61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
30.06.2020 Справа № 905/47/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
секретар судового засідання Стрюкової А.О.,
у справі за позовом Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна”, Донецька область, Слов'янський район, селище міського типу Билбасівка,
до відповідача Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради, Донецька область, м. Слов'янськ,
про стягнення 446566,66 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився,
Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради 642408,00грн. заборгованості.
Заявою від 21.02.2019, яка надійшла до суду 01.04.2019, позивач зменшив розмір позовних вимог і наполягає на стягненні з відповідача 396888,68 грн., у тому числі: 282295,00грн. - заборгованості за надані протягом 2015 року послуги з перевезення пільгових категорій населення; 23226,00грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.01.2016 року по 28.09.2018; 91367,68 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період січень 2016 - серпень 2018.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.05.2019 у справі №905/47/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019, у задоволенні позову Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" відмовлено.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2019 року рішення господарського суду Донецької області від 02.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 у справі №905/47/19 скасовано, справу №905/47/19 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою суду від 16.12.2019 прийнято справу 905/47/19 до провадження судді Харакоза К.С.; підготовче засідання призначене на 15.01.2020.
Ухвалою суду від 10.03.2020 справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.
Судові засідання 31.03.2020, 09.04.2020, 06.05.2020, 26.05.2020, 10.06.2020 відкладались за клопотаннями відповідача, що обумовлено веденими на території України карантинними заходами та складнощами прибуття у судове засідання через обмеження руху громадського транспорту.
В судове засідання 30.06.2020 року представники позивача та відповідача не з'явилися.
30.06.2020р. засобами електронного поштового заявку від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із тим, що постановою КМУ від 20.05.2020р. №392 встановлено з 22.05.2020р. по 31.07.2020р. карантин з метою послаблення гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Судом відмовлено в задоволені зазначеного клопотання з огляду на те, що відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою. Також при розгляді клопотання судом враховано, що розгляд справи в господарському суді Донецької області триває з грудня 2019 року, після повернення справи з Верховного суду, відповідачем не було надано ні нових доводів ні нових доказів, відповідач є органом державної влади, який продовжує виконувати свої повноваження протягом дії карантинних заходів, відповідач мав можливість прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у тому числі і поза межами приміщення суду.
Свої вимоги позивач обґрунтовує фактом невиконання відповідачем умов договору №08-71/63 від 01.01.2015 щодо фінансування компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, які здійснив позивач протягом 2015 року, в сумі 282295,00грн.
15.01.2020 до суду надійшли письмові позивача по суті спору, в яких він повідомив, що 04.01.2016 року звертався до відповідача з листом вимогою про сплату понесених витрат, 28.08.2018 року звертався з претензією про сплату заборгованості. Вказує, що у 2015 році компенсування витрат на такі перевезення здійснювалось за рахунок субвенцій Державного бюджету, передбачених на 2015 рік (п.1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256). В подальшому порядок фінансування компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян суттєво змінився. Наразі відшкодування таких виплат здійснюється за рахунок місцевого бюджету (без виділення коштів Державного бюджету). В зв'язку з цим, між управлінням захисту населення Слов'янської міської ради та перевізниками укладено нові договори, згідно до яких й здійснюється відповідне фінансування перевезень (копія договору №08-71/205 від 19.08.2016 року додана до матеріалів справи). Отже, як зазначає позивач, виплату заборгованості за перевезення пільгових категорій громадян в 2015 році не передбачено ані в Держаному бюджеті України, ані у місцевому бюджеті м.Слов'янська, з огляду на що погашення заборгованості відповідачем в добровільному порядку наразі є неможливим.
15.01.2020 від Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна” до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог №б/н від 03.01.2020 року, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача: заборгованість в сумі 446566,66 грн., з яких: заборгованість за зобов'язаннями - 282295,00 грн., 3% річних - 33899,00грн., інфляційні втрати - 130372,66 грн.
За змістом відзиву на позовну заяву відповідач вказує, що умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам, визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256. Розпорядниками коштів місцевих бюджетів щодо розрахунків з постачальниками послуг відповідно до цієї постанови є Управління соціального захисту населення. Пунктом 2 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. В силу приписів п.2.1 укладеного між сторонами договору фінансування замовником коштів наданої послуги перевезення здійснюється по мірі надходження коштів з Державного бюджету та перераховується на рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів. Фінансування компенсації збитків по наданню компенсації за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків за використані енергоносії по нарахованих субсидіях та наданих пільгах у відповідності до пункту 4 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 (в редакції від 27.02.2015), на підставі реєстрів фінансового Управління Слов'янської міської ради та відповідних розпоряджень фінансового Управління Слов'янської міської ради. Відповідно до такого механізму фінансування функції управління зведені лише до проведення взаємних розрахунків в бухгалтерському обліку та відображення в електронній програмі ІАС. Встановлення розміру фінансування та термінів його проведення від управління не залежало. Інших коштів для фінансування компенсації збитків по пільговому перевезенню окремим категоріям громадян до управління не надходило. Виплата заборгованості за 2015 рік можлива лише якщо державою будуть передбачені видатки на погашення заборгованості за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам.
В письмових поясненнях №08-38/344 від 24.01.2020 відповідач вказує на відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з Управління передбачених ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат, оскільки проведення розрахунків щодо відшкодування коштів за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється з державного бюджету, та забезпечення вчасних розрахунків не залежить від Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради.
27.02.2020 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі №08-38/802 від 25.02.2020, в яких відповідач вказує, що згідно п.3.2. Договору №08-71/101 від 01.01.15 головний розпорядник коштів зобов'язаний після отримання актів звіряння та статистичних звітів, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, перевірити надані документи та провести підписання акту звіряння на суму, в межах бюджетних асигнувань передбачених кошторисом видатків на відповідні види послуг. Згідно актів звіряння заборгованості за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік ні за даними розпорядника коштів, ні за даними транспортного підприємства заборгованості Управління перед МП ТОВ «Фортуна» не має. До пояснень надані копії актів звіряння заборгованості за 2016 рік до договору №08-71/205 від 19.08.2016, за 2017 рік до договору №08-71/104 від 03.04.2017, за 2018 рік до договору №08-71/007 від 14.02.2018 та за 2019 рік до договору №08-71/263 від 02.05.2019.
В додаткових поясненнях від 01.06.2020 (вх. №10332/20 від 04.06.2020) представник позивача повідомив, що надані відповідачем суду акти звіряння заборгованості за 2016-2019 роки стосуються інших договорів на перевезення пільгових категорій пасажирів, та свідчать, що станом на початок періоду дії кожного договору заборгованість в межах дії договору була відсутня.
24.01.2020 року від позивача надійшов попередній розрахунок судових витрат про надання правничої допомоги. До розрахунку були додані: копії квитанцій про сплату гонорару адвоката від 18.05.19, від 18.07.19, від 01.09.19; копія додаткової угоди від 05.05.19 до договору про надання правової допомоги від 15.12.18; копія додатків до договору про надання правової допомоги від 15.12.18: №1 з актом надання послуг від 18.05.19, №2 від 25.05.19 з актом надання послуг від 18.07.19, №3 від 19.07.19 з актом надання послуг від 01.09.19, №4 від 17.12.19; докази направлення розрахунку відповідачу.
31.03.2020 до суду надійшла заява про вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу на підставі ст.233 ГПК України в додатковому рішенні.
06.02.2020 до суду надійшло клопотання Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради №08-38/510 від 05.02.2020 року, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні заяви про відшкодування адвокатських витрат, оскільки вони є неспівмірними із складністю цієї справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, господарський суд, встанови наступні обставини:
01.01.2015 року між Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради, яке у подальшому було перейменоване в Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради (замовник) та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (виконавець) укладено договір №08-71/63 на фінансування компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, відповідно до якого фінансування витрат від перевезення громадян, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Бюджетного кодексу України, здійснюється в межах затверджених бюджетом асигнувань за надану виконавцем послугу перевезення.
Відповідно до п. 2.1 договору фінансування головним розпорядником коштів наданої послуги перевезення здійснюється по мірі надходження коштів з Державного бюджету та перераховується на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів.
Пунктом 3.1 договору передбачено обов'язок виконавця надавати, зокрема, послуги пільгової категорії громадян згідно затверджених законодавством тарифів, надавати послуги пільгової категорії громадян за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням з Державного бюджету в межах бюджетних асигнувань передбачених кошторисом видатків на відповідні види послуг.
У пункті 3.2 договору встановлено, що головний розпорядник коштів зобов'язаний після отримання актів звіряння, актів звернення та статистичних звітів, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, перевіряти надані документи та провести підписання акта звіряння на суму, в межах бюджетних асигнувань передбачених кошторисом видатків на відповідні види послуг.
Згідно з п.п. 4.1 та 4.2 договору, він набирає чинності з 01.01.2015 і діє до 31.12.2015. У випадках, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік.
Як встановлено судом, ні позивач, ні Управління за 1 місяць до закінчення строку дії договору не заявляли про намір його розірвати в 2015 - 2018 роках, тому договір вважається пролонгованим та на час розгляду справи є чинним.
Протягом січня 2015 - грудня 2015 року позивачем здійснювалося перевезення автомобільним транспортом пільгових категорій населення.
Компенсаційні витрати від перевезення протягом цього періоду громадян, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Бюджетного кодексу України становлять 282295,00грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння (т.1 а.с. 15).
Відповідачем не було компенсовано витрати за послуги перевезення за договором №08-71/63 про фінансування компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян від 01.01.15, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить наступних висновків.
Предметом спору по справі є спонукання відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №08-71/63 від 01.01.2015 в сумі 282295,00грн., що є предметом регулювання ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 617, 625 ЦК України, та стягнення передбачених ст.625 ЦК України інфляційних та 3 % річних в наслідок прострочення виконання грошових зобов'язань.
Суд вважає доведеним позивачем факт виконання ним своїх зобов'язань за договором №08-71/63 від 01.01.2015 на суму 282295,00грн., що підтверджується актом станом на 01.01.2016 року. Наслідком виконання позивачем зобов'язань за умовами п. 3.1. договору є виникнення в нього права отримання з боку відповідача відповідної компенсації витрат від перевезення громадян, які мають право на пільги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалося раніш, відповідно до п. 2.1 договору фінансування головним розпорядником коштів наданої послуги перевезення здійснюється по мірі надходження коштів з Державного бюджету та перераховується на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів.
Надаючи оцінку зазначеним положенням договору та поясненням відповідача, щодо відсутності в нього обов'язку сплатити компенсацію через відсутність бюджетного фінансування, суд виходить із наступного:
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб.
Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.
Частиною 2 ст. 29 Закону передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
У статті 37 Закону зазначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження», який діяв під час складених правовідносин (далі - Порядок №256).
Відповідно до п. 3 Порядку №256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з п. 5 Порядку №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
В абзац 1 п. 6 Порядку №256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
Обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд автомобільним транспортом, перевізник не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування перевізнику витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені перевізником.
Тобто, фінансові зобов'язання держави щодо компенсації вартості послуг перевезення автомобільним транспортом, наданих пасажирам - пільговим категоріям громадян виникає із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавством особам.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Судом встановлено, що позивачем протягом січня 2015 року - грудня 2015 року здійснювалося перевезення автомобільним транспортом пільгових категорій населення. Компенсаційні витрати від перевезення громадян, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Бюджетного кодексу України становлять 282295,00 грн.
Здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем унаслідок надання послуг перевезення автомобільним транспортом пільгових категорій населення, покладається відповідно до укладеного між сторонами договору та вищезазначених приписів законодавства на відповідача, як розпорядника коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України).
Згідно з приписами статей 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 Господарського кодексу України.
Право позивача на отримання компенсації вартості послуг, наданих пільговим категоріям населення, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, чи передбачені були Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на ці потреби, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам.
Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд враховує правову позицію викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17 про те, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, рішення Конституційного Суду України, який неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007) та на рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України», у справі «Бакалов проти України», у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», в яких зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що строк (термін) оплати компенсації відповідачем договором не встановлено, та до спірних правовідносин підлягає застосування ч.2 ст. 530 ЦК України.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
До матеріалів справи доданий лист позивача б/н від 04.01.2016 року, в якому він повідомляє відповідача про наявність заборгованості відповідача за перевезення пільгових категорій громадян в 2015 році в розмірі 282295,00грн., у зв'язку з чим просить суд вжити заходи щодо погашення існуючої заборгованості.
Доказів направлення вказаного листа відповідачеві суду не надано, через що суд вважає не доведеним факт його вручення.
28.08.2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією та повідомив, що у випадку не погашення заборгованості за перевезення пільгових категорій громадян в 2015 за договором №08-71/63 від 01.01.2015 в розмірі 282295,00грн., товариство буде змушене звернутися до суду.
В підтвердження направлення претензії на адресу відповідача суду надана копія опису вкладання до цінного листа з відбитком печаті поштового відділення м.Слов'янську від 28.08.2018 року.
Поштовий перебіг по Донецькій області, відповідно до Нормативних строків пересилання поштових відправлень (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), що належать до універсальних послуг поштового зв'язку, що зазначено на сайті АТ "Укрпошта" простої письмової кореспонденції (поштові картки, листи, бандеролі, секограми) складає: непріоритетної - Д+3, пріоритетної Д+2; рекомендованої письмової кореспонденції (поштові картки, листи, бандеролі, секограми) складає непріоритетної - Д+4, пріоритетної Д+3, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1,2,3,4,5 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Як було встановлено судом, претензія б/н від 28.08.2018 року про необхідність сплати боргу за договором №08-71/63 від 01.01.2015 в розмірі 282295,00грн. була направлена на адресу відповідача 28.08.2018 року згідно з поштовим штампом Укрпошти, тому з урахуванням поштового перебігу максимально, який становить 3 дні, строк виконання вимоги (з урахуванням вихідних) настав 03.09.2018.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 282295,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 33899,00грн. за період з 01.01.2016 по 01.01.2020 та інфляційних втрат в сумі 130372,66 грн. за період з січня 2016 року по січень 2020 року, суд виходить з наступного.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Враховуючи висновки суду, що строк виконання вимоги про оплату наданих послуг за договором настав 03.09.2018, обґрунтованим є нарахування суми 3% річних за період з 04.09.2018 по 01.01.2020, та нарахування інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 (включно).
За розрахунком суду за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 11253,07 грн. за період з 04.09.2018 по 01.01.2020, та сума інфляційних втрат у розмірі 23042,58 грн. за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 (включно).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково - у розмірі 11253,07 грн. та 23042,58 грн. відповідно.
Згідно з п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звернувся з даним позовом із майновою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 642408,00грн.
До позовної заяви №б/н від 28.09.2018 позивачем додано платіжне доручення №1009 від 05.10.2018 на суму 9636,12 грн.
Заявою від 21.02.2019 позивач зменшив розмір позовних вимог до 396888,68 грн., заявою від 03.01.2020 збільшив розмір позовних вимог до 446566,66 грн.
З урахуванням заяви від 03.01.2020 судовий збір мав бути сплачений в розмірі 6698,50грн.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2937,62грн. (9636,12грн. - 6698,50грн. = 2937,62грн.) можуть бути повернуті за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Судовий збір в сумі 6698,50 грн. покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна”, Донецька область, Слов'янський район, селище міського типу Билбасівка, до відповідача Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради, Донецька область, м. Слов'янськ, про стягнення 446566,66 грн., - задовольнити частково в сумі 316590,65 грн.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради (84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 40; код ЄДРПОУ 04053275) на користь Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна” (84117, Донецька область, Слов'янський район, селище міського типу Билбасівка, вул.Центральна (Леніна), б.218) заборгованість в сумі 316590,65 грн., з яких: основне зобов'язання - 282295,00 грн., 3% річних - 11253,07грн., інфляційні втрати - 23042,58 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 4748,86 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 30.06.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2020.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз