06.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6208/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від КПТМ "Криворіжтепломережа": Шемет І.О., довіреність №3 від 02.01.2020 р., представник;
представник АТ "НАК "Нафтогаз України" у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ та Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг
на рішення Господарського суду Дніпропетровськоїї області від 19.03.2020 року (суддя Соловьова А.Є.) у справі №904/6208/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг
про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат в загальній сумі 13 830 009, 11 грн.
Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" з позовом про стягнення основного боргу в сумі 6 182 087, 33грн., пені в сумі 476 816,77грн., 3% річних в сумі 1 894 072,97 грн. та інфляційних втрат в сумі 5 277 032,04грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2020 року у справі №904/6208/19 позов задоволено частково.
Суд стягнув з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України 6 182 087, 33 грн. основного боргу, 1 894 072, 97 грн. 3% річних; 5 277 032, 04 грн. інфляційних втрат; 238 408, 39 грн. пені; 207 450, 14 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2020 року в частині зменшення розміру пені на 50% та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 238 408, 38 грн. пені.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано систематичність порушення Відповідачем умов договорів постачання природного газу, укладених з Позивачем, відсутність обставин, щодо зменшення розміру пені.
Апелянт посилається на те, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.
Всі ці обставини, на думку позивача, є підставами для скасування рішення суду в частині відмови у стягненні 238 408,38 грн. пені та прийняття в цій частині нового рішення про стягнення 238 408,38 грн. пені.
Відповідач - Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2020 р. по справі № 904/6208/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» - відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Зокрема, відповідач зазначив про відсутність у нього можливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, оскільки всі кошти, які надходять на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого постановами НКРЕМ алгоритму та перераховуються на рахунок позивача, а тому, на його думку, відсутня його вина у несплаті за поставлений природний газ.
Ця обставина, на думку відповідача, є підставою для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області та відмови у позові.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровськоїї області від 19.03.2020 року (суддя Соловьова А.Є.) у справі №904/6208/19.
У зв'язку з послабленням протиепідемічних заходів, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2020 року розгляд справи № 904/6208/19 призначено в судовому засіданні на 06.07.2020 рік.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Крироріжтепломережа" на рішення Господарського суду Дніпропетровськоїї області від 19.03.2020 року (суддя Соловьова А.Є.) у справі №904/6208/19 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2020 рік.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити , рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином ( поштове повідомлення а.с.209, т.1), заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
У судовому засіданні 06.07.2020 року була оголошена вступна та резолютивнв частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) і Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (споживач) уклали договір №3252/1718-ТЕ-5/ПТ постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п. 1.4. Договору).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 13560 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 1170,00 тис. куб. метрів; листопад - 2340,00 тис. куб. метрів; грудень - 2870,00 тис. куб. метрів; січень - 3040,00 тис. куб. метрів; лютий - 2420,00 тис. куб. метрів; березень - 1720,00 тис. куб. метрів.
Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 4942,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн (п.5.2. договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
За приписами п. 8.2 договору, у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором ( строк позовної давності ), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Звертаючись до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" із позовом про стягнення основного боргу в розмірі 6 182 087,33 грн, пені в сумі 476 816,77 грн, 3% річних в сумі 1 894 072,97 грн, інфляційних втрат в сумі 5 277 032,04 грн., позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №3252/1718-ТЕ-5/ПТ від 26.09.2017 в частині здійснення розрахунку за поставлений природний газ за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки природного газу, в той час як відповідач оплату поставленого в жовтні, листопаді, грудні 2017 року, січні, лютому 2018 року природного газу загальною вартістю 54 853 187,35 грн. здійснив частково - в сумі 48 495 132,43 грн, а тому стягнув з відповідача заборгованість в сумі 6 182 087,33 грн.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суд також дійшов висновку про стягнення на користь позивача інфляційні втрати в сумі 5 277 032,04 грн., 3% річних в сумі 1 894 072,97 грн. та передбачену умовами договору пеню за загальний період прострочення з 27.03.2018 по 30.08.2019 у сумі 476 816,77 грн.
При цьому, оцінивши даний випадок, прийнявши до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, та надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшив розмір пені до 50% та залишив до стягнення пеню у сумі 238 408,39 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.
Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до вимог статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач в жовтні, листопаді, грудні 2017 року, січні, лютому 2018 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 54 853 187,35 грн.
Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018 (арк.с. 33-37) та не заперечується сторонами.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п. 6.1. Договору відповідач мав оплатити поставлений природний газ в жовтні 2017 року (2 872 312,14 грн) - в строк до 27.11.2017 включно (25.11.2017 вихідний день, тому на підставі ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку оплати є перший за ним робочий день 27.11.2017); в листопаді 2017 року (10290667,30 грн) - в строк до 25.12.2017 включно, в грудні 2017 року (13 135 948,68 грн) - до 25.01.2018 включно, в січні 2018 року (14 592 881,90 грн) - до 26.02.2018 (25.02.2018 вихідний день, тому на підставі ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку оплати є перший за ним робочий день 26.02.2018), в лютому 2018 року (13 961 377,33 грн) - в строк до
26.03.2018 включно (25.03.2018 вихідний день, тому на підставі ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку оплати є перший за ним робочий день 26.03.2018).
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач здійснив оплату за природний газ, поставлений в жовтні, листопаді, грудні 2017 року, січні, лютому 2018 року не в повному обсязі (оплачено 48 495 132,43 грн,) суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 6 182 087,33 грн. основного боргу.
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем допущено порушення строків оплати за природний газ, поставлений в жовтні, листопаді, грудні 2017 року, січні, лютому 2018 року, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 5 277 032,04 грн. за загальний період прострочення з грудня 2017 року по липень 2019 року включно та 3% річних в сумі 1 894 072,97 грн. за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 30.08.2019.
Відповідно до п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
В силу п. 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки зобов'язання з оплати поставленого природного газу відповідачем виконано з порушенням п. 6.1. Договору, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення пені в сумі 476 816,77 грн.
При цьому, врахувавши обставини справи, подані відповідачем докази, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції зменшив розмір пені до 50%, залишивши до стягнення 238 408, 38 грн.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про відсутність підстав для зменшення пені, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання щодо зменшення пені, суд першої інстанції врахував, що відповідач не є фактичним споживачем природного газу за договором (пункт 1.2. договору), отже об'єктивна можливість здійснити розрахунок за спожитий природний газ залежить від платіжної дисципліни кінцевих споживачів такого газу; що відповідачем проводилися та проводяться дії, спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості; що підприємство відповідача має стратегічне значення для регіону, метою діяльності підприємства є безперебійне постачання споживачам теплової енергії.
Суд першої інстанції також врахував, що пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання; окрім пені, позивачем нараховано суми інфляційних втрат та 3% річних, які в повній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно відповідачем грошових коштів за поставлений природний газ; порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (іншого позивачем суду не доведено).
В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що діяльність АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи, а тому суд зменшив розмір пені на 50 %, що є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та
таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у відповідача можливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, оскільки всі кошти, які надходять на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого постановами НКРЕМ алгоритму та перераховуються на рахунок позивача, є необґрунтованими з таких підстав.
Затверджений державою механізм автоматичного перерахунку коштів має на меті лише автоматизацію руху коштів між усіма учасниками ринку природного газу, теплопостачальним підприємством, які сплачуються кінцевими споживачами. Саме рівень розрахунків населення впливає на наявність/відсутність заборгованості, її розмір.
Умовами пп.2 абз.2 п.6.2. договору передбачено обов'язок споживача своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Отже, відповідач мав передбачену договором можливість сплачувати кошти, перераховуючи з власних рахунків на рахунки зі спеціальним режимом використання, тим самим - міг та мав впливати на стан розрахунків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 встановлено механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. А отже зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від 17.04.2018 у справі №918/1395/15 та у Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року у справі № 904/1210/18.
Інші доводи апелянтів є безпідставними та висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, що у відповідності до статті 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ та Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг.
Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2020 року у справі № 904/6208/19- залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
та Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених статтею 287 ГПК України.
Повний текст постанови складений 09.07.2020року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя С.Г.Антонік
Суддя О.Г.Іванов