Ухвала
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 405/7458/17
провадження № 61-9522ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 липня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року, ухвалу Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, ухвалу Верховного Суду від 20 грудня 2019 року, ухвалу Верховного Суду від 04 березня 2019 року, ухвалу Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі за позовом комунального підприємства «Теплоенергетик» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію,
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, яка не може бути прийнята касаційним судом, оскільки не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Таким чином, особам, які подали касаційну скаргу, необхідно надати касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), а також надати копії такої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1 та 2 частини другої статті 389 ЦПК України зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду.
Також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 необхідно уточнити клопотання касаційної скарги відповідно до статті 409 ЦПК України, оскільки у вступній частині касаційної скарги зазначено, що касаційну скаргу подано на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 липня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року, ухвалу Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, ухвалу Верховного Суду від 20 грудня 2019 року, ухвалу Верховного Суду від 04 березня 2019 року, ухвалу Верховного Суду від 21 грудня 2018 року, однак в клопотанні касаційної скарги особи, що її подали, просять скасувати лише рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2018 року.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 липня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року, ухвалу Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, ухвалу Верховного Суду від 20 грудня 2019 року, ухвалу Верховного Суду від 04 березня 2019 року, ухвалу Верховного Суду від 21 грудня 2018 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 строк для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
На підставі частини третьої розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України до зазначеного строку не зараховується час дії карантину, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута з підстав, визначених статтями 185, 392 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв