10.06.2020 року м.Дніпро Справа № 5009/4987/12
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін:
від АТ "Укрсиббанк": Трубіна Тетяна Володимирівна, довіреність №21-1/95699 від 28.12.2019 року, представник;
від ліквідатора: Нікітенко Микита Олександрович, паспорт серії СА473889 від 22.05.1997 року, ліквідатор;
від ліквідатора: Верещагін Максим Вікторович, довіреність №3 від 15.01.2018 року, адвокат;
розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Нікітенко М.О. на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 року (повний текст складено 23.01.2020 року) у справі №5009/4987/12 (суддя Кричмаржевський В.А.)
про банкрутство Фізичної особи-підприємця Звігінцевої Тетяни Григорівни, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
кредитор - Фізична особа-підприємець Котляров Віталій Анатолійович ( АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 );
ліквідатор - арбітражний керуючий Нікітенко М.О.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 у справі №5009/4987/12 скаргу АТ "УКРСИББАНК" на дії ліквідатора фізичної особи-підприємця Звігінцевої Т.Г. - арбітражного керуючого Нікітенка М.О. задоволено.
Визнано неправомірними дії ліквідатора Нікітенка М.О. щодо виключення заставного кредитора АТ "УКРСИББАНК" з реєстру вимог кредиторів фізичної особи-підприємця Звігінцевої Т.Г.
Зобов'язано ліквідатора Нікітенка М.О. окремо внести до реєстру кредиторів вимоги АТ "УКРСИББАНК" на суму - 3.040.962,74 грн., які забезпечені заставою майна боржника.
Обґрунтовуючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наступного:
-ліквідаційна процедура у справі про банкрутство ФОП Звігінцевої Т.Г. триває з 02.09.2015 та до сьогодні не завершена;
- ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року, вимоги AT "УКРСИББАНК" включені до реєстру вимог кредиторів згідно з державним реєстром обтяжень, як вимоги заставного кредитора;
- з постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 вбачається, що AT "УКРСИББАНК", як заставний кредитор, звернувся до ліквідатора та господарського суду Запорізької області з заявою з грошовими вимогами до боржника у сумі 3 040 962,74 грн., ліквідатор визнав у повному обсязі заявлені Банком грошові вимоги, що підтверджується листом за вих. №17/34 від 13.03.2013;
- законом покладено на ліквідатора обов'язок ведення реєстру вимог кредиторів і, враховуючи значний строк, протягом якого триває ліквідаційна процедура, такий реєстр ліквідатор повинен був скласти ще в 2015 році;
- АТ "УКРСИББАНК" мав усі підстави вважати, що його вимоги, як заставні, визнані ліквідатором, та внесені до реєстру з позачерговим погашенням в силу приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла з 18.01.2013 по 20.10.2019, незважаючи на те, що реєстр вимог кредиторів суду не надавався;
- під час ліквідаційної процедури, відкритої постановою суду від 14.01.2013, ліквідатором було виявлене заставне майно банкрута та здійснена його реалізація на публічних торгах (аукціоні);
- після чисельних та тривалих оскаржень в апеляційному та касаційному порядку, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у цій справі апеляційну скаргу ПАТ "УКРСИББАНК " задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву ПАТ "УКРСИББАНК" задоволено, визнано недійсними результати аукціону, проведеного ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім" з продажу нежилого приміщення № 30 загальною площею - 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ вул.Саксаганського, 25-а, які відбулися 18.04.2014 в процедурі ліквідації ФОП Звігінцевої Т.Г., визнано недійсним протокол проведення відкритих торгів (аукціону) № 34-2/14 від 18.04.2014, яким оформлені результати торгів з реалізації нежилого приміщення № 30 загальною площею 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ вул. Саксаганського, 25-а, проведеного ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", визнано недійсним акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, складений 22.04.2014 ФОП Звігінцевою Т.Г. в особі ліквідатора Нікітенка М.О., який діє на підставі постанови господарського суду Запорізької області від 14.01.2013., та ТОВ "Бухгалтерська компанія "Актив";
- договір іпотеки, яким забезпечені вимоги АТ "УКРСИББАНК", не припинений та є чинним;
- дії ліквідатора протягом всієї ліквідаційної процедури свідчать про визнання АТ "УКРСИББАНК" саме як заставного кредитора у цій справі, відтак, дії ліквідатора щодо виключення АТ "УКРСИББАНК" з числа заставних кредиторів, є неправомірними.
