Справа № 727/3987/20
Провадження № 2/727/1021/20
08 липня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Гладкій Л.І.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та упущеної вигоди, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення коштів та упущеної вигоди до відповідача ОСОБА_2 . Згідно позовних вимог позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти в сумі 312200 грн., з яких 49397 грн. вартість безпідставно прихованого автомобіля марки «Volkswagen Transport» та 262800 грн. вартість упущеної вигоди.
Відповідач ОСОБА_2 18 червня 2020 року через відділення поштового зв'язку подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення збитків, яку просив прийняти та об'єднати в одне провадження з первісним позовом.
Суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 .
Згідно зі ст.193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За змістом цієї статті, однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті судом окремо.
Виходячи з предмету спору за первісним позовом ОСОБА_1 , характеру спірних правовідносин, підстав звернення з первісним позовом, і аналізуючи вимоги, що заявляються ОСОБА_2 як зустрічні, суд приходить до висновку, що вони не є по своїй суті зустрічними (хоча і заявлені у спорі між тими самими сторонами). Зазначені зустрічні вимоги ОСОБА_2 є окремими самостійними позовними вимогами, мають різні предмети доказування і відповідно різну доказову базу, не є взаємопов'язаними настільки, що їх неможливо розглянути окремо. Крім того, вирішення по суті зустрічного позову ОСОБА_2 ніяким чином не виключає вирішення по суті первісного позову.
Таким чином відсутні підстави для прийняття зустрічного позову, зазначені у частині другій статті 193 ЦПК України.
Крім того, спільний розгляд даних позовів ускладнить розгляд справи та призведе до затягування строків її розгляду. Тому спільний розгляд цих позовів не є доцільним.
За наведених обставин, суд вважає, що вирішення питання про прийняття до провадження зустрічного позову є правом суду, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови відповідачу ОСОБА_2 у прийнятті його зустрічного позову, роз'яснивши йому право на звернення до суду із заявленими позовними вимогами в загальному порядку.
Керуючись ст.ст.193, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків.
Роз'яснити позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 право звернутися з вказаним позовом у загальному порядку.
Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернути ОСОБА_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.