61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
08.07.2020 м.Харків Справа № 905/602/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків
до відповідача Фізичної особи-підприємця Риженкова Максима Валентиновича, м.Волноваха, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Казенного підприємства "Південукргеологія" , м.Дніпро
про стягнення заборгованості за договором оренди №6551/2018 від 30.10.18р. в сумі 53812,80грн., розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії
Присутні представники:
від позивача: Зучек Є.Н., довіреність №64 від 26.12.19р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи : не з'явився
Суть справи:
Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Риженкова Максима Валентиновича, м.Волноваха, Донецька область, в якій просить суд:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Риженкова Максима Валентиновича заборгованість з орендної плати за договором оренди №6551/2018 від 30.10.18р. в сумі 53109,02грн. та пеню в сумі 703,78грн.;
- розірвати договір оренди №6551/2018 від 30.10.18р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Фізичною особою -підприємцем Риженковим Максимом Валентиновичем;
- зобов'язати Фізичну особу - підприємця Риженкова Максима Валентиновича вчинити певні дії, а саме: повернути державне окреме індивідуально визначене майно - будівлю автопрофілакторію на 25 міст загальною площею 984,2 кв.м (реєстровий номер 01432150.1108.НХАПОВ090, яка розташована за адресою: Донецька область, м.Волноваха, вул.Центральна, 20-Ж, балансоутримувачу - Казенному підприємству "Південукргеологія" (код ЄДРПОУ 01432150) шляхом підписання акту приймання-передачі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч п.п. 5.3, 5.9 договору оренди №6551/2018 від 30.10.18р., відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 53812,80грн., яка складається з:
1) орендної плати в сумі 53109,02грн. за період з 23.09.19р. по 31.01.20р.;
2) пені у розмірі 703,78грн. за період з 12.02.20р. по 05.03.20р., нарахованої за несвоєчасне або в неповному обсязі перерахування орендної плати до державного бюджету.
Ухвалою суду від 06.04.20р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.04.20р.
27.04.20р. до суду від відповідача надійшов відзив (з додатками) на позовну заяву.
У наданому відзиві відповідач, посилаючись на бездіяльність та невиконання позивачем як орендодавцем свої основних зобов'язань стосовно самої передачі майна в оренду та всебічного контролю за його використанням, просить суд:
- відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі;
- визнати нарахування орендної плати та пені відповідно неправомірною в період з 30.10.18р. по 19.03.19р. в повному обсязі; в період з 20.03.20р. по 14.03.20р. відповідно звільненої площі, з урахуванням понесених відповідачем матеріальних (у вигляді недоотриманого прибутку) та моральних збитків;
- з 15.03.20р. нарахування орендної плати зменшити в повному обсязі, згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-ІХ, та відповідно п.14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Ухвалою суду від 28.04.20р. залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Казенне підприємство "Південукргеологія" та судове засідання відкладено на 20.05.20р.
13.05.20р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву безпідставними, юридично неспроможними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ґрунтуються лише на власних суб'єктивних припущеннях та хибних висновках відповідача.
Ухвалою суду від 20.05.2020 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2020.
29.05.20р. до суду від відповідача надійшли письмові заперечення (з додатками) стосовно відповіді на відзив, за змістом яких відповідача наполягає на тому, що нарахування орендної плати та пені в період часу, коли на його думку, він не мав доступу до об'єкту оренди внаслідок бездіяльності позивача як орендодавця, є неправомірним. При цьому, відповідач зазначає про згоду на повернення майна балансоутримувачу.
10.06.20р. на електронну адресу суду та 16.06.20р. до канцелярії суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Казенного підприємства "Південукргеологія" , м.Дніпро надійшли аналогічні за своїм змістом письмові пояснення щодо позовної заяви.
12.06.20р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення (з додатками) щодо факту правонаступництва Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях прав та обов'язків, зокрема, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.
Ухвалою суду від 17.06.20р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження у даній справі та справу призначено до розгляду по суті на 08.07.20р.
У судове засідання 08.07.20р. відповідач не з'явився, свого представника не направив; про місце, час та дату судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
При цьому, явка представників сторін у судове засідання, призначене на 08.07.20р., судом обов'язковою не визнавалась. Разом з тим про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.
Присутній у судовому засіданні 08.07.20р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав та мотивів викладених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на наведене, суд розглядає справу та вирішує спір по суті за відсутності відповідача та за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
30.10.18р. між орендодавцем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях) та орендарем фізичною особою-підприємцем Риженковим Максимом Валентиновичем укладено договір оренди №6551/2018 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відповідно до умов п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - будівлю автопрофілакторію на 25 міст загальною площею 984.2 кв. м (реєстровий номер 01432150.1108.НХАПОВ090) (далі - майно), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, 20-Ж, що обліковується на балансі казенного підприємства «Південукргеологія» (код ЄДРПОУ 01432150) (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.06.2018р. і становить за незалежною оцінкою 1 139 500,00грн. (без ПДВ).
