Провадження № 11-сс/803/879/20 Справа № 199/3986/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 липня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Амур - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2020 року про задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Маріуполь, Донецької області громадянина України, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Амур - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2020 року клопотання слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 17 серпня 2020 року включно, обчислюючи строк запобіжного заходу з моменту його фактичного затримання, тобто з 18 червня 2020 року.
Клопотання підозрюваного та захисників підозрюваного про застосування для ОСОБА_7 нічного домашнього арешту залишено без задоволення.
Рішення суду обґрунтовано тим, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_7 є особою, яка не має законного джерела прибутку та підозрюється у вчиненні умисного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, одружений, маючий малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які мешкають у м. Маріуполь, Донецької області, але не має стійких сімейних зв'язків, оскільки з 22.10.2017 мешкає у Центрі соціальної реінтеграції та адаптації «В свободі», за адресою: м. Дніпро, вулиця Таганрогська, 34, зареєстрований за межами Дніпропетровської області, а також усвідомлює, що підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до десяти років.
2. Незаконно впливати на потерпілого та свідків. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на встановлених свідків, з якими мешкає в одному будинку, з метою зміни змісту їх показань які вони будуть давати під час судового засідання. Так, не виключено, що ОСОБА_7 у разі обрання йому іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може скоїти відносно свідків та потерпілого злочини, з метою незаконного впливу на останніх.
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення. Про наявність вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_7 є особою, яка не працює, тому кошти для нормального існування у нього відсутні. Підозрюється у вчиненні умисного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ( справа № 199/3986/20, провадження 1- кс/199/680/20 ) від 19.06.2020 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 та постановити нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 -у нічну пору доби.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що судом не взято до уваги те що, підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався соціальні зв'язки - родину, роботу, має на утриманні неповнолітню дитину, є учасником бойових дій, має позитивні характеристики, має, відповідно до договору оренди житла від 04 червня 2020 року, постійне місце пробивання за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім цього, зауважує, що жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_7 немає сенсу переховуватись від органів слідства так як, враховуючи його місце роботи, про нього є багато інформації у правоохоронних органів. Та підозрюваний розуміє, що при переховуванні він сама собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі.
Також зазначає, що в ухвалі суду першої інстанції про застосування запобіжного, заходу у вигляді тримання під вартою вказано, що ОСОБА_7 може впливати на свідків, однак підозрюваному немає сенсу впливати на свідків, а також на потерпілих, оскільки вони вже надали органам досудового розслідування показання, також підозрюваний не має можливості спотворювати або сховати якісь речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення кримінального правопорушення, оскільки всі речові доказі органом розслідування вже вилучені та приєднані до матеріалів провадження.
На думку сторони захисту, жодних доказів які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину передбаченого статтею 121 КК України, не має.
До клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред'явлення обґрунтованої підозри, не кажучи вже пре особи під вартою.
Вказує на те, що при розгляді клопотання щодо обрання запобіжного заходу тримання під вартою, суд невмотивовано не врахував характеризую підозрюваного, обґрунтованість оголошеної підозри, обставини щодо фактів його здоров'я та життя підозрюваним, а також здоров'я та життя громадян від злочинних дій ОСОБА_11 . Суд не надавав з підозрюваному можливості донести свою думку при розгляді клопотання необ'єктивності оголошеної підозри та викладених фактичних обставин.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Так, з наданих матеріалів вбачається що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Крім цього, у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) Європейський суд з прав людини зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував, що існують обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 , знаходячись на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, у зв'язку з чим доводи захисника про відсутність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КК України, є непереконливими.
Доводи ж апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, характеризуючі підозрюваного, які викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки суд при постановленні ухвали це врахував, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обгрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Амур - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4