П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2582/19
Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 по справі № 540/2582/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508030/2019/000049/2 від 14.11.2019, -
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA 508030/2019/000049/2 від 14.11.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених статтею 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.
Відповідач проти позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив, у якому зазначив, що результаті виявлених відповідачем порушень митну вартість товару було скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA508030/2019/000049/2 від 14.11.2019р.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 20 січня 2020 року позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі №UA508030/2019/000049/2 від 14.11.2019 про коригування митної вартості товарів.
Стягнув з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" сплачений судовий збір у сумі 1921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом при винесенні рішення не враховано, що товар постачається на умовах CIF CHORNOMORSK, що передбачає поставку товару з Китаю до м.Чорноморськ за рахунок постачальника, проте фактично вантаж був доставлений у м. Южний на 51 день від дати узгодження замовлення. Вищевказане свідчить, що фактично товар постачався за рахунок ТОВ"КФ"Строй Мастер";
- помилковим є твердження суду першої інстанції з того приводу, що законодавством України не затверджено форму рахунку - фактури( інвойсу), оскільки у відповідності до загальноосвітньої практики, рахунок - фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця і т.д.;
- декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування).
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 04.04.2017 між ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" та компанією YIWU UNIQUECN TRADING CO., LIMITED, Китай, укладено контракт № СН-UA-17/04/04 (далі-Контракт) на поставку "товарів широкого споживання в номенклатурі, кількості та цінам згідно з супровідними документами" на умовах СIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNIY, відповідно до правил Інкотермс 2010 (а.с.30-34).
На виконання умов Контракту ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" імпортувало на митну територію України товар, а саме: Вироби побутові з чорних металів: дошка для прасування на металевих ніжках складна, каркас з нелегованої сталі, покриття гладильної поверхні з текстильного матеріалу; сушарка для білизни підлогова, каркас з нелегованої сталі у кількості 380 шт. загальною вартістю 1001,00 дол.США; Вироби санітарно-технічого призначення: поличка для ванної, основний матеріал виготовлення непористий синтетичний полімерний матеріал поліпропелін та непористий синтетичний полімерний матеріал полістирол; килимки для ванної кімнати, основний матеріал виготовлення непористий синтетичний полімерний матеріал полівінілхлорид, пористий синтетичний полімерний матеріал полівінілхлорид: аксесуари для ванної (3,4 предмета у наборі), основний матеріал виготовлення непористий синтетичний полімерний матеріал полістирол та поліпропилен; мильниця пластикова настінна, основний матеріал виготовлення непористий синтетичний полімерний матеріал полістирол; у асортименті - загальна кількість 6564 шт. загальною вартістю 1 683,920 дол.США; Посуд керамічний столовий, виготовлений з фаянсу або тонкої кераміки, що має шари покриття - глазурування: салатник, тарілка, чашка, у асортименті загальна кількість 3138 шт. загальною вартістю 901,07 дол.США; Посуд керамічний столовий, матеріал виготовлення відноситься до видів кераміки, що має шари покриття - глазурування: салатик у асортименті загальна кількість - 780 шт. загальною вартістю 270,00 дол.США; Посуд керамічний столовий, з кам'яної кераміки, що має шари покриття - глазурування: чашка, загальна кількість - 576 шт. загальною вартістю 105,75 дол.США.
05.11.2019 декларантом позивача митним брокером ФОП ОСОБА_1 для митного оформлення товару подано митну декларацію №UA508030/2019/007784, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 3 961,74 доларів США, за ціною договору (контракту) (основний метод визначення митної вартості) (а.с.19).
Разом з митною декларацією ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" для оформлення товару надано: пакувальний лист Б/Н від 25.07.2019; рахунок-фактура № 512-20190508 від 25.07.2019 року; коносамент MRFB19072695 від 31.07.2019 року; транспортні накладні CMR №241 від 28.08.2019; комерційна пропозиція №10 від 25.07.2019; доповнення до контракту від 01.12.2017, 05.11.2018, 05.03.2018, 20.09.2018; зовнішньоекономічний договір від 04.04.2017 року № СН-UA-17/04/04; постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 р. по справі №540/115/19; рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 р. по справі 2140/1979/18; рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 р. по справі 540/115/19.
Згідно із частиною 3 статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому необхідно подати наступні відомості:
- страхові документи;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправника;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів;
- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У зв'язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею 05.11.2019 року направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
На виконання вимог митного органу позивач додатково надав відповідачу прайс-лист постачальника та бізнес пропозицію постачальника.
