вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення
09.07.2020м. ДніпроСправа № 904/605/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.
та представників:
від заявника (позивача): не з'явився;
від відповідача: Федорченко А.А.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІТ"
про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІТ" (смт. Млинів, Млинівського району, Рівненської області)
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 69/29 від 22.05.2019 у загальному розмірі 164 727 грн. 60 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СОІТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" (далі - відповідач) заборгованість за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 69/29 від 22.05.2019 у загальному розмірі 164 727 грн. 60 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІТ"- 136 488 грн. 66 коп. - основного боргу, 23 939 грн. 30 коп. - пені, 1 924 грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 2 282 грн. 15 коп. - 3% річних та 2 469 грн. 52 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу (вх. суду № 12728/20 від 16.03.2020), в якій він просив суд розподілити судові витрати та стягнути з позивача на користь відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн. 00 коп.
Частиною 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою суду від 16.03.2020 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІТ" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та призначено її розгляд у судовому засіданні на 26.03.2020.
Від відповідача надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх. суду № 14004/20 від 19.03.2020), в яких він просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позивачем доказів таких витрат не подано до винесення рішення по суті справи без належних, обґрунтованих розумних підстав, а вартість таких витрат/послуг у розмірі 1 000 грн./год є необґрунтовано завищеною та непропорційною відносно предмета спору та ціни позову.
Від відповідача надійшла апеляційна скарга (вх. суду № 14422/20 від 23.03.2020) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020.
Ухвалою суду від 23.03.2020 зупинено провадження по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІТ" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення у даній справі та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/605/20 було повернуто скаржнику. Справа № 904/605/20 надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області - 01.07.2020.
Враховуючи викладене та у зв'язку із поверненням матеріалів справи, господарський суд ухвалою суду від 02.07.2020 поновив провадження по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІТ" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та призначив її до розгляду у судовому засіданні на 09.07.2020.
Зважаючи на скорочені строки розгляду заяви, судом було додатково повідомлено позивача та відповідача про день, час та місце розгляду даної заяви, шляхом направлення телефонограм, які були отримані:
- позивачем - 02.07.2020 (а.с.110);
- відповідачем - 06.07.2020 (а.с.111), отже завчасно.
Крім того, сканкопія даної ухвали направлена всім учасникам справи на їх офіційні електронні адреси, а саме:
- позивачу: andrii_logist@ukr.net;
- відповідачу: cirb.aodaz@gmail.com.
У судове засідання 09.07.2020 з'явився представник відповідача.
Представник заявника (позивача) у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив.
Суд відзначає, що позивач про день, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, оскільки 02.07.2020 отримав телефонограма, що відповідно до частин 6, 9 статті 120 Господарського процесуального кодексу України є належним повідомленням про час і дату судового засідання (постанова Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №910/7819/18).
До вказаного висновку суд прийшов також з огляду на наступне.
Учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення позивача та відповідача про розгляд даної справи (заяви) судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду адреси та засоби зв'язку з ними.
При цьому, згідно з приписами частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Отже, враховуючи скорочений строк на розгляд заяви про розподіл судових витрат, а також достатність доказів для розгляду заяви позивача за відсутності його повноважного представника в судовому засіданні, суд вважає за доцільне провести розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат без участі його представника, оскільки така неявка відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає такому розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2020 виклав зміст заперечень на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, навів доводи в її обґрунтування.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, заслухавши пояснення представника відповідача,
У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СОІТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" заборгованість за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 69/29 від 22.05.2019 у загальному розмірі 164 727 грн. 60 коп.
Ухвалою суду від 04.02.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 02.03.2020.
Як вбачається із позовної заяви, позивач у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат зазначив, що поніс витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн. 00 коп. та зазначим, що в подальшому подасть до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій детально обґрунтує обсяг наданої професійної правничої допомоги та розмір понесених на неї витрат, а також надасть відповідні докази, в тому числі детальний розрахунок наданих послуг.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
За приписами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Таким чином, суд відзначає, що вказаний орієнтований розрахунок було подано позивачем у відповідності до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, вони не є остаточними та містять лише очікування позивача у понесенні судових витрат у даній справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІТ"- 136 488 грн. 66 коп. - основного боргу, 23 939 грн. 30 коп. - пені, 1 924 грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 2 282 грн. 15 коп. - 3% річних та 2 469 грн. 52 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
В подальшому, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, яким стягнути понесені позивачем судові витрати на правову допомогу у розмірі 12 500 грн. 00 коп. Вказана заява обґрунтована тим, що з метою надання правової допомоги щодо ведення справи №904/605/20 між Адвокатом Шестеріним Віталієм Дмитровичем та позивачем було укладено договір про надання правової допомоги від 22.01.2020 та додаткова угода від 22.01.2020 до договору про надання правової допомоги на виконання якого були надані послуги, які були прийняті позивачем.
Згідно з частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України:
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);
- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;
- у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, порядок розподілу судових витрат судом визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частина 8 якої передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В даному випадку позивачем до закінчення судових дебатів не було подано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим у рішенні суду було зазначено, що станом на момент винесення рішення позивачем не надано доказів фактичного понесення вказаних витрат на їх сплату позивачем; враховуючи вказане, суд не вбачав підстав для їх розподілу та стягнення під час винесення вказаного рішення.
При цьому, слід зауважити, що, як вбачається із наданих позивачем доказів - договору, додаткової угоди, рахунку на оплату та платіжного доручення № 901 від 23.01.2020 на суму 12 500 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в заявленій до стягнення з відповідача сумі були понесені позивачем ще 23.01.2020, отже до подачі позовної заяви (27.01.2020). В той же час, рішення по справі прийнято судом 02.03.2020, а відповідні докази не були подані до закінчення судових дебатів (до моменту прийняття рішення по справі).
Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Аналогічні положення містяться також у частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
В даному випадку позивачем до закінчення судових дебатів також не було подано заяву про те, що докази понесення ним судових витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду з наведенням поважних причин неможливості їх подання до закінчення судових дебатів. Наявні в матеріалах справи попередній орієнтовний розрахунок, який подавався разом із позовною заявою не вважається заявою про подання доказів у справі, яка зроблена до закінчення судових дебатів, в розумінні вимог статей 129, 221 Господарського процесуального кодексу України, оскільки передбачали лише ймовірну можливість сторони по справі скористатись своїми процесуальними правами.
Більше того, зазначення у тексті позовної заяви, що в подальшому позивач подасть до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій детально обґрунтує обсяг наданої професійної правничої допомоги та розмір понесених на неї витрат, а також надасть відповідні докази, в тому числі детальний розрахунок наданих послуг, не може вважатися у розумінні частини 1 статті 221 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України такою заявою, оскільки з вказаного тексту не можна дійти висновку, що саме правом подачі протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду позивач мав намір скористатися, більше того, у вказаному тексті не зазначено жодної поважної причини неможливості подачі таких доказів до моменту ухвалення рішення по суті спору, враховуючи, що такі витрати позивач поніс вже до звернення із позовом до суду.
Судом враховано, що відповідно до умов пункту 3 додаткової угоди від 22.01.2020, остаточний розмір гонорару адвоката визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, який у даному випадку було підписано між сторонами 03.03.2020, однак вказані обставини не змінюють факту відсутності вказаної вище заяви, поданої у відповідності до частини 1 статті 221 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в якій би позивач навів поважні причини неможливості подачі таких доказів до моменту ухвалення рішення у справі - як-то умови пунктів 3, 5 додаткової угоди від 22.01.2020, про існування якої суду стало відомо лише 16.03.2020 (в моменту отримання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу), отже після ухвалення рішення по справі. На момент прийняття рішення у справі не існувало жодної поважної причини неможливості подання відповідних доказів до моменту ухвалення рішення по справі, про існування таких причин суду також не було повідомлено.
Крім того, слід відзначити, що встановлений законом строк на подачу доказів понесення судових витрат складає п'ять днів після ухвалення рішення суду, та Господарським процесуальним кодексом не передбачено виключень, які стосуються випадку прийняття рішення без участі представників сторін, а також можливості його відліку з моменту отримання рішення суду чи моменту його оприлюднення у Єдиному державному реєстру судових рішень.
Клопотання позивача про поновлення такого строку не підлягає задоволенню, оскільки, враховуючи, що про дату розгляду справи по суті - 02.03.2020 позивач був обізнаний, більше того, докази понесення ним остаточних витрат на правову допомогу, навіть враховуючи дату підписання акту від 03.03.2020, були у нього наявні вже з 03.03.2020, поважних причин пропуску такого строку суд не вбачає.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, заявником (позивачем) не дотриманий порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №909/173/18, від 31.10.2019 у справі № 905/1795/18 та від 18.11.2019 у справі № 910/15976/19.
На підставі викладеного, керуючись статтями 113, 118, 119, 123, 124, 129, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "СОІТ" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, тобто з 09.07.2020.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписаний - 09.07.2020.
Суддя Ю.В. Фещенко