Справа № 635/3563/19
Провадження № 2/635/353/2020
заочне
08 липня 2020 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя О.М. Пілюгіна
за участю секретаря Зуєнко В.В.
розглянувши у спрощеному провадженні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
позивач подав до суду позовну заяву та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 01 березня 2011 року в розмірі 11902,86 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 01 березня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву від 01 березня 2011 року, відповідно до якої отримала кредит в розмірі 4100,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява від 01 березня 2011 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг б/н від 01 березня 2011 року. Згідно умов договору про надання банківських послуг б/н від 01 березня 2011 року відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором кредиту б/н від 01 березня 2011 року, а саме надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах передбачених договором, відповідач кредит отримала, але свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконала, в результаті чого, станом на 26 березня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 11902,86 гривень. За вказаних обставин позивач змушений звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2019 року відкрито провадження по справі.
За наслідками повторного автоматичного розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який здійснено відповідно до розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області № 01-02/89 від 11 жовтня 2019 року у зв'язку із звільненням судді Харківського районного суду Харківської області Токарєвої Н.М., позовна заява про стягнення заборгованості передана в провадження судді О.М. Пілюгіної.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про день та час слухання справи сповіщалася своєчасно і належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області, отриманих судом у порядку ч. 6 ст.187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила.
Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за письмовою згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк від 01 березня 2011 року, відповідач надала згоду на те, що вказана заява разом з Пам'яткої клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4100,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В якості доказів позивач надав суду довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до яких відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, сплачуючи позивачу, щомісячно мінімально 7% від заборгованості, але не менше 50,00 гривень та не більше залишку заборгованості, а також оплачувати перевитрати платіжного ліміту, комісії на умовах, передбачених договором.
За несвоєчасне погашення заборгованості відповідач зобов'язалася сплатити пеню за базовою процентною ставкою - 30, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту, а за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов'язань передбачених договором - сплатити штраф у розмірі 500,00 гривень + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 01 березня 2011 року станом на 26 березня 2019 року складає 11902,86 гривень з яких:
- заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1175,95 гривень;
- заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 2600,30 гривень;
- заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання в розмірі 6270,62 гривень;
- пеня, нарахована за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 гривень в розмірі 813,00 гривень;
- штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 гривень;
- штраф (процентна складова) у розмірі 542,99 гривень.
Також судом встановлено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера АТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2018 року № 519 змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про що свідчать Загальні положення Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в новій редакції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) № 519 від 21 травня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) зазначила про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи, що відповідач не виконала свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг б/н від 01 березня 2011 року, тому суд вважає що сума заборгованості за кредитом в загальному розмірі 3776,25 гривень підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, а позов в цій частині вимог - задоволенню, при цьому виходить з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором від 01 березня 2011 року у добровільному порядку, а беззаперечних доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суду не надано.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором про надання банківських послуг б/н від 01 березня 2011 року суми пені та суми штрафів суд приходить до наступного.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
За даними довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, сторонами, визначені умови договору про встановлення відповідальності у виді неустойки: пені, нарахованої за несвоєчасне погашення заборгованості за договором кредиту та штрафів за порушення зобов'язання у виді визначеного відсоткового розміру.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Суд, аналізуючи норми діючого законодавства, що регулюють договірні відносини між сторонами та визначають правові наслідки порушення зобов'язання у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, приходить до висновку, що незважаючи, на те що розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості, визначений довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, приймаючи до уваги, що сума заборгованості за кредитом в загальному розмірі складає 3776,25 гривень, сума пені у розмірі 6270,62 гривень підлягає зменшенню до розміру заборгованості за кредитом, оскільки нарахована сума неустойки є не співмірною із сумою заборгованості і перевищує її розмір, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, що визначені у п. 6 ч. 1 ст. 3; ч. 3 ст. 509 ЦК України, а саме щодо справедливості, добросовісності та розумності.
Крім того, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь суми штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов'язань передбачених договором б/н від 01 березня 2011 року в загальному розмірі 1042,99 гривень, при цьому виходить з того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за порушення строків виконання грошових зобов'язань за вищевказаним кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Також, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею в розмірі 813,00 гривень, нарахованої за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 гривень, оскільки ці умови прямо не передбачені у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем та позивачем не доведено, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів вказані умови взагалі були йому відомі.
Таким чином, суд частково задовольняє вимоги позивача, та стягує з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором б/н від 01 березня 2011 року в загальному розмірі 7552,50 гривень (7552,50 гривень = 3776,25 гривень (загальна сума заборгованості за кредитом) + 3776,25 гривень (сума пені зменшена до розміру суми кредиту).
Відповідно до платіжного доручення № PROM1ВJZQN від 11 квітня 2019 року при пред'явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 207, 509, 526, 530, 610, 612, 625-626, 628, 633-634, ст. 1048 - ст. 1050, ч. 1 ст. 1054, 1056-1 ЦК України, суд,
позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 01 березня 2011 року в розмірі 7552 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 50 копійок.
В задоволенні вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 гривень та суми штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов'язань передбачених договором б/н від 01 березня 2011 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобіганню поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобіганню поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк”, код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; поштова адреса: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 28 лютого 2002 року Харківським РВ УМВС України в Харківській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 08 липня 2020 року.
Суддя О.М. Пілюгіна