08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 814/2537/16
адміністративне провадження № К/9901/15633/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №814/2537/16
за позовом ОСОБА_1 до Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області, за участю третьої особи - Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - про скасування постанов, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Біоносенка В.В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Милосердного М.М.
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасування постанови Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області про відкриття виконавчого провадження №51169339 від 17 травня 2016 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 червня 2016 року.
2. На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що під час подання заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем не було подано жодного документу, що підтверджував його повноваження, що є порушенням п.3.4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень. Також стягувач у заяві просив відкрити провадження по стягненню 29095,52 гривень, а державним виконавцем у постанові про відкриття провадження зазначено 39095,52 гривень. Станом на 30.03.2016 стягувачем зазначена Первомайська ОДПІ ГУ Міндоходів Миколаївської області. Проте, державну реєстрацію цієї юридичної особи було здійснено ще 02.12.2015, тобто до видачі самого виконавчого листа. Більш того, Первомайська ОДПІ ГУ ДФС, яка подала заяву про відкриття виконавчого провадження з 09.03.2016, перебувала в стані припинення. Щодо постанови про арешт майна боржника, позивачка зазначала, що відповідно до виконавчого документа має борг лише 39095,52 гривень, а державним виконавцем накладено арешт на все її майно, що суперечить ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що станом на 22 квітня 2016 року Первомайська ОДПІ ГУ ДФС вже була правонаступником всіх прав та обов'язків Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів та мала право на подання заяви про відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів на її користь. Також на час ухвалення рішення про арешт майна боржника, державному виконавцю невідомо про його обсяг, загальну вартість, а також інші обтяження цього майна, а тому питання, у тому числі, розмір і обсяг майна, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, вирішується на наступних етапах звернення стягнення, а саме вилучення та примусової реалізації. При цьому, враховуючи, що загальна сума стягнення дорівнює 29 095, 52 гривень, що більше ніж десять розмірів мінімальної заробітної плати, суди дійшли висновку, що у державного виконавця не було обмежень щодо накладення арешту на житло та земельну ділянку боржника.
5. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2017 року виправлено описку в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року: у вступній частині ухвали замість « 28 лютого 2017 року» зазначено « 28 березня 2017 року».
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій було неповно встановлено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Судами не враховано, що державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно встановлювати правонаступника сторони, яка вибула без відповідного рішення суду.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Відповідач надав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року.
10. 05 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенку В.М. (головуючому судді), Шарапі В.М., Данилевич Н.А.
11. 12 травня 2020 року за результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Шевцовій Н.В. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н. Богданюк від 08 травня 2020 року №766/0/78-20.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 08 липня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2015 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №814/2260/15 задоволено позов Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 39 095, 52 гривень.
14. 30 березня 2016 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі №814/2260/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів податкового боргу в сумі 39 095, 52 гривень.
15. 22 квітня 2016 року Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області подала заяву до Первомайського відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №814/2260/15 від 30 березня 2016 року на суму 29 095,52 гривень.
16. 17 травня 2016 року державним виконавцем Первомайського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51169339 по стягненню з ОСОБА_1 на користь Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області податкового боргу в сумі 39 095, 52 гривень.
17. 13 червня 2016 року державним виконавцем Первомайського відділу ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборонено їй здійснювати відчуження будь-якого майна.
18. 20 грудня 2016 року державним виконавцем Первомайського відділу ДВС винесено постанову про виправлення допущеної помилки, відповідно до якої виправлено помилку, допущену в постановах про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, а саме замість суми стягнення 39 095, 52 гривень зазначено правильно 29 095, 52 гривень.
19. 25 липня 2016 року представник ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Первомайського відділу ДВС про скасування постанов та закриття виконавчого провадження.
20. 25 серпня 2016 року відповідачем направлено листа позивачці, яким відмовлено в задоволенні її скарги.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
21. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Відповідно до п.5 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, зокрема: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно з ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Частиною 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
25. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що державний виконавець наділений правом вживати заходи примусового виконання рішень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, в тому числі й виносити постанови про відкриття виконавчого провадження. Більше того, законодавцем встановлений вичерпний перелік підстав для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
26. З наведеного слідує, що рішення органу державної виконавчої служби України про накладення арешту може бути оформлене: постановою про арешт коштів та інших цінностей боржника на рахунках у банках або інших фінансових установах; постановою про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; актом опису майна боржника і накладення на нього арешту.
27. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2016 року на підставі заяви Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, Первомайським міськрайонним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51169339 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області податкового боргу у сумі 39 095, 52 грн та встановлено боржнику строк для добровільного її виконання до 24 травня 2016 року.
28. 13 червня 2016 року, у зв'язку з невиконанням виконавчого документу у строк наданий для самостійного виконання наданий відповідачем, головним державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №51169339, на підставі якої було накладено арешт на все майно позивача та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
29. Отже, приймаючи до уваги, що позивачем у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання вказаного виконавчого документу, виконано не було, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність дій відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №51169339 від 17 травня 2016 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 червня 2016 року.
30. Колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів позивача щодо протиправності дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження ВП №51169339 на підставі заяви Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, а саме те, що Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області є неналежною стороною виконавчого провадження, з огляду на наступне.
31. Згідно з ст. 13 та ст. 21 Закону України від 17 березня 2011 року №3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» виключно Кабінет Міністрів України наділено повноваженнями з утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як юридичних осіб публічного права.
32. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» №311 від 06 серпня 2014 року Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.
33. Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
34. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області є правонаступником Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів, до якої, у зв'язку з реорганізацією, перейшли права та обов'язки останньої, зокрема й щодо звернення до державної виконавчої служби з відповідними заявами про примусове виконання рішень.
35. Також колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги посилання касатора на необхідність у спірних правовідносинах замінити сторону виконавчого провадження, оскільки, як було правильно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до статті 264 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заміна сторони виконавчого провадження у разі її вибуття може бути проведена лише після відкриття виконавчого провадження, а не до його відкриття.
36. Таким чином, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані постанови Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області про відкриття виконавчого провадження №51169339 від 17 травня 2016 року та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 червня 2016 року є правомірними та такими, що винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
37. Інші доводи касатора не впливають на правильне вирішення по суті цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.
38. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.
39. У зв'язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
IX. Судові витрати
40. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року в справі №814/2537/16 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
Н.В. Шевцова