Провадження № 11-кп/803/1568/20 Справа № 1-787/11 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 липня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 наухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 про перегляд вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року за нововиявленими обставинами, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 про перегляд судового рішення - вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року, яким ОСОБА_7 засуджено за п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України, за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2020 року було виправлено описку в ухвалі Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року.
Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилається засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 про обмову ОСОБА_7 у скоєному злочині потерпілими та свідками, підробці доказів та зловживання слідчим, прокурором та судом під час кримінального провадження, не є обставинами, які дають підставу для перегляду судових рішень в розумінні ст. 459 КПК України, крім того вони були предметом дослідження апеляційної та касаційної інстанції і відповідними ухвалами визнані необґрунтованими, вирок Нікопольського міськрайонного суду залишено без змін. Також вказав, що само по собі твердження засудженого, що потерпілі та свідки обмовили його у вчиненні злочину, висновки експерта відносно механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих є недопустимим доказом, тому що він входить у суперечність з позицією самого засудженого, не може братися до уваги як наявність нововиявленої обставини, в зв'язку із тим, що зміст даних висновків та інших письмових доказів був відомий засудженому під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. Крім того, суд зазначив, що засудженим пропущено строки звернення до суду з заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, оскільки про зазначені в заяві обставини засудженому було відомо ще під час розгляду кримінальної справи в суді, при постановленні відносно нього вироку та при розгляді його апеляційних та касаційних скарг, про що свідчать вище зазначені судові рішення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити до суду першої інстанції для визначення підсудності одному з судів м. Дніпра.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент розслідування справи районним судом йому не було відомо про відсутність інформації про походження речового доказу - ножа, та це не було відомо і судам першої, апеляційної та касаційної інстанцій, про що, на його думку, свідчить відсутність оцінки вказаної обставини судами в рішеннях. Вважає, що речовий доказ - ніж, штучно створений та сфальсифікований, що не встановлено вироком суду. Звертає увагу, що дізнався про цю нововиявлену обставину від свого захисника після ознайомлення ним з матеріалами справи. Вважає, що не пропустив строки звернення до суду з заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу засудженого та просили її задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Право на справедливий розгляд судом, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинне тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Держав.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Brumarescu проти Румунії», № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Повноваження судів вищих інстанцій на перегляд справи повинні використовуватися лише з метою виправлення судових помилок, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд вищими судами не повинен розглядатися як завуальована апеляція, а лише сама можливість того, що можуть існувати дві точки зору щодо предмету спору не є підставою для перегляду рішення. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру («Ryabykh проти Росії», № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Процедура перегляду рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя («Pravednaya проти Росії», № 69529/01, рішення від 18 листопада 2004 року). Однак Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.
Так, згідно з ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Перелік обставин, які визнаються нововиявленими, є вичерпним та знайшов своє відображення у ч. 2 ст. 459 КПК України. Це є:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
2) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
3) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Таким чином, судові рішення у кримінальних справах (вироки, ухвали), що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами тільки з підстав, що зазначені в ч. 2 ст. 459 КПК України.
Як слідує з матеріалів провадження ОСОБА_7 було засуджено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року за п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Розгляд кримінального провадження був проведений судом першої інстанції з урахуванням позиції обвинуваченого щодо невизнання ним своєї вини за ст.ст. 115, 296 КК України. В судовому засіданні допитувались обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , свідки ОСОБА_20 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , судово-медичні експерти ОСОБА_55 та ОСОБА_56 , досліджувались протоколи проведення слідчих експериментів, протоколи оглядів, висновки експертів та речові докази, оцінку яких суд проводив в їх сукупності та взаємозв'язку.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2014 року вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року був залишений без зміни, апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисників - без задоволення.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 грудня 2014 року вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2014 року були залишені без зміни, касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисників - без задоволення.
При цьому будь - яких порушень вимог кримінального та кримінально - процесуального закону судами апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду справи щодо ОСОБА_7 встановлено не було.