14.11.2019 року Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA508030/2019/000049/2.
Також апеляційним судом встановлено , що митним органом було прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів , транспортних засобів комерційного призначення № UA508030/2019/00206 , яке позивачем не оскаржене. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № CH-UA-17/04/04 від 04.04.2017 року згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Митному кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Митного Кодексу України в редакції Закону України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі МК України), Генеральною угодою про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаною 30 жовтня 1947 року, Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, Міжнародною конвенцію про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».
Окрім того, враховуючи фактичний предмет спору, а саме правомірність спірних рішень відповідача щодо збільшення митної вартості , який тягне за собою більш високе мито та вхідний ПДВ діяльність позивача слід розгляди крізь призму статті 1 Протоколу Першого Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( див. рішення Європейського суду з прав людини у справі ТОВ «Полімерконтейнер» проти України , заява №23620/05 від 24.11.2016 року, остаточне 24.02.2017року), а відтак, у спірних правовідносинах будь-яке втручання державного органу у діяльність позивача повинна відповідати вимогам встановленим в чисельній практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до статті 49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів.
Вказане узгоджується з положеннями статті 50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до ОСОБА_2 про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
За змістом частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 4 статі 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статі.
У частині 10 статі 58 МК України зазначено перелік додаткових витрат ( складових митної вартості ), які при визначенні митної вартості додаються до ціни , що була фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до цієї ціни, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, виключно у разі наявності розбіжностей (наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, ) у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів.
При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 06.02.2018 року, справа №815/2013/15.
При цьому, як слідує зі змісту приписів частини 3 статті 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до приписів статі 320 МК України форми та обсяги контролю , достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митними постами на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Як вбачається із пункту 3.1. умов контракту від 04 квітня 2017 року постачання товару передбачено на умовах CIF Одеса/Чорноморськ/Южний, за якими до обов'язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Тобто, при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010 (а.с.30).
На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Тобто, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивач не повинен додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний. Вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF. Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників.
Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, відхиляє доводи митного органу про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів пунктів 6, 8 частини 2 статті 53 МК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд постанові від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.
Колегія суддів зазначає, що за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів було скориговано та визначено її за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися за таких причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.
Відповідно до частини 2 статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно із пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу.
З приводу коригування митної вартості на підставі порівняння із митними деклараціями інших суб'єктів колегія суддів зазначає , що воно є не коректним, оскільки умовами поставки товару позивача є CIF, проте як в митних деклараціях інших суб'єктів вказані інші умови поставки товарів, зокрема CRT, CPT, CFR (а.с.108-119), що виключає можливість порівняння.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо спростування зазначеного висновку суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA508030/2019/000049/2 від 14.11.2019.
Доводи апеляційної скарги.
З приводу доводів апелянта щодо не надання позивачем, на вимогу митниці, всіх наявних у позивача документів апеляційний суд зазначає наступне.
Не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, не може бути підставою за наявності якої апелянт може дійти обґрунтованого припущення щодо заниження митної вартості товарів, внаслідок того, що вказані документи витребувані митним органом безпідставно та необґрунтовано, оскільки не передбачені статтею 53 МК України та не впливають на митну вартість товару.
Відхиляє апеляційний суд і доводи апеляційної скарги щодо відсутності у рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.07.2019 № 512-20190508 реквізитів продавця та відсутності посилання на контракт, з огляду на таке.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Рахунок-фактура - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку.
Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
За таких обставин, апеляційний суд зазначає, що реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов'язковим реквізитом інвойсу. При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованого та безпідставного посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу, оскільки законодавством України не затверджено форми рахунку-фактури (інвойсу).
Таким чином, відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт у рахунку-фактурі (інвойс) від 25.07.2019 № 512-20190508 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга митного органу не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції стосовно того, що при співставленні наданих декларантом документів до митного органу, у тому числі інвойсу, убачається, що найменування товарів, їх кількість та вартість є однаковими, що підтверджує той факт, що інвойс від 25.07.2019 № 512-20190508 відноситься саме до цієї поставки і саме до контракту, відповідно до якого поставлені товари щодо яких здійснюється митне оформлення. Отже, відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) банківських реквізитів продавця та посилань на контракт не спростовує належність такого документу до поставки товару, та не впливає на визначення складових митної вартості товарів.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 по справі № 540/2582/19- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.