ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
07 липня 2020 року Справа № 913/15/20
Провадження № 18/913/15/20
За позовом Кремінської міської ради, м. Кремінна Луганської області
до ОСОБА_1 , м. Кремінна Луганської області
про стягнення 13041,79 грн
Суддя Корнієнко В.В.
Секретар судового засідання Терещенко Л.І.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Розглянувши матеріали справи, суд
Позивачем на підставі ст. 22 ЦК України заявлено вимоги (позовна заява від 27.12.2019 № 03-06-02/3080) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13056,34 грн за договором оренди землі від 02.08.2011.
Позивач у позовній заяві обґрунтував свої вимоги тим, що договір оренди, укладений з відповідачем, сплив у листопаді 2015 р., однак, відповідач новий договір оренди землі не уклав та продовжував користуватися земельною ділянкою до 01.11.2019 та не сплачував орендну плату; чим заподіяв позивачу збитки на суму 13056,34 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2020, справу передано на розгляд судді Корнієнко В.В.
На запит суду від 08.01.2020, в порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України, виконавчий комітет Кремінської міської ради відповіддю від 17.01.2020 № 03-06-02/128, яка надійшла до суду 29.01.2020, повідомив суд про місце реєстрації відповідача (м. Кремінна Луганської обл., вул. Клубна (колишня Войкова), буд. 1).
Ухвалою від 31.01.2020 позовна заява від 27.12.2019 № 03-06-02/3080 залишена господарським судом Луганської області без руху у зв'язку з порушеннями позивачем вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України та ч. 2 ст. 164 ГПК України.
13.02.2020 до господарського суду Луганської області від Кремінської міської ради надійшла заява від 11.02.2020 № 4-03-20/03-16 про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами та зміненою позовною заявою від 11.02.2020 № 4-02-20/03-16, в якій позивач на підставі ст. 22 ЦК України виклав позовні вимоги наступним чином:
«Стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 13056,34 грн за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (договору оренди землі), розташованої по вул. Клубна, 1, м. Кремінна Луганської області для утримання ковбасного цеху площею 0,1023 га.».
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- строк договору оренди землі від 02.08.2011, укладений між сторонами за позовом, сплив 12.11.2015;
- в оренду відповідачу надавалася земельна ділянка площею 0,1023, розташована по вул. Клубна, 1 м. Кремінна, для утримання ковбасного цеху;
- відповідач не звертався до позивача з заявою щодо поновлення права оренди землі;
- за відповідачем виникла заборгованість, яка згідно додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 починаючи з 13.11.2015 по 01.11.2019 становить 13056,34 грн;
- згідно практики суду касаційної інстанції у справах № 904/4338/14, № 907/415/14, № 916/272/15-г суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності без оформлення права користування землею є підставою для стягнення на користь органу місцевого самоврядування збитків у вигляді неотриманого доходу (орендної плати).
Ухвалою від 18.02.2020 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.03.2020 (11.30).
Заявою від 08.04.2020 № 4-09-20/03-16 позивач зменшив розмір позовних вимог - заявлених до відшкодування збитків до суми 13041,79 грн.
Відповідач проти позову заперечує (письмові заперечення проти позову від 03.03.2020) посилаючись на його необґрунтованість, застосування позовної давності та на те, що справа не підсудна господарському суду Луганської області, так як відповідач припинив свою підприємницьку діяльність в 2014 році, про що здійснено запис у ЄДР.
Ухвалами від 11.03.2020, від 31.03.2020, від 15.04.2020, від 05.05.2020, від 26.05.2020, у зв'язку з карантином, господарський суд відкладав підготовче провадження у даній справі, останній раз на 23.06.2020 (11.30).
Ухвалою від 23.06.2020 господарський суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.07.2020 (12.00).
07.07.2020 господарським судом розпочато розгляд справи по суті.
Представники сторін та відповідач в судове засідання 07.07.2020 не прибули; останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду залучені до матеріалів справи); клопотання про відкладення розгляду справи, на час розгляду справи до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Фактичні обставини встановлені судом:
- 14 листопада 1996 року відповідача - ОСОБА_1 зареєстровано у якості фізичної особи - підприємця;
- 09 липня 2014 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Гундрова Володимира Миколайовича (витяг з ЄДР залучено до матеріалів справи, а.с. 17-18);
- 30 травня 2012 року між Кремінською міською радою (позивач, орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Гундровим Володимиром Миколайовичем (відповідач, орендар) був укладений договір оренди землі (далі - Договір) згідно якому, позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для утримання ковбасного цеху, загальною площею 0,1023 га, яка знаходиться в м. Кремінна Луганської області, вул. Войкова (на даний час вул. Клубна), буд. 1 (пункти 1, 2 договору) (а.с. 29-33);
- договір датований 02.08.2011, однак зареєстрований у відділі Держкомзему у Кремінському районі 30.05.2012 за № 422160004001696;
- на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівля цеху, магазину, підсобні будівлі та споруди (п. 3 договору);
- нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по області становить 57779,04 грн (п. 5 договору);
- договір укладено на 5 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору);
- пунктом 9 договору визначено, що з 12.11.2010 встановлюється річна орендна плата за земельну ділянку з урахуванням існуючої на поточний рік індексації в розмірі 1733,37 грн (що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з застосуванням наступної індексації відповідно до нормативних актів на наступні роки);
- орендна плата вноситься щомісячно 1/12 частини встановленої плати, на протязі 30 календарних днів місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів на рахунок місцевого бюджету (п. 11 договору);
- цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання (п. 16 договору);
- підставою передачі земельної ділянки в оренду є рішення 6 сесії 6 скликання Кремінської міської ради № 6/35 від 25.02.2011 (п. 18 договору);
- передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 договору);
- дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 36 договору);
- відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент укладення вищевказаного договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації;
- враховуючи, що Договір укладено на 5 років, державну реєстрацію останнього здійснено 30.05.2012, строк його дії складає з 30.05.2012 по 30.05.2017;
- до та після закінчення строку дії Договору відповідач (орендар) не повідомляв орендаря про намір укласти договір оренди землі на новий строк (поновити договір оренди землі);
- у претензії від 16.04.2019, адресованій відповідачу, позивач зазначав, що строк дії договору закінчився 02.08.2016 та просив відповідача сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 4882,97 грн і укласти договір оренди (а.с. 34);
- позивач в уточненому розрахунку зазначив, що відповідач орендну плату не сплачував протягом листопада - грудня 2015 року (борг 360,81 грн), 2016 року (борг 3103,37 грн), 2017 року (борг 3283,75 грн), 2018 року (борг 3283,75 грн), 11 місяців 2019 року (борг 3010,11 грн); всього за вказаний період заборгованість з орендної плати (збитки від неодержання орендної плати) складає 13041,79 грн (а.с. 87);
- станом на 29.11.2019 орендована земельна ділянка орендарем орендодавцеві не повернена та використовується не за цільовим призначенням - частина нежитлових приміщень використовується як ательє по ремонту одягу та взуття (акт обстеження від 29.11.2019) (а.с. 80);
- 17.12.2019 за відповідачем зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (приміщення ковбасного цеху і магазин), розташований за адресою: м. Кремінна Луганської області, вул. Клубна, буд. 1 і розміщений на орендованій за Договором земельній ділянці (витяг з Державного реєстру, а.с. 48).
Вказані факти підтверджується поданими позивачем та відповідачем письмовими доказами (завіреними копіями документів, які залучені до матеріалів справи).
Відповідач вказані факти не оспорив, доказів, які б спростовували ці обставини, суду не подав.
Позивачем на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України заявлено вимоги про відшкодування з відповідача збитків в сумі 13041,79 грн за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (договору оренди землі).
Враховуючи наведені предмет та підстави позову, а також те, що Договір припинився 30.05.2017 (у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено) і не поновлювався, а відповідач продовжує без правових підстав користуватися земельною ділянкою, суд звертає увагу на наступне:
- відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
- частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;
- відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
- за змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки;
- шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України);
- разом з цим главою 83 Цивільного кодексу України («Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави») врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
- відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події;
- кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала;
- у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України;
- за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;
- таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна;
- відтак суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування збитків (шкоди) власнику земельної ділянки (позивачу), оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна (відповідачем) права оренди земельної ділянки, на якій розташований його об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником (позивачем) доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондиційними;
- з огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України;
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позивач заявляючи вимоги на підставі ст. 22 ЦК України про відшкодування з відповідача збитків, заподіяних відповідачем шляхом використання земельної ділянки без достатніх правових підстав (правовстановлюючих документів), неправильно обрав спосіб захисту права.
За таких обставин, у задоволенні позову про відшкодування з відповідача збитків в сумі 13041,79 грн слід відмовити, у зв'язку з неправильним обранням позивачем способу захисту права.
Щодо заперечень відповідача наявності юрисдикції господарського суду на вирішення даного спору.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Враховуючи, що стороною за Договором була фізична особа - підприємець Гундров В.М. і спір виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати на судовий збір покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Кремінської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 13041,79 грн відмовити повністю.
2. Судові витрати (витрати на судовий збір) покласти на позивача.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08 липня 2020 р. і може бути оскаржене протягом 20 днів з цієї дати шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157 …, а також інші процесуальні строки щодо …, апеляційного оскарження, … продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко