вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.06.2020м. ДніпроСправа № 904/978/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", подану в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 144 557 грн. 29 коп.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Костриба Т.В., довіреність 28.04.20, адвокат.
Рішенням господарського суду від 09.06.2020 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 144 557 грн. 29 коп. та 2 168 грн. 36 коп. витрат зі сплати судового збору.
У судовому засіданні 09.06.2020 під час розгляду справи по суті, до закінчення судових дебатів, представником позивача зроблено заяву про надання встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденний строк для подання доказів понесення судових витрат позивачем.
17.06.2020 на адресу суду надійшла заява позивача від 10.06.2020 № 11/2027428/ЮМ/ про прийняття додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 544 грн. 47 коп.
Ухвалою господарського суду від 18.06.2020 для розгляду поданої позивачем заяви призначене судове засідання на 30.06.2020.
23.06.2020 відповідачем до суду подані заперечення на заяву позивача про прийняття додаткового рішення від 22.06.2020 № НЮС-06/1170, в яких зазначає, що для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Враховуючи незначну складність справи № 904/978/20, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи та недоведеність затрат того часу, який вказав позивач у заяві про прийняття додаткового рішення, відповідач вважає, що затрати часу загальною тривалістю 11 години є необґрунтованими та свідомо завищеними, а сума у розмірі 1 445,57 грн., заявлена позивачем у якості гонорару адвоката є спробою покласти на відповідача цілком неспівмірні з ціною позову витрати. Крім того, вказує, що ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" постійно звертається з ідентичними позовними заявами до Залізниці про відшкодування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу і отримує професійну правничу допомогу від адвоката Коваленко Ю.М., а тому 4 години для підготовки складання та подання позовної заяви є очевидно завищеним. За вказаних обставин вважає, що заява позивача не підлягає задоволенню.
У судове засідання 30.06.2020 представник позивача не з'явився.
Господарський суд вважає за можливе розглянути заяву позивача без його участі, оскільки про час та місце розгляду заяви останній повідомлений належним чином; явка представників учасників справи у призначене судове засідання визнана судом не обов'язковою.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2020 підтримав надані раніше письмові заперечення проти заяви позивача, просив у її задоволенні відмовити.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Так, у судовому засіданні 09.06.2020 під час розгляду справи по суті, до закінчення судових дебатів, представником позивача зроблено заяву про надання встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного строку для подання доказів понесення судових витрат позивачем.
Після ухвалення судом рішення у даній справі позивачем подано до суду відповідну заяву про прийняття додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 544 грн. 47 коп. та докази на підтвердження понесення позивачем таких витрат.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, рішення у справі № 904/978/20 ухвалено судом 09.06.2020, а заява позивача щодо розподілу витрат на правничу допомогу направлена до суду 15.06.2020.
З огляду на викладене, позивачем в межах строків, визначених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, подано документи в підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу.
За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2018 між Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (далі - адвокатське об'єднання) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - клієнт) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 (далі - договір про правову допомогу), відповідно до п. 1.1. якого на умовах договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку і на умовах, визначених цим договором.
За приписами п. 1.2. договору про правову допомогу зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань узгоджується шляхом укладення додаткових угод до договору.
Відповідно до п. 5.3 договору про правову допомогу оплата послуг адвокатського об'єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об'єднанням послуг здійснюється на підставі актів наданих послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядках та рахунків, наданих адвокатським об'єднанням. Акт наданих послуг (акт прийому-передачі послуг) оформлюється адвокатським об'єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за договором.
Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об'єднання, вказаний у договорі, протягом 5 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання (п. 5.5 договору про правову допомогу).
Додатковою угодою № 2 від 05.11.2019, укладеною між сторонами, останні дійшли згоди про продовження строку дії договору до 31.12.2020.
Додатковою угодою № 17 від 12.02.2020 сторони визначили назву послуги та її вартість, а також, зокрема, гонорар за складність справи майнового характеру на користь клієнта у розмірі 1% від суми позову (п. 2 додаткової угоди № 17).
За умовами п. 3.1 додаткової угоди № 17 оплата послуг здійснюється протягом 15 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання.
За змістом пунктів 6.1., 6.3 додаткової угоди № 17 до договору правова допомога вважається наданою після підписання акту наданих послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками. Клієнт зобов'язаний на протязі п'яти днів з моменту отримання акту наданих послуг підписати його або протягом вказаного строку надати письмові заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.
Якщо протягом строку, вказаного в пункті 6.3. додаткової угоди клієнт не підписав акт надання послуг і не надав письмові заперечення, правова допомога вважається наданою та прийнятою клієнтом.
Як вбачається із наданого акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 390 від 10.06.2020, сторони підписали вказаний акт про наступне: адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до додаткової угоди № 17 від 12.02.2020 до договору про надання юридичних послуг та згідно з розрахунком розміру винагороди адвокат за надання правової допомоги, який додається. Вартість послуг адвокатського об'єднання за актом приймання-передачі послуг становить 7 544 грн. 47 коп. (т. 3, а.с. 73).
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатським об'єднанням виставлено рахунок на оплату позивачу на суму 7 544 грн. 47 коп. (т. 3, а.с. 74).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 544 грн. 47 коп. є справедливою та співрозмірною.
За встановлених обставин, заперечення відповідача судом відхиляються, як необгрунтовані.
Разом з тим, задовольняючи заяву позивача, суд враховує правову позицію Об'єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, за якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
З огляду на задоволення позовних вимог ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" у повному обсязі, відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7 544 грн. 47 коп. покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" задовольнити.
Стягнути з Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, код ЄДРПОУ ВП: 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) 7 544 грн. 47 коп. (сім тисяч п'ятсот сорок чотири грн. 47 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено - 09.07.2020.
Суддя І.А. Рудь