За наведених підстав суд вважав, що скарга АТ "УКРСИББАНК" з вимогою зобов'язати ліквідатора включити до реєстру кредиторів грошові вимоги Банку у розмірі - 3 040 962,74 грн., як такі, що забезпечені заставою, є обґрунтованою.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ліквідатор Нікітенко М.О. оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 по справі №5009/4987/12 прийнята з неповним з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для її скасування.
Вказує, що:
- матеріали справи №5009/4987/12 не містять жодної ухвали, прийнятої господарським судом за результатами розгляду заяви з кредиторськими вимогами АТ "УКРСИББАНК", а отже судом такі вимоги розглянуті не були;
- зобов'язавши ліквідатора фізичної особи-підприємця Звігінцевої Т.Г. внести вимоги АТ "УКРСИББАНК" до реєстру вимог кредиторів у справі №5009/4987/12, господарський суд порушив процесуальний порядок розгляду кредиторських вимог та приписи ч. 1 ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
- в будь-якому разі, господарський суд до зобов'язання арбітражного керуючого внести будь-які вимоги до реєстру, мав спочатку здійснити розгляд таких вимог та встановити їх обґрунтованість на дату прийняття судового рішення;
- ліквідатор зазначав в судовому засіданні, що станом на дату винесення постанови господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 Фізична особа підприємець Звігінцева Т.Г. жодного нерухомого майна, яке могло б забезпечувати будь-які грошові вимоги не мала; станом на той час, результати аукціону, на якому було реалізовано майно Фізичної особи-підприємця Звігінцевої Т.Г., були дійсними та ніким не оскарженні, останні були скасовані лише після винесення постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2017 по справі №5009/4987/12;
- в період з 2015 по 2017 рік (тобто два роки) результати аукціону. на якому було реалізовано майно банкрута, вважались дійсними, а отже жодного майнового забезпечення вимог AT "УКРСИББАНК" не існувало, що виключало підстави для їх включення до реєстру кредиторів;
- господарським судом не було досліджено доказів, які стосуються розміру та природи заборгованості фізичної особи-підприємця Звігінцевої Т.Г. перед AT "УКРСИББАНК": суд не встановив дійсний розмір заборгованості банкрута перед Банком на день розгляду справи, а обмежився тими даними, які існували у 2013 році, тобто шість років тому, не дослідив обставин, за якими частину заборгованості фізичної особи-підприємця Звігінцевої Т.Г. перед AT "УКРСИББАНК" вже було фактично погашено за рішенням суду; згідно до повідомлення вих. №403/02-214 від 17.06.2014 на депозиті Приватного нотаріуса Бугрім О.В. було розміщено грошові кошти, отримані від продажу заставного майна банкрута в розмірі 53 227,70 грн. (довідка міститься в матеріалах справи); ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 кошти були направлені на погашення вимог АТ "УКРСИББАНК", що не могло не вплинути на розмір заборгованості фізичної особи- підприємця Звігінцевої Т.Г. перед Банком;
- судом не було досліджено природу кредиторської заборгованості АТ "УКРСИББАНК", адже на дату розгляду справи, майно, яке забезпечувало вимоги Банку, вибуло з володіння банкрута і його подальша доля та сам факт існування невідомі; існуванні договору іпотеки не є вирішальним фактором для встановлення наявності та природи заборгованості банкрута перед кредитором;
- господарський суд визнав встановленими обставини щодо включення кредитора до реєстру кредиторів, посилаючись на інші рішення, предметом яких не були спірні взаємовідносини, щодо наявності, природи та розміру кредиторської заборгованості банкрута перед Банком; вказані господарським судом рішення лише опосередковано описують ті події, які мали місце під час провадження ліквідаційної процедури, порушеної постановою господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 по справі №5009/4987/12, яку згодом було скасовано.
Скаржник вважає, що господарський суд, без фактичного розгляду заяви з кредиторськими вимогами АТ "УКРСИББАНК", встановлення дійсного розміру заборгованості та наявності предмету забезпечення, визнав доведеним факт існування заборгованості фізичної особи- підприємця Звігінцевої Т.Г. перед банком саме у розмірі - 3 040 962,74 грн., що є підставою для скасування судового рішення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.
Також апелянт вважає, що АТ "УКРСИББАНК" обрало невірний спосіб захисту свої прав, зважаючи на те, що діючий Кодекс України з процедур банкрутства жодним чином не обмежує такого кредитора щодо звернення до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог та на те, що заява з грошовими вимогами АТ "УКРСИББАНК" в межах ліквідаційної процедури, порушеної постановою господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 по справі №5009/4987/12, не розглядалась, Банк мав цілком обґрунтоване право та можливість вирішити порушене в скарзі питання шляхом звернення до суду з заявою про визнання кредиторських вимог і це був би вірний спосіб захисту його прав. Задовольняючи подану скаргу, господарський суд фактично змусив ліквідатора визнати вимоги кредитора без їх судового розгляду та можливості апелювати на такі вимоги.
Апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду скасувати, в задоволенні скарги Банку на дії ліквідатора відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ"УКРСИББАНК" заперечує проти доводів та вимог, викладених у апеляційній скарзі, вважає апеляційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Інші сторони по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Колегією суддів встановлено, що провадження у справі про банкрутство ФОП Звігінцевої Тетяни Григорівни було порушено згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.01.2013 (суддя Юлдашев О.О.).
Постановою господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 боржника - ФОП Звігінцеву Т.Г. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
За результатами апеляційного перегляду постанову господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 про визнання боржника банкрутом скасовано, справу направлено на новий розгляд господарського суду Запорізької області.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2015 (суддя Ніколаєнко Р.А.) припинено провадження у справі № 5009/4987/12 про банкрутство фізичної особи - підприємця Звігінцевої Тетяни Григорівни.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.03.2015 у справі № 5009/4987/12 скасовано, справу передано для розгляду до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.
Постановою господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 (суддя Шевченко Т.М.) боржника - ФОП Звігінцеву Т.Г. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває дотепер.
Під час ліквідаційної процедури, відкритої постановою суду від 14.01.2013, ліквідатором було виявлене заставне майно банкрута та здійснена його реалізація на публічних торгах (аукціоні).
АТ "УКРСИББАНК" звернувся до суду з заявою про визнання недійсними публічних торгів (аукціону), проведених ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", з продажу нежилого приміщення № 30 загальною площею - 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ вул. Саксаганського, 25, літ. "А", які відбулися 18.04.2014 в процедурі ліквідації ФОП Звігінцевої Т.Г; про визнання недійсним протоколу проведення відкритих торгів (аукціону) № 34-2/14 від 18.04.2014, яким оформлені результати торгів з реалізації нежилого приміщення № 30 загальною площею - 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ вул. Саксаганського, 25, літ. "А", проведених ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", та про скасування акту про передачу права власності на куплене нерухоме майно, складеного 22.04.2014 ФОП Звігінцевою Т.Г. в особі ліквідатора Нікітенка М.О. та ТОВ "Бухгалтерська компанія "Актив".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у даній справі апеляційну скаргу ПАТ "УКРСИББАНК" задоволено. Рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву ПАТ "УКРСИББАНК" задоволено, визнано недійсними результати аукціону, проведеного ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім" з продажу нежилого приміщення № 30 загальною площею - 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ вул.Саксаганського, 25-а, які відбулися 18.04.2014 в процедурі ліквідації ФОП Звігінцевої Т.Г., визнано недійсним протокол проведення відкритих торгів (аукціону) № 34-2/14 від 18.04.2014, яким оформлені результати торгів з реалізації нежилого приміщення № 30 загальною площею 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ вул. Саксаганського, 25-а, проведеного ТОВ "Всеукраїнський аукціонний дім", визнано недійсним акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, складений 22.04.2014 ФОП Звігінцевою Т.Г. в особі ліквідатора Нікітенка М.О., який діє на підставі постанови господарського суду Запорізької області від 14.01.2013р., та ТОВ "Бухгалтерська компанія "Актив".
Встановлено, що ліквідатор звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , за якою було зареєстроване спірне майно боржника після його реалізації на аукціоні, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Встановлено, що на час прийняття оскаржуваної ухвали докази вирішення судом зазначеного спору відсутні, майно у власність банкрута не повернуто.
Встановлено, що провадження у даній справі було порушено 04.01.2013 року на підставі статей 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 18.01.2013 року.
Банкрутом ФОП Звігінцеву Т.Г. визнано відповідно до постанови суду від 02.09.2015, яку ухвалено згідно з приписами статей 90, 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час ухвалення, тобто після 18.01.2013 року.
Отже, обставини справи свідчать, що провадження у даній справі про банкрутство триває з 04.01.2013 року та здійснювалося за вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в двох редакціях, які були змінені, а зараз провадження продовжується судом згідно Кодексу України з процедур банкрутства.
Колегія суддів зауважує, що дії ліквідатора в конкретний проміжок часу здійснення ліквідаційної процедури суд вірно оцінив спираючись на норми, які діяли саме в час їх проведення.
Відповідно до ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) у постанові про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Ліквідатор відкриває спеціальний банківський рахунок, на який зараховуються кошти, отримані від продажу майна банкрута, та здійснюються розрахунки з кредиторами банкрута. Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог до банкрута, який не може перевищувати двох місяців.
Статтею 92 Закону про банкрутство було унормовано, що господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною восьмою статті 91 цього Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.
При цьому загальні вимоги до заяв з кредиторськими вимогами та порядок їх заявлення визначались статтею 24 Закону про банкрутство.
За приписами статті 24 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Повноваження ліквідатора визначались статтею 41 Закону про банкрутство, де зазначено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку та з дня свого призначення здійснює низку повноважень, як то: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів.
Матеріали справи свідчать про те, що АТ "УКРСИББАНК" 01.03.2013 року зверталось до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі - 3.040.962,74 грн. (т.1 а.с. 24-78), яка не була розглянута в зв'язку з апеляційним оскарженням постанови суду від 14.01.2013 року.
Також з аналогічною заявою АТ "УКРСИББАНК" зверталось і до ліквідатора Нікітенка М.О., який письмово повідомив суд та Банк про визнання його заставних вимог в повному обсязі та про включення їх до реєстру вимог кредиторів ( т.1 а.с. 79, 82, 94).
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд в оскаржуваній ухвалі сам підтвердив, що грошові вимоги банку не були розглянуті судом. Скаржник безпідставно посилається на положення Кодексу України з процедур банкрутства в частині, що розгляд вимог кредиторів не належить до повноважень ліквідатора, а є прерогативою суду, оскільки до набрання Кодексом чинності ліквідаційна процедура у даній справі тривала близько 4 років.
Самим ліквідатором Нікітенко М.О. вимоги Банку були визнані, включені до реєстру кредиторів боржника і ним же були вчинені дії з реалізації заставного майна.
В матеріалах справи наявні численні запити, листи, клопотання ліквідатора, спрямовані на отримання згоди на продаж заставного майна, скасування обмежень та обтяжень щодо майна банкрута, замовлення оцінки майна та організацію проведення торгів тощо, в яких йдеться мова саме про заставне майно АТ "УКРСИББАНК" та про заставні вимоги.
Суд вірно зазначив, а апелянт не спростував, що матеріалами справи та судовими актами підтверджується, що всі дії ліквідатора в ліквідаційній процедурі були спрямовані саме на реалізацію майна банкрута, яке знаходиться у заставі АТ "УКРСИББАНК".
Отже, наразі склалася ситуація, коли заставне майно АТ "УКРСИББАНК" реалізовано, знаходиться у третьої особи, аукціон з продажу цього майна визнано недійсним, договір іпотеки, яким забезпечені вимоги АТ "УКРСИББАНК", не припинений та є чинним, що не спростовано ліквідатором та матеріалами справи, а в реєстрі вимог кредиторів боржника вимоги Банку не зазначені.
Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що Законом покладено на ліквідатора обов'язок ведення реєстру вимог кредиторів. Враховуючи значний строк, протягом якого триває ліквідаційна процедура, такий реєстр ліквідатор повинен був скласти ще в 2015 році.
АТ "УКРСИББАНК" мав усі підстави вважати, що його вимоги як заставні, визнані ліквідатором та внесені до реєстру з позачерговим погашенням в силу приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла з 18.01.2013 року по 20.10.2019 року, незважаючи на те, що реєстр вимог кредиторів суду не надавався.
За викладених обставин скарга АТ "УКРСИББАНК" з вимогою зобов'язати ліквідатора включити до реєстру кредиторів грошові вимоги Банку у розмірі - 3 040 962,74 грн., як такі, що забезпечені заставою, є обґрунтованою, задоволена судом першої інстанції правомірно.
Щодо розміру вимог Банку, які суд першої інстанції, на думку апелянта, не досліджував та не врахував часткове перерахування грошових коштів після проведення аукціону, колегія суддів зазначає наступне:
Матеріали справи не містять доказів перерахування ліквідатором ФОП Звігінцевої Т.Г. арбітражним керуючим Нікітенко М.О. суми 53 227,70 грн., про які він стверджує.
До відзиву на апеляційну скаргу Банк надав довідку - розрахунок заборгованості за Кредитним договором №11232381000 від 12.10.2007 року та за Кредитним договором №11394096000 від 12.10.2007 станом на день прийняття оскаржуваної ухвали, з якої слідує, що грошові кошті від реалізації заставного майна банкрута Акціонерним товариством "УКРСИББАНК" не обліковуються.
Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року (том 4 а.с.104), яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року у справі №5009/4987/12 (том 4 а.с.162) грошові вимоги Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" включені до реєстру вимог кредиторів згідно з державним реєстром обтяжень, як вимоги заставного кредитора у справі №5009/4987/12.
Судові акти, на які послався суд в оскаржуваній ухвалі, підтверджують розмір заявлених Банком вимог до боржника і факт визнання їх ліквідатором.
Так, з постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 вбачається, що (дослівно) "Колегією суддів встановлено, що AT "УКРСИББАНК", як заставний кредитор, звернувся до ліквідатора та господарського суду Запорізької області з заявою з грошовими вимогами до боржника у сумі 3 040 962,74 грн. (том 9 а.с.53-56).
Ліквідатор визнав у повному обсязі заявлені Банком грошові вимоги, що підтверджується листом за вих. №17/34 від 13.03.2013 року
Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року у справі № 5009/4987/12, вимоги AT "УКРСИББАНК" включені до реєстру вимог кредиторів згідно з державним реєстром обтяжень, як вимоги заставного кредитора у справі (т.4 а.с.104,162).
Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності грошових вимог Банку до боржника є безпідставними".
Зазначена постанова міститься у томі 9 на а.с.271-274.
Колегія суддів вважає також необхідним зазначити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутогопроти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. ст. 73, 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На думку колегії суддів апелянт належними та допустимими доказами висновки оскаржуваного рішення не спростував. Скарга не доведена і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 року у справі №5009/4987/12 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 09.07.2020 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков