вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
"08" липня 2020 р. Cправа № 902/661/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В., розглянувши матеріали
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" (вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр" (вул. Стрілецька, буд. 64, кв. 43, м. Вінниця, 21007)
про стягнення 4 595 449,27 грн.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 02.07.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешл" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр" про стягнення заборгованості в сумі 4 595 449,27 грн, що складається з: основної суми боргу в розмірі 3 543 925,27 грн; суми пені в розмірі 320 977 грн; суми відсотків річних (20%) в розмірі 326 875 грн; суми штрафу в розмірі 354 392 грн; суми інфляційних в розмірі 49 280 грн.
Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростар центр" зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 19 НХ 11 ВІВО від 12.04.2019 в частині проведення розрахунків за отриманий товар.
Ухвалою суду від 08.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/661/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.07.2020.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву № б/н. від 30.06.2020 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр", в межах суми основного боргу в розмірі 3 543 925,27 грн , що знаходяться на рахунках цього товариства, а саме:
рахунок НОМЕР_2 (старий - НОМЕР_3) Вінницької філії акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код банку 302689), розташованого за адресою: вул. Келецька, 78-В, м. Вінниця, 21021;
рахунок №UA НОМЕР_1(старий - НОМЕР_4) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код банку 380805), розташованого за адресою: вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач протягом 6 місяців використовував товар позивача, а коли настав строк виконання зобов'язань, не бажає сплачувати заборгованість, діючи не сумлінно по відношенню до своїх обов'язків, що ставить під сумнів його добропорядність і дає підстави мати обґрунтовані припущення, що відповідач готовий на активні і пасивні дії, направлені на уникнення виконання зобов'язань в подальшому шляхом виведення коштів зі своїх рахунків.
Також позивач наголошує, що аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що відповідач є боржником у справі № 918/910/19. Крім того, згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.2019 по справі № 569/23623/19, до суду звернувся адвокат ТОВ "Соя-Біотек" з заявою про вчинення злочину директором відповідача передбаченого ст. 388 КК України, згідно якого директор продала майно яке знаходилось у заставі. Відтак, позивач стверджує, що директор відповідача піде також на кримінальний злочин для того, щоб не виконувати не тільки грошові зобов'язання, але і рішення суддів, що в свою чергу не дасть, чи утруднить позивачу виконати судове рішення.
Крім того позивач посилається на інформацію з Автоматизованої системи виконавчого провадження, за якою відповідач на даний час є боржником по двох виконавчих провадженнях, а саме: № 60742956 від 28.1.2019 та № 60744131 від 28.11.2019.
На підставі наведеного позивач стверджує, що ускладнення виконання рішення, після його ухвалення зумовлене буде суб'єктивними причинами, які свідчать про відверте небажання боржника здійснити погашення існуючої заборгованості з ігноруванням останнього почати переговори для вирішення спірного питання мирним шляхом.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою, а тому обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Разом з тим, суд зазначає, що до обов'язку позивача належить надати докази вчинення відповідачем відповідних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу. Суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися і розпоряджатися власним майном може призвести до негативних та незворотних наслідків.
Предметом даного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешл" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростар центр" заборгованості в сумі 4 595 449,27 грн, що складається з: основної суми боргу в розмірі 3 543 925,27 грн; суми пені в розмірі 320 977 грн; суми відсотків річних (20%) в розмірі 326 875 грн; суми штрафу в розмірі 354 392 грн; суми інфляційних в розмірі 49 280 грн.
В статті 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.
Посилання позивача на наявність виконавчих проваджень, учасником яких є відповідач, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання перед позивачем та про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.
Посилання позивача на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20.12.2019 у справі № 918/910/19 є безпідставним, оскільки вказаною ухвалою відмовлено ТОВ "Соя-Біотек" в задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви. До того ж предмет позову, з яким заявник мав намір звернутись до Господарського суду Рівненської області, був визнання недійсним Договору поставки № 29 від 05.11.2019р. та відшкодування збитків. Тоді як предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості за Договором.
Щодо посилань позивача на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.20419 по справі № 569/23623/19, як на підставу забезпечення позову, суд зазначає, що за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, означеною ухвалою зобов'язано особу, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення ГУНП в Рівненській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення злочину за заявою представника ТОВ «Соя Біотек» адвоката Бляшин М.С. від 12.12.2019.
Відповідно до положень ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є початком досудового розслідування.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень вироку суду про визнання директора ТОВ « Агростар Центр» винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 14, ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 388 КК України немає, що, на стадії досудового розслідування, виключає підстави стверджувати про винуватість означеної особи у вчиненні інкримінуємих їй злочинів.
Відтак, стверджувати про вчинення директором товариства відповідача кримінального злочину задля ухилення від виконання зобов'язань перед позивачем є неприпустимим.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано суд належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, а самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешл" б/н від 30.06.2020 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешл" б/н від 30.06.2020 про забезпечення позову відмовити.
Ухвалу надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий господарський суд.
Ухвала підписана 08.07.2020.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022)
3 - відповідачу ( вул. Стрілецька, буд. 64, кв. 43 , м. Вінниця, 21007)