П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 липня 2020 р. м.ОдесаСправа № 521/3311/20
Головуючий в 1 інстанції: Гуревський В.К.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідач: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Малиновський районний суд м. Одеси від 01 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби та просила скасувати постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби від 10.10.2019 року у справі про порушення митних правил № 2593/50000/19, за якою ОСОБА_1 , як директора ТОВ «АЙРАС» визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених статтею 485 Митного Кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 290 472, 81 гривень та закрити справу, мотивуючи тим, що відповідно до графи № 54 відповідальною особою за заповнення та надання до митного органу України документів, необхідних для переміщення товарів через митний кордон України за митною декларацією «ІМ40ДЕ» від 10.08.2018 р. № UA500090/2018/005528 є директор ТОВ «АКТІОНІС» (код ЄДРПОУ 41624474) ОСОБА_2 , який відповідно до вимог ст. 266 МК України несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, у повному обсязі.
Рішенням Малиновський районний суд м. Одеси від 01 квітня 2020 року позов задоволено. Скасовано постанову Одеської митниці ДФС від 10.10.2019 р. в справі про порушення митних правил 2593/50000/19, за якою ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 290 472, 81 грн. Справу закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що проведеною перевіркою встановлено, що при декларуванні товарів у митній декларації ІМ40ДЕ від 10.08.2018 року № UA500090/2018/005528 заявлено неправдиві відомості про вартість товарів, атому постанова у справі про порушення митних правил винесена правомірно.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що в.о. заступника начальника митниці-начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Фонарюком А.О. 10.10.2019 року було прийнято постанову в справі про порушення митних правил № 2593/50000/19 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляд штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 290 472, 81 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду.
3адовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є суб'єктом порушення митних правил за ст. 485 МК України, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню, а провадження стосовно неї має бути закрите на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Із змісту ст. 458 Митного кодексу України видно, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 486 Митного кодексу України визначено, що завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно із ст. 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Аналізуючи зміст наведених вище норм чинного законодавства, необхідно вказати, що склад правопорушення, визначеного ст. 485 Митного кодексу України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).
Відповідно до ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 Митного кодексу, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого ст.485 Митного кодексу України) обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Відповідно до положень п. п. 1), 4) ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; у випадках, визначених МК та Податковим кодексом України сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X МК України.
Згідно ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 266 МК України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органів доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (властивостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
Згідно Інструкції «Про порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу», затвердженої наказом міністерства фінансів України, від 30.05.2017 року № 651 декларант зобов'язаний заявити точні відомості про товар у митній декларації.
Відповідно до положень ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, яка мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
На підставі ч. 6 ст. 530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації N К (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Як убачається із протоколу та оскаржуваної постанови, ОСОБА_3 , директором ТОВ «АЙРАС», при декларуванні товарів у митній декларації «ІМ40ДЕ» від 10.08.2018 р. № UA500090/2018/005528 заявлено неправдиві відомості про вартість товарів, вчинені дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недобори митних платежів у сумі 96 824, 27 грн., чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.
При цьому, в протоколі від 27.09.2019 р. вірно зазначено, що 10.08.2018 р. в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України, а також з метою митного оформлення в режимі «імпорт» директором ТОВ «АКТІОНІС» (код ЄДРПОУ 41624474) Уличем В. М, були надані наступні документи: CMR від 07.08.2018 р. № 1860, коносамент від 24.07.2018 р. №GCL/KUM/ODS/180536, інвойси № TR445112-1 від 24.07.2018 р„ № TR445112-1/2 від 27.07.2018 р. тощо, а також митна декларація в режимі «ІМ40ДЕ» від 10.08.2018 р. №UA500090/2018/005528. Тобто декларантом та особою, яка подала до митниці товаросупровідні документи був директор TOB «АКТІОНІС» (код ЄДРПОУ 41624474) Улич В.М.
Відповідно до графи № 54 відповідальною особою за заповнення та надання до митного органу України документів, необхідних для переміщення товарів через митний кордон України за митною декларацією «ІМ40ДЕ» від 10.08.2018 р. № UA500090/2018/005528 є директор ТОВ «АКТІОНІС» (код ЄДРПОУ 41624474) ОСОБА_2 , який відповідно до вимог ст. 266 МК України несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, у повному обсязі.
Зазначені обставини підтверджуються також самим протоколом про порушення митних правил від 27.09.2019 року.
Відповідно до частини 5 статті 266 Митного кодексу України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Виходячи з вищезазначеної норми, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що директор ТОВ "АКТІОНІС" - ОСОБА_2 є особа, яка уповноважена на декларування товарів, та несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Дії, передбачені гіпотезою статті 485 Митного кодексу України, вчинені саме директором ТОВ "АКТІОНІС" - ОСОБА_2 , який за законом (частина п'ята статті 266 Митного кодексу України) відповідальний за достовірність заявлених при розмитненні товару відомостей.
Слід зазначити, що правова оцінка обставин справи, здійснена судом першої інстанції, відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, оскільки в основу висновків суду покладено відсутність складу адміністративного правопорушення саме в діях позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року № 607/2400/17.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 Митного кодексу України повністю доведена належними та допустимими доказами також з наступних підстав.
В п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України передбачено, що надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться - є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки.
Проте, як видно з матеріалів справи в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України митний орган не провів документальну невиїзну перевірку.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби, - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2020 року по справі № 521/3311/20, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.