діючого податкового законодавства для реєстрації/коригування податкових накладних.
Відповідно до п.5.5. договору, взаєморозрахунки між покупцем і постачальником здійснюються на підставі даних про якість, кількість, асортимент і комплектність продукції, визначених відповідно до розділу 2 цього договору.
Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.5.10. договору).
Згідно з п.6.2. договору, у разі не поставки, недопоставки продукції або її поставки з порушенням строків, передбачених договором або відповідною специфікацією, постачальник несе наступну відповідальність:
6.2.1. у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5% від вартості продукції, що постачається за відповідною специфікацією;
6.2.2. у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції понад 10 (десять) календарних днів, постачальник, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення, додатково до штрафу передбаченого у п.п.6.2.1 сплачу покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої (недопоставленої) продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.
За умовами п.6.8. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Постачальник має право затримати поставку продукції до оплати поставленої продукції та неустойки за прострочення платежу.
Згідно з п.6.11. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., строк нарахування сторонами штрафних санкцій за договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за увесь період порушення зобов'язання.
Цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.19р., а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання сторонами грошових зобов'язань (п.8.1. договору).
05.09.19р. ТОВ «Торговая группа «Милих» та ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» від імені та за рахунок якого діє ТОВ «Корум Груп» підписано специфікацію №1 до договору поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р., яка визначає найменування, одиницю виміру, кількість, ціну, строки та умови поставки продукції.
Згідно специфікації строк поставки товару/продукції до 16.09.19р.
Відповідно до п.2 специфікації умови поставки, місце призначення поставки: EXW - склад постачальника м.Дніпро.
Згідно п.5 специфікації, розрахунки на товар/продукцію, що поставляється за цією специфікацією, здійснюються в порядку та терміни, передбачені договором.
Загальна вартість товару/продукції, що поставляється за цією специфікацією складає 209956,80грн. (з ПДВ).
За твердженнями позивача за первісним позовом на виконання умов договору №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р. на підставі видаткової накладної №1223 від 23.09.19р. та товарно-транспортної накладної №1223 від 23.09.19р., відповідачу за первісним позовом поставлено товар на суму 211184,96грн. (з ПДВ), який був прийнятий представником ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод», що підтверджується підписом представника останнього на відповідній накладній без зауважень та заперечень. Факт отримання вказаного товару покупцем не оспорюються.
В підтвердження повноважень особи, яка приймала та підписувала видаткову накладну з боку покупця, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи надано копію довіреності №3424 від 23.09.19р., видану ОСОБА_1 на отримання цінностей від ТОВ «Торговая группа «Милих». Довіреність містить посилання на договір поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р.
Поставлена продукція за договором поставки №КДрМЗ/409-19 від 05.08.19р. покупцем не оплачена.
18.12.19р. позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача за первісним позовом претензію вих.№б/н від 06.12.19р. з вимогою про сплату заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 211184,96грн. Факт отримання вказаної претензії відповідачем за первісним позовом не спростовується.
Однак вимога про погашення заборгованості за договором поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р. в сумі 211184,96грн. відповідачем за первісним позовом залишена без задоволення.
Таким чином, за твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом в порушення умов договору поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р., свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем за первісним позовом обліковується заборгованість за вищевказаним договором з оплати товару отриманого згідно видаткової накладної №1223 від 23.09.19р. в сумі 211184,96грн.
Вказане стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» заборгованості за договором поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р. в розмірі 211184,96грн., а також пені в сумі 22659,78грн., 3% річних в сумі 2534,22грн. та інфляційних втрат в сумі 1055,92грн.
В той же час ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" звернулося до суду з зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Торговая группа «Милих» штрафних санкцій в сумі 10559,25грн., у зв'язку із порушенням строків поставки товару за договором поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р.
Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог ТОВ «Торговая группа «Милих», у відзиві на зустрічний позов, посилаючись на обставини того, що згідно умов договору та специфікації до нього визначені умови поставки EXW - склад постачальника та встановлений строк поставки - 16.09.19р., позивач за зустрічним позовом повинен був самостійно надати автотранспорт під завантаження в строк до 16.09.19р., оскільки був повідомлений про готовність до поставки продукції. Неможливість позивача за зустрічним позовом самостійно вивезти продукцію фактично не призводить до порушення строків поставки відповідачем за зустрічним позовом та не може бути законною підставою для нарахування штрафних санкцій за договором поставки.
У відповіді на відзив, ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» зазначило, що доводи відповідача за зустрічним позовом є необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення майнової відповідальності.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Внаслідок укладення договору поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).
За змістом ч.1 ст.662, ст.663 та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, згідно п.5.4. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., розрахунки за продукцію, поставлену за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання постачальником документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Реєстрація податкової накладної постачальником здійснюється у відповідності до діючого податкового законодавства для реєстрації/коригування податкових накладних.
Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.5.10. договору).
Матеріали справи підтверджується факт поставки позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) 23.09.19р. продукції на суму 211184,96грн. згідно видаткової накладної №1223, що останнім не спростовується.
Згідно п.4.3. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: - рахунок; - видаткову накладну; - товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну); - сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт. Документи (крім податкових накладних), постачальник зобов'язується надати покупцеві разом з поставленою продукцією.
Суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом означених положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.
Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009р. у справі №3-3902к09, від 29.09.2009р. у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.18р., в яких суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначено вище за умовами п.4.3. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., товаросупровідні документи повинні надаватись покупцю одночасно з продукцією.
Відповідно до п.2.2. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., приймання продукції за кількістю та за якістю здійснюється у відповідності до Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями та Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями.
Згідно з п.12 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
Згідно з п.14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966р. №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.
Проте, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.
Тобто, товар був прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.
За висновками суду, враховуючи визначений у п.5.4. договору порядок оплати продукції (протягом 30 календарних днів від дати поставки продукції), покупець повинен був розрахуватись за поставлений товар у строк до 23.10.19р. (включно).
Проте, поставлена позивачем за первісним позовом продукція відповідачем за первісним позовом не оплачена.
Таким чином, покупець свої зобов'язання за договором поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р. щодо повної та своєчасної оплати поставленої продукції у строки обумовлені сторонами договору не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.
За таких обставин, враховуючи викладене, первісний позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 211184,96грн. підлягає задоволенню.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем за первісним позовом виконання свого зобов'язання з оплати товару за договором поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р., то позивачем за первісним позовом правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем за первісним позовом на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних (нарахування здійснено на суму 211184,96грн. за період прострочення виконання зобов'язання протягом 146 днів) в загальному розмірі 2534,22грн. При цьому, позивачем у позовній заяві визначено, що прострочення оплати має місце починаючи з 23.10.19р.
Судом перевірено розрахунок заявлених 3% річних та встановлено, що наданий розрахунок є не вірним, оскільки позивачем за первісним позовом при визначені початку періоду нарахування 3% річних не були враховані положення ст.253 ЦК України, згідно яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи, що поставка товару була здійснена 23.09.19р., період обчислення 3% річних починається з наступного дня після дати, в яку зобов'язання з оплати мало бути виконано, а саме з 24.10.19р. Відтак початкова дата періоду нарахування 3% річних (23.10.19р.), що визначена позивачем є невірною.
Провівши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, судом встановлено, що загальний розмір 3% річних за період з 24.10.19р. по 16.03.20р., складає 2513,26грн.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 2513,26грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
За приписами ч.2 п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.19р. у справі №924/312/18.
Згідно наданого розрахунку інфляційних втрат позивачем за первісним позовом нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1055,92грн., що обчислені за жовтень 2019 року - лютий 2020 року.
Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, нарахованих позивачем за вказаний період, та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані наведені вище вимоги.
Отже, враховуючи, що періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, суд дійшов висновку, що безпідставним є нарахування позивачем втрат від інфляції за період починаючи з жовтня 2019 року, оскільки останнім днем сплати заборгованості в сумі 211184,96грн. є 23.10.19р., тому початком періоду, за який розраховується інфляція на суму боргу є листопад 2019 року.
Провівши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням дати виникнення грошового зобов'язання та періоду прострочення оплати, судом встановлено, що розмір цих вимог за період листопад 2019 року - лютий 2020 року складає -423,85грн.
Таким чином, вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки за цей період нарахування інфляційних втрат преволюють дефляційні процеси.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
За умовами п.6.8. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Постачальник має право затримати поставку продукції до оплати поставленої продукції та неустойки за прострочення платежу.
Згідно п.6.11. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р., строк нарахування сторонами штрафних санкцій за договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за увесь період порушення зобов'язання.
Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем за первісним позовом нараховані та заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 22659,78грн. за період з 23.10.19р. по 31.01.20р.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що наданий розрахунок є не вірним, оскільки позивачем за первісним позовом при визначені початку періоду нарахування пені не були враховані положення ст.253 ЦК України, згідно яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи, що поставка товару була здійснена 23.09.19р., період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов'язання з оплати мало бути виконано, а саме з 24.10.19р. Відтак початкова дата періоду нарахування пені (23.10.19р.), що визначена позивачем за первісним позовом є невірною.
Здійснивши перерахунок пені відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, судом встановлено, що загальний розмір пені за період з 24.10.19р. по 31.01.20р. складає 16790,65грн.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 16790,65грн.
Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення "Ліга Закон".
Розглянувши зустрічну позовну заяву про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) штрафу за прострочення постачання товару в сумі 10559,25грн., суд зазначає наступне.
Предметом зустрічних позовних вимог є матеріально-правова вимога про стягнення штрафу, застосованого покупцем внаслідок порушення постачальником строків поставки.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.6, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом та зазначено вище, поставка товару відповідачем за зустрічним позовом відбулась згідно специфікації №1 від 05.09.19р. за видатковою накладною №1223 від 23.09.19р.
Умови поставки продукції - EXW, згідно «Інкотермс -2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до договору. Погоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її передачі покупцеві. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.4.2. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р.).
За умовами п.2 специфікації №1 від 05.09.19р. до договору сторонами було узгоджено строк поставки товару - 16.09.19р. та умови поставки, місце призначення поставки: EXW - склад постачальника м.Дніпро.
Згідно Міжнародних правил «Інкотермс-2010» EXW (EX Works (... named place) Франко завод (... назва місця). Термін "Франко завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.
Отже, з наведеного вбачається, що сторонами в договорі поставки та специфікації до нього був передбачений обов'язок постачальника відвантажити товар зі складу у м.Дніпро, а не поставити його своїм транспортом на адресу покупця.
Крім того, у вказаній специфікації сторонами чітко визначена дата поставки та місце поставки.
В матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна №1223 від 23.09.19р., за якою здійснювалось автоперевезення товару, відвантаженого ТОВ «Торговая группа «Милих» відповідно до умов договору поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р. Замовником (платником) автоперевезення у товарно-транспортній накладній визначений покупець - ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод».
Доказів на підтвердження відмови постачальника відвантажити товар у строки, визначені специфікацією до договору, позивачем за зустрічним позовом матеріали справи не містять.
Також суд звертає увагу, що відповідно до п.4.10. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р. саме покупець зобов'язаний письмово за 3 (три) календарних дні до фактичної поставки, сповістити постачальника про дату і час подання автотранспорту продавця для навантаження продукції в погоджене місце призначення поставки, а також надати інші відомості, потрібних постачальнику для здійснення необхідних заходів з відвантаження продукції.
Докази виконання п.4.10. договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.08.19р. покупцем в матеріалах справи відсутні.
Отже, твердження позивача за зустрічним позовом, що саме відповідач за зустрічним позовом був зобов'язаний повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» про дату і місце передачі товару є юридично не спроможними та відхиляються судом.
Таким чином, враховуючи передбачені сторонами умови поставки - EXW (склад постачальника м. Дніпро), ненадання позивачем за зустрічним позовом доказів ухилення відповідача від виконання зобов'язання відвантажити товар у встановлені у специфікації №1 від 05.09.19р. до договору поставки №КДрМЗ/409-19 від 06.08.19р. терміни, підстави для застосування відповідальності за прострочення поставки продукції, передбаченої у п.6.2 договору відсутні, що зумовлює відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Крім того, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00грн.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.19р. у справі №922/445/19 та від 22.11.19р. у справі №910/906/18.
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.19р. у справі №922/445/19.
В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем за первісним позовом надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) від 09.03.20р., ордер серії ДП №1531/009 від 09.03.20р., копію платіжного доручення №122 від 17.03.20р., акт від 07.05.20р. виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) від 09.03.20р.
Згідно п.3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги (адвокатських послуг) від 09.03.20р., за правничу (адвокатську) допомогу, замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 10000,00грн. (десять тисяч) шляхом здійснення безготівкового платежу на розрахункових рахунок адвоката. Вартість послуг є незмінною та включає повний юридичний супровід ведення справи по стягненню заборгованості з ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод», код ЄДРПОУ 37295825, включаючи складання та подання позовної заяви, супровідних документів та участь у судових засіданнях.
Від інших учасників справи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених ТОВ «Торговая группа «Милих» витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи, не надходило.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом правомірно заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: за первісним позовом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом.
Згідно ч.3 ст.123 та ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позовних вимог покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи вказаних норм, витрати на правничу допомогу заявлені позивачем за первісним позовом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговая группа «Милих», м.Дніпро до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод», м.Дружківка, Донецька область про стягнення 237434,88грн., з яких основний борг - 211184,96грн., пеня - 22659,78грн., 3% річних - 2534,22грн., інфляційні втрати - 1055,92грн., задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Соборна, буд. 7, ЄДРПОУ 37295825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговая группа «Милих» (49044, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ 35544103) суму основного боргу у розмірі 211184,96грн., пеню у розмірі 16790,65грн., 3% річних у розмірі 2513,26грн., та судовий збір в розмірі 3457,32грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9707,46грн.
В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговая группа «Милих», м.Дніпро про стягнення штрафу у розмірі 10559,25грн. відмовити.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Рішення складено та підписано 08.07.20р.
Суддя М.О. Лейба