Апеляційний суд не може погодитись із доводами засудженого про те, що його було обмовлено потерпілими та свідками, докази підроблено та слідчі і прокурор зловживали своїми повноваженнями, оскільки вказані доводи були предметом апеляційного і касаційного розглядів і визнані судами безпідставними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 459 КПК України, лише вироком суду або, принаймні, матеріалами розслідування, має бути підтверджений будь-який факт зловживання слідчого, прокурора, суду під час кримінального провадження, чи фальсифікація матеріалів провадження, для того, щоб такий факт міг бути прийнятий судом у якості нововиявленої обставини.
Само по собі твердження засудженого, що потерпілі та свідки обмовили його у вчиненні злочину, висновки експерта щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих є недопустимими доказами, тому що він входить у суперечність з позицією самого засудженого, не може братися до уваги як наявність нововиявленої обставини, в зв'язку із тим, що зміст даних висновків та інших письмових доказів був відомий засудженому під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається засуджений, спрямовані виключно на нове дослідження та оцінку доказів, які вже досліджувалися та оцінені судами різних інстанцій, що є неприпустимим з огляду на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункт 52 рішення ЄСПЛ «Рябих проти Росії», де йдеться про те, що правова визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного і зобов'язуючого судового рішення, в цілях проведення повторного розгляду і винесення нового рішення по справі. Перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами не може розглядатися як замаскована апеляція і не може бути підставою для повторного розгляду кримінального провадження.
З цих же підстав не є нововиявленою обставиною твердження засудженого та його захисника про штучно створений речовий доказ - розкладний ніж типу «бабочка», який був вилучений слідчим відповідно до протоколу огляду підвального приміщення.
Засуджений не наводить таких обставин чи юридичних фактів, які на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати, оскільки учасники кримінального провадження не знали про них та, відповідно, не могли надати суду дані про них та які могли б суттєво вплинути на вирішення кримінального провадження, а також тих, що об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала учать у справі, та про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що не було відкрито провадження за заявою захисника, слід зазначити наступне.
Як слідує з матеріалів провадження ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року було залишено без руху заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та надано строк для виправлення недоліків.
11 листопада 2019 року було направлено захиснику ОСОБА_8 та до державної установи “Криворізька установа виконання покарань (№3)” для вручення засудженому ОСОБА_7 копії вищезазначеної ухвали суду.
09 грудня 2019 року захисником було надано заяву про перегляд судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами (після усунення недоліків), з якої слідує, що остання надана до суду в порядку усунення недоліків, встановлених ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року щодо заяви засудженого ОСОБА_7 .
Після цього ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2019 року було відкрито кримінальне провадження за заявою засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року.
Враховуючи викладене, а також те, що захисником було подано заяву про перегляд судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами для усунення недоліків у заяві засудженого ОСОБА_57 , судом першої інстанції було обгрунтовано відкрито провадження за заявою засудженого.
Не заслуговують на увагу і посилання сторони захисту, як на підставу для скасування рішення суду, на описку у резолютивній частині оскаржуваної ухвали суду, а саме у даті судового рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами було подано засудженим заяву, оскільки вказана описка не вплинула на законність та обґрунтованість судового рішення.
Що стосується доводів про те, що засудженим не порушено строків звернення до суду з заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, то слід зазначити, що зі змісту апеляційної скарги засудженого слідує, що про наявність зазначених ним обставин йому стало відомо після ознайомлення його захисника з матеріалами справи, разом з тим в матеріалах провадження відсутні та під час апеляційного перегляду стороною захисту не надано відомостей про те, який саме захисник та коли ознайомився з матеріалами справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи засудженого, провівши належну перевірку обставин, викладених у заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, врахувавши відсутність будь-яких нововиялених обставин, врахувавши наведені вимоги закону обгрунтовано прийшов до висновку, що обставини, на які посилається засуджений у своїй заяві, не є нововиявленими, а пов'язані із незгодою із самим вироком суду.
Таким чином, в заяві ОСОБА_7 не зазначені конкретні нововиявлені обставини, які відповідно до положень кримінального процесуального закону можуть бути підставою для перегляду судового рішення, відсутнє обгрунтування заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та яким чином ці обставини можуть вплинути на висновки суду.
Виходячи з наведеного, ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви засудженого ОСОБА_7 є законною і обгрунтованою, підстав для її скасування немає, тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4