Ухвала
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 495/1350/17
провадження № 61-9774 ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ житлового будинку в натурі, який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі майна, що є об'єктом спільної сумісної власності,
До Верховного Суду 30 червня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у вищевказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявник подає касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року, однак у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, не зазначаючи дату ухвалення судових рішень та найменування суду.
За таких обставин, заявнику необхідно уточнити яке судове рішення ним оскаржується і відповідно до вимог частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції), яка повинна відповідати формі та змісту. Також надіслати копії уточненої касаційної скарги та доданих матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України доданий до касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі 1 300,00 грн, не підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цими позовами) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Із поданої касаційної скарги та копії судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (вартості житлового будинку та земельної ділянки), тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної та зустрічної позовної заяви, у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову або інші належні докази).
Оскільки докасаційної скарги не додано документів на підтвердження ціни позову, суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні касаційної скарги.
Отже, на підтвердження розміру судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату у встановленому розмірі.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX).
Відповідно до положень підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 185, 390, 393 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України та Законом № 540-IX,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, але не пізніше десяти днів з дня закінчення карантину.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь