Справа № 752/2595/20
Провадження № 2/752/4240/20
іменем України
24.06.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Власенко В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2018 року, виправленим ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.04.2019 р., задоволено позов ОСОБА_1 . Постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.09.2017 р. і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років. 08.10.2018 р. на підставі вказаного судового рішення був виданий виконавчий лист № 752/20152/16-ц. Постановою від 10.11.2018 р. державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 5741214, в межах якого звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Позивач зазначає, що відповідач, знаючи про обов'язок утримувати дітей, з 24.09.2017 р. по 01.10.2018 р. не надавав ніякої матеріальної допомоги для доньки в добровільному порядку, а чекав судове рішення. Лише за рішенням суду після відкриття виконавчого провадження почалась сплата аліментів на повнолітню доньку. Згідно довідки від 11 вересня 2019 № 11858/16 р., виданої Печерським РВДВС в м. Києві, станом на 11.10.2018р. заборгованість становить 75 376,26 грн., а станом на 31.01.2019 р. - 63 655,30 грн. 10 вересня 2019р. ОСОБА_2 сплачено 27086,62 грн. для погашення заборгованості на рахунок державної виконавчої служби.
Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18), позивач просить стягнути з відповідача 67 775,67 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 11 квітня 2019 року по 10 вересня 2019 року.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. (а.с. 24)
06 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволені позову. Зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду м. києва від 29.01.2020 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Повторне звернення до суду ОСОБА_3 позивач вважає зловживанням процесуальними правами.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. (а.с. 35)
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Суд на підставі статті 280 ЦПК України ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Статтею 196 СК України передбачає що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст.214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року, виправленим ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляц3ійного суду від 11 квітня 2019 р., задоволено позов ОСОБА_1 . Постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.09.2017 р. і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року доповнено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 р. щодо негайного виконання в частині стягнення аліментів за один місяць. (а.с. 66)
08 жовтня 2018 р. на підставі вказаного судового рішення був виданий виконавчий лист № 752/20152/16-ц.
Постановою від 11 жовтня 2018 р. державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 5741214, в межах якого звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. (а.с. 9 - 11)
Постановою від 11.04.2019 р. державного виконавця поновлено вчинення виконавчих дій у ВП № 57411214. (а.с. 71)
Звертаючись у суд з даним позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач, знаючи про обов"язок утримувати дітей, з 24.09.2017 р. по 01.10.2018 р. не надавав ніякої матеріальної допомоги для доньки в добровільному порядку, а чекав судове рішення. Лише за рішенням суду після відкриття виконавчого провадження почалась сплата аліментів на повнолітню доньку.
На підтвердження наявності заборгованості та її розміру позивач посилається на довідку від 11.09.2019 р., видану Печерським РВДВС в м. Києві, згідно якої станом на 11.10.2018 р. заборгованість становить 75 376,26 грн., а станом на 31.08.2019 р. - 27 086,62 грн. (а.с. 14)
Проте, суд не погоджується з доводами позивача та вважає слушними посилання відповідача на ст. 198 СК України, відповідно до якої підставою виникнення обов"язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина визначено існуванням у дітей потреби у матеріальній допомозі, а не їх вік до 23-х років і навчання.
З матеріалів справи вбачається, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 р. відповідач оскаржував в апеляційному порядку. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року зупинено дію рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, до закінчення апеляційного розгляду. (а.с. 70) Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 р. залишено без змін рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 р. Таким чином, вказане судове рішення набуло законної сили лише 11 квітня 2019 р.
Також суд погоджується з доводами відповідача про те, що відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника або одержувача аліментів відповідно до ст. 187 СК України, на яку акцентує увагу позивач, здійснюється у добровільній формі і не є зобов'язанням. Лише виконавчий лист № 752/20152/16-ц, виданий Голосіївським районним судом м. Києва 08.10.2018 р., прийнятий до виконання постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2018 р. ВП № 57411214, дає підстави для обов'язкової сплати аліментів відповідно до рішення суду.
Встановлено, що постановами про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.10.2018 р. визначено здійснювати відрахування з доходів боржника у відповідності до чинного законодавства за основним місцем роботи в Апараті Верховної Ради України, а також за роботою за сумісництвом у Державній установі "Інститут харчової біотехнології та геноміки Національної академії наук України" у розмірі 1/5 частини поточних платежів та 25% в рахунок погашення заборгованості, яке нарахувати з 24.09.2017 р. згідно з отриманою боржником заробітної плати, а після погашення заборгованості аліменти відраховувати згідно виконавчого листа. Також вказаними постановами заборонено відповідальній особі на утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок суми боргу та розмір відрахувань, тобто вказаним рішеннями державного виконавця сформовано схему погашення заборгованості за аліменти.
Ці платежі є регулярними щомісячними. За результатами сплати за місцем роботи боржника бухгалтерії установ щомісяця звітують перед державними виконавцями про сплату поточних аліментів та заборгованості, що підтверджується довідками.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач зверталася до Печерського РВДВС міста Київ, де їй була надана відповідь 11.09.2019 р., згідно якої рішення суду виконується належно про що свідчить погашення боргу. 11.10.2018 р. заборгованість становила 75 379,26 грн., а 31.08.2019 р. становить 27086,62 грн. 10.09.2019 р. боржником особисто сплачено 27086,62 грн. в рахунок погашення заборгованості. (а.с. 15)
Зважаючи на те, що сплата аліментів у вищевказаному виконавчому провадженні відбувається відповідно до постанов державного виконавця у з урахуванням норм законодавства та не містить факту невиконання вимог виконавчого документа, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись статями 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: