Справа 752/25459/18
провадження № 8/752/7/20
24.06.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі судді Чередніченко Н.П.
за участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ліквідатора Приватного підприємства «Будрекс-2002» Швеця Олександра Володимировича про перегляд ухвали суду від 16.05.2016 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «LYKRYST INTERNATIONAL» до Приватного підприємства «Будрекс-2002» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, -
В провадженні суду перебувала справа за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «LYKRYST INTERNATIONAL» до Приватного підприємства «Будрекс-2002» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15.
04.12.2018 року до суду надійшла заява ліквідатора Приватного підприємства «Будрекс-2002» Швеця О.В. про перегляд ухвали суду від 16.05.2016 року за нововиявленими обставинами по даній цивільній справі. В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року було визнано мирову угоду між ТОВ «Lykryst International» та ПП «Будрекс-2002»: а) про припинення між ними спору у цивільній справі № 752/5409/16-ц щодо визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення Арбітражного суду Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel від 06.03.2016 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, б) про визнання ПП «Будрекс-2002» у повному обсязі боргу перед ТОВ «Lykryst International» що складається з заборгованості за договором цільової позики у розмірі 10 505 053,52 доларів США і заборгованості по арбітражним витратам у розмірі 11 000 доларів США, та яка підтверджена зазначеним остаточним арбітражним рішенням від 06.03.2016 року, та в) про порядок погашення ПП «Будрекс-2002» цієї заборгованості. Заявник зазначає про те, що після винесення судом цієї ухвали, йому стало відомо про те, що в дійсності ПП «Будрекс-2002» не отримувало зазначеної позики, та, в зв'язку з чим, відсутні будь-які зобов'язання щодо повернення неіснуючого боргу, а відомості, викладені в остаточному арбітражному рішенні Арбітражного суду Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel від 06.03.2016 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15 не відповідають дійсності. Вказані обставини заявник вважав нововиявленими та просив суд задовольнити його заяву про перегляд ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасувавши ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року у цивільній справі № 752/5409/16-ц та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог стягувача ТОВ «Lykryst International».
Представник заявника у судовому засіданні підтримав подану заяву, та просив суд вимоги заяви задовольнити з викладених в ній підстав.
В судове засідання стягувач ТОВ «Lykryst International» явку свого представника не забезпечив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Представник ТОВ «Рейл Вей Ін», в якості третьої особи на стороні стягувача, в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про перегляд ухвали суду. у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на обставини, які наведені в письмових поясненнях.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги розумні строки розгляду справ даної категорії, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.
Суд, вислухавши пояснення представника заявника, третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року у справі № 752/5409/16-ц, провадження у цивільній справі за клопотанням ТОВ «LYKRYST INTERNATIONAL» до ПП «Будрекс-2002» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 6 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, було закрито. Визнано мирову угоду між ТОВ «LYKRYST INTERNATIONAL» (адреса: Республіка Молдова, МД-2075, м. Кишинів, вул. Мештерул Маноле, буд. 12, ідентифікаційний номер: 1014600001481 ) та ПП «Будрекс-2002» (адреса: Україна, 03680, м. Київ, вул. Козацька, буд. 122 код ЄДРПОУ: 31862449), відповідно до якої ТОВ «LYKRYST INTERNATIONAL» (надалі - Стягувач) в особі Адміністратора (директора) Чуботару С., який діє на підставі Статуту підприємства, з однієї сторони, та ПП «Будрекс-2002» (надалі - Боржник), в особі Директора Петрова Д.В., який діє на підставі Статуту підприємства, з іншої сторони, які в подальшому разом іменуються «Сторони», а окремо - «Сторона», оскільки в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 752/5409/16-ц за клопотанням стягувача ТОВ «LYKRYST INTERNATIONAL» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 6 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel , беручи до уваги результати проведених переговорів і досягнуті домовленості, Сторони бажають врегулювати спір на основі взаємних поступок та у спосіб, який задовольняє їх власні інтереси, на підставі ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, уклали мирову угоду (надалі "Мирова угода") на зазначених нижче умовах:
Сторони досягли згоди та домовились про врегулювання та припинення на основі взаємних поступок спору між Сторонами у цивільній справі № 752/5409/16-ц, що перебуває у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва на підставі клопотання Стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «LYKRYST INTERNATIONAL» про надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 6 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15 про порушення зобов'язань за договором цільової позики та стягнення грошових коштів.
Боржник визнає в повному обсязі заборгованість перед Стягувачем, яка підтверджена Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, у наступних сумах: -10 505 053,52 (десять мільйонів п'ятсот п'ять тисяч п'ятдесят три долари п'ятдесят два центи) доларів США - заборгованість за договором цільової позики; -11 000 (одинадцять тисяч) доларів США - заборгованість по арбітражним витратам у арбітражному розгляді.
Боржник зобов'язується в рахунок виконання грошових зобов'язань перед Стягувачем, зазначених у пункті 2 цієї Мирової угоди, сплатити Стягувачу суму в розмірі 5 400 000 (п'ять мільйонів чотириста тисяч) доларів США.
Сторони домовились, що сплата зазначеної в пункті 3 суми буде здійснюватися шляхом перерахування Боржником грошових коштів трьома рівними платежами, у розмірі 1 800 000 (один мільйон вісімсот тисяч) доларів США кожен, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому ця Мирова угода набрала чинності, протягом трьох місяців на наступний рахунок Стягувача: № НОМЕР_2 в КБ «Moldindconbank» АТ, м. Кишинів, Республіка Молдова, SWIFT: MOLDMD2X309.
Стягувач має право змінити банківські реквізити, вказані для здійснення зазначених платежів. Про зміну банківських реквізитів Стягувача, Боржник повинен бути повідомлений письмово та завчасно.
Усі банківські витрати, податки, збори та будь-які інші додаткові витрати, пов'язані з перерахуванням коштів за Мировою угодою, Банку Боржника сплачуються Боржником, банку Стягувача - Стягувачем.
Після сплати Боржником на користь Стягувача всієї суми, зазначеної в п. 3 Мирової угоди, усі зобов'язання Боржника перед Стягувачем вважаються виконаними в повному обсязі. Боржник звільняється від виконання решти грошових зобов'язань перед Стягувачем на суму 5 116 053,52 (п'ять мільйонів сто шістнадцять тисяч п'ятдесят три долари п'ятдесят два центи) доларів США.
Після сплати Боржником на користь Стягувача всієї суми, зазначеної в п. 3 Мирової угоди, Стягувач гарантує та підтверджує відсутність будь-яких інших претензій та/або вимог до Боржника, що виникли у зв'язку з невиконанням Боржником остаточного арбітражного рішення, винесеного 6 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15.
У разі якщо Боржник порушить умови, встановлені пунктами 3 та 4 цієї Мирової угоди, в тому числі, якщо не виконає будь-який черговий платіж у встановлені строки, Боржник буде зобов'язаний сплатити на користь Стягувача в повному обсязі суму заборгованості, що була ним визнана перед Стягувачем, відповідно до п. 2 цієї Мирової угоди.
Ухвала суду, якою затверджено Мирову угоду, є підставою для купівлі, обміну іноземної валюти для здійснення неторговельних операцій, відповідно до «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281.
Ця Мирова угода вступає в дію з моменту її підписання Сторонами та постановлення судом ухвали про її визнання і діє до повного виконання зобов'язань, передбачених цією Мировою угодою.
Ця Мирова угода є підставою для постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі.
Зазначена ухвала суду сторонами не оскаржувлась та набрала законної сили.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог заяви, суд приймає до уваги те, що згідно із ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до правил п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, на які, як на підставу своєї заяви посилався заявник, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки, які беруть участь у справі.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», в якій, серед іншого, з метою правильного та однакового застосування ЦПК України, зазначено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що зміст судового рішення був би іншим.
Нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення, не були встановлені судом, який ухвалював рішення, не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд зазначеного рішення, та стали відомими тільки після його ухвалення. Дана позиція суду відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, закріпленим у постанові від 22.01.2019 року по справі № 127/10129/17.
Отже, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: 1) їх існування на час розгляду справ; 2) ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; 3) істотність даних обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
Таким чином, на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи. Тобто, перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Перевіряючи доведеність заяви про перегляд судового рішення, суд виходить із загальних положень про докази, у тому числі про належність і допустимість засобів доказування, обов'язку доказування і подання доказу.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватись фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Судом встановлено, що підставами для перегляду стали докази, отримані заявником у 2018 році в рамках спеціальної процедури, визначеної ст. ст. 110, 111 ЦК України, пов'язаної з ліквідацією ПП «Будрекс-2002».
Так, отримавши у 2018 році контроль над ПП «Будрекс-2002», ліквідатор боржника, як спеціальний суб'єкт відповідно до ст. 111 ЦК України, вживаючи заходів по інвентаризації майна боржника, перевірці обґрунтованості заявлених кредиторських вимог, складанню ліквідаційного балансу, отримав банківські документи (зокрема, банківські виписки по рахунку), які свідчать про відсутність у боржника боргових зобов'язань, про які йдеться в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року, та щодо яких були відсутні відомості про їх існування на час розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що згідно ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Стороною заявника надано суду докази, які підтверджені банківською установою і свідчать про відсутність у ПП «Будрекс-2002» боргових зобов'язань, про які йдеться в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року, та які існували на час розгляду справи у 2016 році.
