Справа № 505/444/20
Провадження № 2/505/1202/2020
"08" липня 2020 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Вергопуло А. К.
секретаря судового засідання - Ісаченко О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 14 лютого 2020 року звернувся до суду з цим позовом, вказуючи, що є власником 73/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Інші 27/100 частин будинку належать його померлому брату ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною покійного співвласника будинку вже більше п'яти років у будинку не проживає, особистих речей немає, переїхала на інше місце проживання, участі у витратах по утриманню будинку не бере, добровільно знятися з місця реєстрації відмовляється.
Реєстрація відповідача створює перешкоди у належному йому праві володіння, користування та розпорядження житловим будинком, заважає отримати субсидію та пільги на сплату житлово-комунальних послуг.
Позивач просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився. Надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у його відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явилась. Судові виклики повернулись із зазначенням «За зазначеною адресою не проживає». Іншими належними даними про місце перебування чи роботи відповідача суд не володіє. Згідно ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, згідно положень ч.11 ст.128 ЦПК України, про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялась через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що є належним повідомленням про дату, час та місце проведення судового засідання.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником 73/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого 22 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №1991.
Згідно копії технічного паспорту, виготовленого 01.11.2012 року КП «Котовське МРБТІ та РОН, інші 27/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.01.2019 року.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в житловому будинку з 26.11.2001 року.
За твердженнями позивача, відповідач є колишньою дружиною померлого ОСОБА_3 .
Згідно довідки голови квартального комітету від 21.01.2020 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою не проживає.
Висновки суду підтверджуються матерріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Також права власника житлового приміщення визначені ст. 150 Житлового Кодексу Української РСР. Зокрема, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ст. 156 Житлового Кодексу Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Тобто, норма про визнання особи такою, що втратила право користування житлом може бути реалізована за наявності двох обов'язкових складових, які повинні бути доведені під час судового розгляду: по-перше, це термін не проживання в житловому приміщенні понад один рік, а по-друге, це те, що особа не проживає за адресою своєї реєстрації саме без поважних причин.
Відповідно до вимог ст.77,79,81 ЦПК України визначено, що є належними, достовірними, достатніми доказами. Ст.78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, позивачем не зазначено та не надано доказів, хто саме є власником 27/100 частин житлового будинку, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 та чи має відповідач, як колишня дружина померлого та член сім'ї співвласника, право на спірну частину будинку. Також позивачем не надано доказів, що відповідач не мешкає в спірному житловому приміщенні понад один рік без поважних причин. З наданої позивачем довідки, неможливо встановити період часу, протягом якого відповідач не проживає в спірному будинку.
Враховуючи зазначене, а також те, що суд не може збирати докази, які стосуються предмета спору, за власною ініціативою, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, з врахуванням положень ч.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Котовський міськрайонний суд Одеської області.
Суддя А. К. Вергопуло
Повне судове рішення складено 08 липня 2020 року.