Справа № 412/24/2012
Провадження № 1-в/201/175/2020
08 липня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання ОСОБА_3 про зняття судимості за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про зняття з нього судимості за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, за якою його було засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року, посилаючись на те, що з моменту відбуття ним основного покарання у виді позбавлення волі і додаткових покарань за цим злочином минуло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК України, він позитивно характеризується за місцем проживання, нових кримінальних правопорушень не вчиняв, має на утриманні малолітню дитину, що свідчить про наявність підстав для дострокового зняття з нього судимості.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву, у якій клопотання про зняття з нього судимості підтримав у повному обсязі і просив його розглянути за його відсутності.
Представник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду клопотання за його відсутності, відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України.
Дослідивши матеріалі, долучені до клопотання, суд доходить до наступних правових висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 538 КПК України, після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.
Згідно з вимогами ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотання (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно з вимогами пункту 9 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визначаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Вимогами ч. 1 ст. 90 КК України, строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
Положеннями ч. 1 ст. 91 КК України, в редакції закону України про кримінальну відповідальність № 4652-VI від 13 квітня 2012 року, яка, з урахуванням ст. 5 КК України, на момент вчинення ОСОБА_3 злочину покращувала його становище, передбачено, що якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу. При цьому, частиною другою цієї статті встановлено, що зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26 грудня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства про погашення і знаття судимості», було звернуто увагу судів на те, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
Погашення і зняття судимості є різними формами припинення стану судимості. Воно можливе лише за наявності передбачених ст. 55 КК України (1960 року) чи статтями 89, 108 КК України (2001 року) підстав і за умови, що особа протягом строку погашення судимості не вчинить нового злочину. Погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом.
Судам необхідно враховувати, що дострокове зняття судимості відповідно до ст. 91 чи ч. 3 ст. 108 КК України з повнолітньої особи, яка відбула покарання у виді обмеження або позбавлення волі, та з особи, що вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин у віці до 18 років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, можливе тільки після закінчення не менше ніж половини строку погашення судимості, передбаченого ст. 89 КК України, і лише за умови, що судом буде встановлено, що ця особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.
З метою забезпечення правильного вирішення клопотання про дострокове зняття судимості суди вправі витребувати необхідні документи. Ними, зокрема, можуть бути: характеристики з місця проживання, роботи чи з органів, що здійснюють нагляд за особою, яка має судимість; копії вироків, судимість за якими не знята і не погашена; документи, що свідчать про підстави і час фактичного звільнення від покарання; дані про відшкодування заподіяної злочином шкоди.
Як встановлено з долучених до матеріалів клопотання документів, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року, ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на три роки, з конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року вищезазначений вирок суду першої інстанції було змінено та призначено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю та посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських повноважень на всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на три роки, з конфіскацією майна.
Відповідно до довідки про звільнення № 0063 від 02 квітня 2014 року, ОСОБА_3 було звільнено з установи виконання покарань 02 квітня 2014 року на підставі ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 березня 2014 року, якою було замінено невідбуту частину покарання один рік шість місяців 27 днів виправними роботами з утриманням 15 відсотків в дохід держави.
Положеннями ч. 4 ст. 90 КК України передбачено, що якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 55 КК України, при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили.
При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком суду.
Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про те, строк призначеного йому додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади тривалістю три роки після відбуття ним основного покарання у виді позбавлення волі, яке було замінено більш м'яким покаранням, почав обчислюватися з 02 квітня 2014 року і строк відбуття цього додаткового покарання завершився лише 02 квітня 2017 року, а отже, на момент звернення ОСОБА_3 з відповідним клопотанням про зняття з нього судимості ще не сплило не менш як половини строку погашення судимості, передбаченого у пункті 9 ст. 89 КК України для особливо тяжкого злочину, який у цьому випадку такий строк повинен становити не менше чотирьох років з дня відбуття ним додаткового покарання, у зв'язку із чим, на даний час клопотання ОСОБА_3 не може бути задоволено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 89, 90 КК України, 91 КК України (в редакції закону України про кримінальну відповідальність № 4652-VI від 13 квітня 2012 року), ст.ст. 538, 539 КПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26 грудня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства про погашення і знаття судимості», суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зняття судимості за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.
Головуючий суддя: ОСОБА_1