Ці докази дають суду підстави вважати, що існуючі на той час посадові особи ПП «Будрекс-2002» діяли під час розгляду справи не в інтересах цієї юридичної особи, порушуючи закріплені принципи добросовісності, розумності та справедливості, а тому на час розгляду цієї справи боржник ПП «Будрекс-2002» був позбавлений можливості довести суду належними та допустимим засобами доказування існування обставин щодо відсутності у нього боргових зобов'язань, про які йдеться в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року.
Перевіривши та проаналізувавши надані стороною заявника докази та документи, суд вважає, що доводи заявника про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами є слушними та зазначені ним обставини є нововиявленими, оскільки вони є істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при винесенні цієї ухвали у даній справі.
Наведені заявником обставини не перевірялись судом при розгляді справи, а тому не могли бути враховані під час розгляду справи, за результатми розгляду якої було постановлено закрити провадження у справі та затвердити мирову угоду.
Крім того, слід вказати на те, що заявник ліквідатор ПП «Будрекс-2002» Швець О.В., в силу його статусу та повноважень згідно ст. 111 ЦК України, має право на звернення до суду із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, та дана позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, закріпленим у постанові від 10.05.2018 у справі № 8/61.
Окремо, варто відзначити про те, що при вирішенні заяви про перегляд ухвали від 16.05.2016 року за нововиявленими обставинами, суд також виходить з того, що перегляд судових рішень повинен відбуватися з урахуванням загальних принципів здійснення правосуддя, зокрема, тих, на обов'язкове дотримання яких звертає увагу Європейських суд з прав людини та які випливають зі змісту положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права.
Зокрема, в п. 42 рішення в справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року, заява № 4994/04, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії», № 28342/95, п. 61).
Крім цього, Європейський суд з прав людини зазначив, що повага до принципу верховенства права та поняття справедливого судового розгляду вимагає, щоб усі підстави застосування зворотної сили закону аналізувалися з особливою пильністю (рішення у справі «Zielinski and Pradal & Gonzalez and Others v. France»).
Разом з тим, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», заява №69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови», заява № 19960/04, п. 46).
Також, Європейський суд з прав людини вказує, що завжди потрібно здійснювати всебічний розгляд різноманітних інтересів, що зачіпаються, з огляду на те, що Конвенція має захищати права, які є практичними і ефективними. Ухиляючись від цього, держава серйозно порушує своє зобов'язання захищати верховенство права і запобігати свавіллю (справа «Котов проти Російської Федерації», від 03 квітня 2012 року, скарга № 54522/00).
Згідно ж із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В ході розгляду справи доводи та обґрунтування заяви не були спростовані, а наявні доводи, викладені в запереченнях ТОВ ТОВ «Рейл Вей Ін», не є такими, що вказують на відсутність та недоведеність підстав, з якими закон пов'язує можливість скасування ухвали суду за нововиявленими обставинами.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності виправлення судових помилок, допущених під час здійснення правосуддя, досліджуючи обставини справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог заяви, а відтак ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року про визнання мирової угоди у цивільній справі № 752/5409/16-ц підлягає скасуванню.
Крім того, суд вважає, що в задоволенні клопотання стягувача ТОВ «Lykryst International» слід відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що стягувач ТОВ «LYKRYST INTERNATIONAL» звернувся до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 6 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра ОСОБА_3, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15. Вказаним арбітражним рішенням Арбітражний суд Ad Hoc постановив і присудив наступне: ПП «Будрекс-2002» порушив перед ТОВ «LYKRYST INTERNATIONAL» свої зобов'язання за договором позики в частині повернення в установлений строк суми отриманої позики і нарахованих на цю суму відсотків; стягнути з ПП «Будрекс-2002» на користь ТОВ «LYKRYST INTERNATIONAL» заборгованість за договором позики в загальній сумі 10 505 053,52 доларів США; стягнути з ПП «Будрекс-2002» на користь ТОВ «LYKRYST INTERNATIONAL» суму у розмірі 11 000 доларів США в якості арбітражних витрат по арбітражному процесу.
При цьому, в доданому до матеріалів справи остаточному арбітражному рішенні зазначається, що боржник ПП «Будрекс-2002» отримав зазначену позику, що підтверджується відповідною банківською випискою (пункт 40 рішення).
В ході розгляду цього клопотання, сторони подали до суду спільну заяву про визнання мирової угоди, згідно якої: а) сторони вирішили припинити спір між ними у цивільній справі № 752/5409/16-ц, б) ПП «Будрекс-2002» визнавало у повному обсязі борг перед стягувачем ТОВ «Lykryst International», що складається з заборгованості за договором цільової позики у розмірі 10 505 053,52 доларів США і заборгованості по арбітражним витратам у розмірі 11 000 доларів США, та яка підтверджена зазначеним остаточним арбітражним рішенням від 06.03.2016 року, та в) встановлювався порядок погашення ПП «Будрекс-2002» цієї заборгованості.
Ухвалою від 16.05.2016 Голосіївський районний суд м. Києва визнав цю мирову угоду та закрив провадження у цивільній справі № 752/5409/16-ц.
Стаття 175 ЦПК України, в редакції чинній на момент винесення ухвали від 16.05.2016, визначає, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
При цьому, безумовно такою, що суперечить закону та не підлягає визнанню, є мирова угода, яка містить неправдиві відомості. Відповідно до усталеної судової практики, ухвали суду, якими затверджуються такі мирові угоди, що в обхід закону визнають певні факти, є незаконними та підлягають скасуванню.
Дана позиція суду відповідає правовим висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленим у постанові від 10.06.2015 по справі № 6-10418св15.
Суд звертає увагу на те, що умови мирової угоди по цивільній справі № 752/5409/16-ц не відповідають чинному законодавству, оскільки всупереч наявним неспростовним доказам покладають на боржника ПП «Будрекс-2002» зобов'язання зі сплати неіснуючого боргу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що така мирова угода не могла бути затверджена в судовому порядку, в силу імперативних положень ч. 5 ст. 175 ЦПК України, в редакції чинній на момент винесення ухвали суду від 16.05.2016.
Наведені обставини, на думку суду, свідчать про те, що шляхом укладання цієї мирової угоди, сторони намагалися в обхід закону визнати певні факти, які є недостовірними, та які при повноцінному судовому розгляді були б досліджені та спростовані судом.
Слід вказати про те, що згідно положень ст. V ратифікованої Україною Нью-Йоркської Конвенції про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень від 1958 року, ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», не підлягає визнанню та виконанню на території України арбітражне рішення, яке суперечить публічному порядку України.
Пленум Верховного Суду України постановою від 24.12.1999 року № 12 роз'яснив, що у даному випадку під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
Стаття 19 Конституції України закріплює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 610 ЦК України закріплює що, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Стаття 614 ЦК України визначає, що особа може бути притягнута до відповідальності лише у випадку наявності її вини в порушенні зобов'язання.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, зобов'язання у позичальника по поверненню грошових коштів позикодавцю виникають лише після отримання позичальником цієї позики.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що згідно існуючого в Україні публічного порядку (правопорядку), цивільно-правова відповідальність для особи у вигляді стягнення заборгованості настає лише за наявності у сукупності наступних умов 1) існує протиправна дія (порушення зобов'язання); 2) існує шкода від такої протиправної дії (неповернення коштів); 3) існує причинний зв'язок між протиправною дією та завданою шкодою.
Стороною заявника надано суду належні докази, які свідчать про недостовірність відомостей щодо отримання боржником ПП «Будрекс-2002» зазначеної позики та про відсутність у нього зобов'язань по поверненню цього неіснуючого боргу, відповідно до публічного порядку України, а тому, в даному випадку, відсутні правові підстави для притягнення ПП «Будрекс-2002» до цивільно-правової відповідальності, як це зазначається в остаточному арбітражному рішенні Арбітражного суду Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel від 06.03.2016 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи знайшло свого підтвердження те, що остаточне арбітражне рішення від 06.03.2016 року не підлягає визнанню в Україні з наведених вище підстав, останнє, протирічить публічному порядку України, а тому в задоволенні клопотання стягувача ТОВ «Lykryst International» слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 423-429 ЦПК України, суд, -
заяву ліквідатора Приватного підприємства «Будрекс-2002» Швеця Олександра Володимировича про перегляд ухвали суду від 16.05.2016 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «LYKRYST INTERNATIONAL» до Приватного підприємства «Будрекс-2002» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року по цивільній справі № 752/5409/16-ц за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «LYKRYST INTERNATIONAL» до Приватного підприємства «Будрекс-2002» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, - скасувати.
В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «LYKRYST INTERNATIONAL» до Приватного підприємства «Будрекс-2002» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Н.П. Чередніченко