08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 750/2342/17
адміністративне провадження № К/9901/21014/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №750/2342/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, за участю третьої особи - Національної поліції України - про зобов'язання вчинити певні дії , провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 травня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Литвиненка І.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Кобаля М.І.
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із отриманням тілесних ушкоджень у вигляді «Різана рана лівої гомілки» у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 97 та у розмірі, визначеному Законом України «Про національну поліцію».
2. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач, як працівник поліції, у період проходження служби при виконанні службових обов'язків отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого має право на отримання одноразової грошової допомоги, проте, відповідач не вжив заходів щодо виплати вказаної допомоги.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року позов задоволено: зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із отриманням тілесних ушкоджень у вигляді «Різана рана лівої гомілки» у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 97 та у розмірі, визначеному Законом України «Про національну поліцію».
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт отримання позивачем як працівником поліції у період проходження ним служби при виконанні службових обов'язків тілесних ушкоджень підтверджено належними та допустимими доказами, внаслідок чого вказана допомога підлягає виплаті.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 травня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що травмування позивача, яке відбулося внаслідок порізу склом, в розумінні Закону України "Про Національну поліцію" не є випадком, пов'язаним з виконанням поліцейським службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, а тому безпідставними є висновки суду про наявність права у позивача на виплату одноразової грошової допомоги. Також позивачу була виплачена одноразова допомога у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 5075 грн.
IV. Позиція інших учасників справи
7. Позивач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року.
9. 13 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Мороз Л.Л. (головуючому судді), Гімону М.М., Бучик А.Ю.
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 30 травня 2018 року задоволено заяви суддів Мороз Л.Л., Гімона М.М., Бучик А.Ю. про самовідвід. Відведено вказаних суддів від участі у розгляді касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі 750/2342/17.
11. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2018 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенку В.М. (головуючого судді), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
12. 28 квітня 2020 року за результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Шевцовій Н.В. на підставі розпорядження В.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Деревицької від 28 квітня 2020 року №693/0/78-20.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області прийнято до провадження.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 08 липня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 26.12.2006 працював в органах внутрішніх справ Чернігівської області, а з 07.11.2015 по 29.02.2016 працював на посаді поліцейського Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.
16. 12.11.2015 з позивачем стався нещасний випадок.
17. 13.04.2016 т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області було затверджено акт № 9 про нещасний випадок старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . за формою Н-1. Відповідно до висновку вказаного акту травму, отриману позивачем, кваліфіковано відповідно до положень частини 6 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та визнано, що поліцейський Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старший сержант ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді «різана рана лівої гомілки» отримав при обставинах, пов'язаних із проходженням служби в поліції.
18. 13.04.2016 було складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 12.11.2015 року з поліцейським Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1. за формою Н-5, даним актом було встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді «різаної рани лівої гомілки» позивач отримав 12.11.2015 при обставинах, пов'язаних із проходженням служби в поліції.
19. 25.10.2016 рішенням комісії з розслідування нещасного випадку, що мав місце 12.11.2015 з поліцейським Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом ОСОБА_1. було визнано, що тілесні ушкодження у вигляді «різаної рани лівої гомілки» ОСОБА_1 отримав 12.11.2015 та визнано, що нещасний випадок трапився у період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
20. 07.11.2016, 15.11.2016 та 16.11.2016 позивач звертався до начальника УФЗ БО ГУНП в Чернігівській області із заявою про призначення на виплату йому одноразової грошової допомоги.
21. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування висновків акту розслідування нещасного випадку та зобов'язання вчинити певні дії у задоволенні позову було відмолено. Відмову суд мотивував тим, що оскільки відповідач рішенням від 25.10.2016 фактично визнав незаконним та скасував висновок акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 13.04.2016 та висновок акту про нещасний випадок за формою Н-1 від 13.04.2016 в частині помилкової кваліфікації травми, отриманої поліцейським Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1. відповідно до положень ч. 6 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та визнав, що поліцейським Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 ушкодження у вигляді «Різана рана лівої гомілки» отримано при нещасному випадку у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, а тому підстави для зобов'язання відповідача змінити акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок за формою Н-1, надавши кваліфікацію травми відповідно до положень ч. 5 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та визнати, що поліцейський Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старший сержант поліції ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді «Різана рана лівої гомілки» отримав під час виконання ним службових обов'язків відсутні.
22. 08.10.2016 на адресу ОСОБА_1 управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління національної поліції в Чернігівській області було надіслано листа, яким позивачу було запропоновано заповнити заяву про виплату одноразової допомоги та надати її до УФЗБО ГУНП області.
23. 30.09.2016 Головним управлінням національної поліції в Чернігівській області видано наказ №1183, яким було наказано здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням часткової втрати працездатності без визначення інвалідності старшому сержанту поліції ОСОБА_1 поліцейському Чернігівського відділу поліції ГУНП у сумі 5075,00 грн.
24. Уважаючи, що відповідач протиправно не виплатив одноразову грошову допомогу у зв'язку із отриманням тілесних ушкоджень у вигляді «Різана рана лівої гомілки» у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 97 та у розмірі, визначеному Законом України «Про національну поліцію», позивач звернувся до суду з позовом.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
25. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
27. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.2015 №580-VIІI «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580) національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Статтею 97 Закону №580 визначено підстави виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Зокрема частиною 1 цієї статті передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Стаття 99. Розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги: 1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 500 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 3) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: а) I групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; б) II групи - 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; в) III групи - 150 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 4) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності: а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; б) II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 6, - залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
29. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
30. Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач, як працівник поліції, у період проходження служби, при виконанні службових обов'язків, отримав тілесні ушкодження у вигляді «різаної рани лівої гомілки» у період проходження ним служби при виконанні службових обов'язків.
31. Вказане підтверджено належними та допустимими доказами, а саме постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року в справі №825/1693/16 та рішенням відповідача від 25.10.2016, яким він фактично визнав незаконним та скасував висновок акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 13.04.2016 та висновок акту про нещасний випадок за формою Н-1 від 13.04.2016 в частині кваліфікації травми, отриманої поліцейським Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1.
32. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 5 ч.1 ст.97 Закону №580 у зв'язку з отримання поліцейським травми під час виконання ним службових обов'язків, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
33. Посилання касатора на те, що позивачем не було подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги, спростовується матеріалами справи. 15.09.2016 року позивач подавав на ім'я т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області заяву відповідного зразка, в якій просив виплатити вказану допомогу у зв'язку з тим, що йому було встановлено 5% втрати працездатності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Також 07.11.2016 ОСОБА_1 звертався із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
34. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що виплата відповідачем ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до п. 6 ч.1 ст. 97 Закону №580 у зв'язку з тим, що травма пов'язана із проходженням служби в поліції, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про виплату такої допомоги на підставі п. 5 ч.1 ст.97 Закону №580, відповідно до якого виплата одноразової грошової допомоги здійснюється у разі отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
35. Інші доводи касатора не впливають на правильне вирішення по суті цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.
36. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.
37. У зв'язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
IX. Судові витрати
38. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення.
2. Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року в справі №750/2342/17 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
Н.В. Шевцова