Згідно п.2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця. Майно передається без права приватизації та передачі орендованого майна в суборенду (п.2.2., п.2.4., п.2.5. договору).
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2018 - 16634,93грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди - жовтень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень місяць 2018 року.
Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п.3.3. договору).
Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж.
Відповідно до п.3.7. договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.10. договору).
Відповідно до п.9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30 жовтня 2018р. до 29 вересня 2021р. включно (п.10.1. договору).
Згідно п.10.10. договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець).
Майно за цим договором оренди вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання між орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.11. договору).
Договір підписаний орендарем та представником орендодавця, скріплений печатками сторін.
Сторонами договору підписано акт приймання-передавання від 30.10.18р., відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв державне майно - будівлю автопрофілакторію на 25 міст загальною площею 984,2 кв. м (реєстровий номер 01432150.1108.НХАПОВ090), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, 20-Ж, що обліковується на балансі Казенного підприємства «Південукргеологія».
Позивач зазначає, що свої зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 53109,02грн. за період з 23.09.19р. по 31.01.20р. та пені у розмірі 703,78грн. за період з 12.02.20р. по 05.03.20р., нарахованої за не перерахування орендної плати.
10.03.20р. на адресу відповідача позивач направив лист №20-03-02-02052 від 06.03.20р. «Про виконання умов договору оренди», з повідомленням про необхідність сплати існуючої заборгованості за договором. Вказане поштове відправлення було отримано відповідачем 14.03.20р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
11.03.20р. на адресу балансоутримувача позивачем було направлено лист від 11.03.20р. №11-03-02-02123 про надання інформації щодо використання орендарем орендованого державного майна.
Листом від 17.03.20р. №01/12-219 балансоутримувач повідомив позивача про те, що станом на 17.03.20р. визначене державне майно продовжує використовуватись орендарем згідно договору оренди №6551/2018 від 30.10.18р.
З огляду на вказане, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди №6551/2018 від 30.10.18р. та наявністю непогашеної заборгованості за вказаним договором по орендним платежам за вересень 2018 рік (частково) - січень 2020р., позивач звернувся з позовом у цій справі про стягнення з фізичної особи-підприємця Риженкова Максима Валентиновича заборгованості по орендних платежах за вказаний період в розмірі 53109,02грн., пені в сумі 703,78грн., розірвання зазначеного договору оренди та повернення майна.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 ст.286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до п.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як встановлено судом між сторонами у справі було підписано та скріплено печатками відповідний акт приймання-передачі від 30.10.18р. вищенаведеного нерухомого майна.
Доказів того, що відповідачу фактично було передано лише частину нерухомого майна суду не надано.
Таким чином, обумовлене договором оренди №6551/2018 від 30.10.18р. майно було передано в оренду відповідачу.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідач продовжує користуватися орендованим державним майном, визначеним договором оренди №6551/2018 від 30.10.18р., що підтверджується листом Балансоутримувача від 17.03.20р. №01/12-219.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені ч.3 ст.285 ГК України та умовами договору оренди №6551/2018 від 30.10.18р.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що оскільки оплата проводиться щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п.3.6. договору), відповідач мав сплатити орендний платіж: за вересень 2019р. - не пізніше 15.10.19р., за жовтень 2019р. - не пізніше 15.11.19р., за листопад 2019р. - не пізніше 15.12.19р., за грудень 2019р. - не пізніше 15.01.20р., за січень 2020р. - не пізніше 15.02.20р.
Як вбачається з розрахунку заборгованості з орендної плати відповідачем частково сплачено заборгованість з орендної плати за вересень 2019р. та з урахуванням часткових оплат залишок боргу за вказаними зобов'язаннями складає 2666,16грн. Заборгованість з орендної плати за жовтень 2019р. - 12607,58грн., за листопад 2019р. - 12620.19грн., за грудень 2019р. - 12594,95грн., за січень 2020р. - 12620,14грн., взагалі не сплачувалась.
Отже, відповідач, зобов'язання по сплаті орендної плати протягом спірного періоду, всупереч умовам договору належним чином не виконував, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати до державного бюджету в сумі 53109,02грн. (за зобов'язаннями вересень 2019р. - січень 2020р.).
Ухилення відповідача від належного виконання обов'язків за договором оренди в частині оплати не можна вважати таким, що відповідає критеріям добросовісності у розумінні ст.3 ЦК України, а тому є всі підстави для розрахунку орендної плати за користування орендованим майном, згідно умов договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що доступ до орендованого приміщення отримав 19.03.19р., відтак з цього часу як орендар мав змогу користуватися орендованим приміщенням.
Заперечуючи проти позову, суму заборгованості з орендної плати, відповідач не спростував та не надав суду жодних доказів на підтвердження відсутності даної суми заборгованості за договором оренди №6551/2018 від 30.10.18р.
Таким чином, оскільки станом на час прийняття рішення відповідач відповідно до умов договору оренди заборгованість з орендних платежів до державного бюджету в сумі 53109,02грн. не сплатив, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Відповідно до п.3.7. договору оренди, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Відповідно до ст.ст.230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.
Частиною 2 ст.343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно наданого розрахунку позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в загальній сумі 703,78грн.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства окремо по кожному простроченому зобов'язанню, а саме: за вересень 2019р., за жовтень 2019р., за листопад 2019р., за грудень 2019р. та за січень 2020р. за загальний період з 12.02.2020р. по 05.03.2020р.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язання з оплати орендних платежів, відповідно до умов договору, судом встановлено, що загальний розмір цих вимог становить 703,90грн.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 703,78грн.
Перерахунок пені судом здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон".
Як зазначено вище, відповідач порушив умови договору щодо повної та своєчасної сплаті орендної плати, не сплачуючи її протягом спірного періоду кілька місяців поспіль.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
За змістом цієї норми підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку через несплату орендної плати кілька місяців поспіль, державний бюджет не отримує своєчасного надходження коштів за оренду державного майна.
Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.
Частиною 1 ст.188 ГК України та ст.525 ЦК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
В ст.782 ЦК України, закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
З наведених вище обставин вбачається, що орендарем систематично порушувалися умови договору оренди в частині вчасного внесення орендної плати, оскільки вона вносилася не вчасно та не в повному обсязі кілька місяців поспіль. Зокрема, станом, на дату звернення позивача до господарського суду з даним позовом, має заборгованість за зі сплати орендних платежів за період вересень 2019р. - січень 2020р.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди № 6551/2018 від 30.10.2018р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Фізичною особою-підприємцем Риженковим Максимом Валентиновичем.
Частиною 4 ст.291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктами 10.10., 10.11. договору сторони визначили порядок повернення майна після припинення договору, в тому числі в разі його розірвання, відповідно до якого орендар в таких випадках протягом трьох робочих днів зобов'язаний повернути балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець) майно по акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Оскільки спірний договір підлягає розірванню, у відповідача відсутні правові підстави знаходження у спірних приміщеннях.
Зважаючи на це, та враховуючи, що станом на дату розгляду даного спору, матеріали справи не містять доказів повернення майна, обставин, які перешкоджали б орендарю виконати такий обов'язок, при розгляді даної справи не встановлено, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути державне окреме індивідуально визначене майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі яка є похідною вимогою від вимоги про розірвання договору, є обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві та письмових запереченнях, просив суд визнати нарахування орендної плати та пені неправомірною в період з 30.10.18р. по 19.03.19р., в період з 20.03.19р. по 14.03.20р. та по 25.05.20р.; відповідно звільненої площі, з урахуванням понесених ним матеріальних (у вигляді недоотриманого прибутку) та моральних збитків, а також про зменшення з 15.03.20р. нарахування орендної плати в повному обсязі.
Вказані вимоги відхиляються судом, оскільки предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про стягнення орендної плати за період з 23.09.19р. по 31.01.20р. та пені за період з 12.02.20р. по 05.03.20р., тобто періоди про які зазначає відповідач є іншими ніж ті які визначені позивачем у позовній заяві, а отже не входять в предмет доказування у даній справі. В той же час суд зазначає, що вказані вимоги заявлені відповідачем у відзиві носять характер самостійних позовних вимог, при цьому відповідач не був позбавлений права на подання зустрічного позову з вимогами про які заявлено у відзиві, та які підлягали б розгляду спільно з первісним позовом. Відтак, викладені у відзиві на позов вимоги відповідача не підлягають розгляду судом у межах даної справи.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків до відповідача Фізичної особи-підприємця Риженкова Максима Валентиновича, м.Волноваха, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором оренди №6551/2018 від 30.10.18р. в сумі 53812,80грн., розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Риженкова Максима Валентиновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету (р/р - UA338999980313080094000005179, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач: Волноваське УК/Волноваськ.р-н/22080300, банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ел.адм.податків), код ЄДРПОУ 37980308) заборгованість з орендної плати в сумі 53109,02грн., пеню у сумі 703,78грн.
Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ 43023403.
Розірвати договір оренди №6551/2018 від 30.10.2018р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Фізичною особою-підприємцем Риженковим Максимом Валентиновичем.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Риженкова Максима Валентиновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути державне окреме індивідуально визначене майно - будівлю автопрофілакторію на 25 міст загальною площею 984,2 кв.м (реєстровий номер 01432150.1108.НХАПОВ090, яка розташована за адресою: Донецька область, м .Волноваха, вул. Центральна, 20-Ж , балансоутримувачу - Казенному підприємству "Південукргеологія" (код ЄДРПОУ 01432150) шляхом підписання акту приймання-передачі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Риженкова Максима Валентиновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям, м. Харків (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ 43023403, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172, ДКС України) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6306,00грн.
Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ 43023403.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.
У судовому засіданні 08.07.20р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.07.20р.
Суддя М.О. Лейба