ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2020Справа № 910/5758/20
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу № 910/5758/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний Альянс"
про стягнення 639 907,60 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний Альянс" про стягнення 639 907,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №15/19 про надання послуг від 01.05.2019 в частині повної оплати наданих позивачем у період з грудня 2019 року по лютий 2020 року послуг, внаслідок чого виникла заборгованість 604 641,60 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в сумі 28249,62 грн, 3% річних - 3997,90 грн та інфляційних втрат - 2418,56 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
28.05.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, у яких викладена заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний Альянс" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-український будівельний альянс» (далі - замовник) укладено договір № 15/19, предметом якого є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт на будівельному об'єкті «Будівництво житлових будинків з об'єктами соціального призначення і паркінгом по вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі міста Києва (Житловий будинок № 1)».
Згідно п. 4.1. та п. 4.2. договору, загальна вартість послуг за цим договором складається з сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Оплата послуг проводиться по цінах, зазначених у п. 4.2. договору.
Відповідно до пункту 5.2.Договору замовник підписує Довідки та Акти протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання та повертає їх виконавцю. При наявності зауважень, Замовник в триденний термін повертає виконавцю Довідки і Акти, разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець коригує Довідки та Акти або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом 3 (трьох) днів"
Пунктом 5.2.1. договору передбачено, що у випадку якщо, замовник не повернув виконавцю Довідки та Акти в триденний термін та не надав жодних письмових зауважень щодо отриманих Довідок та Актів, виконані роботи вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником без зауважень, у зв'язку з чим підлягають оплаті відповідно до умов договору.
У відповідності до п. 5.3. договору, замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі довідок та актів. При несплаті послуг до 10 числа виконавець має право в односторонньому порядку, без попередження замовника, зупинити роботу БК до повного розрахунку за надані послуги.
Пунктом 6.5. договору передбачено, що в разі порушення замовником строків оплати за Договором більше, ніж на 10 календарних днів, останній сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний прострочений день оплати.
Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. договору і діє протягом одного року з дати його укладання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за даним договором (п. 7.2. договору).
У період з 01.05.2019 по 29.02.2020 позивач надав, а відповідач прийняв послуги, передбачені договором на загальну суму 2 274 415,20 грн.
Надання послуг у період з 01.05.2019 по 31.12.2019 позивач на загальну суму 1 872 320,80 грн підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.
В січні 2020 року позивачем надано відповідачу послуги на суму 201 547,20 грн згідно акту приймання виконаних будівельних робіт № 66 від 31 січня 2020 року.
06 лютого 2020 року позивачем на юридичну адресу відповідача (03150, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 131) рекомендованим листом з описом № 0407802143411 надіслано акт приймання виконаних будівельних робіт № 66 від 31 січня 2020 року на суму 201 547,20 грн.
Згідно інформації з Інтернет-сайту Укрпошти https://track.ukrposhta.ua/tracking UA.html Відповідач отримав лист 11 лютого 2020 року.
Відповідач акт приймання виконаних будівельних робіт № 66 від 31 січня 2020 року не підписав та позивачу не повернув, жодних письмових зауважень щодо вказаного акту також не надав.
В лютому 2020 року позивачем надано відповідачу послуги на суму 201 547,20 грн згідно акт приймання виконаних будівельних робіт № 141 від 29 лютого 2020 року.
28 лютого 2020 року Позивачем на юридичну адресу Відповідача (03150, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 131) рекомендованим листом з описом № 0420919913389 надіслано акт приймання виконаних будівельних робіт № 141 від 29 лютого 2020 року на суму 201 547,20 грн.
Згідно інформації з Інтернет-сайту Укрпошти https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html Відповідач отримав лист 03 березня 2020 року.
Відповідач акт приймання виконаних будівельних робіт № 141 від 29 лютого 2020 року не підписав та позивачу не повернув, жодних письмових зауважень щодо вказаного акту також не надав.
Відповідач за надані послуги розрахувався частково на загальну суму 1 467 621,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням, копії яких наявні в матеріалах справи.
24 лютого 2020 року рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/164/20, з Відповідача на користь Позивача по договору від 01 травня 2019 року № 15/19 стягнено заборгованість в сумі: 202 152,00 грн а період з 01 травня 2019 року по 30 листопада 2019 року.
З урахуванням вищезазначеного, на дату звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за надані в грудні 2019 року, січні-лютому 2020 року послуги складає 604 641,60 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 15/19 від 01.05.2019, позивач нараховує відповідачу пеню у сумі 28 249,62 грн, 3%річних в сумі 3 997,90 грн, інфляційні втрати в сумі 2 418,56 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.,
Так, за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що у грудні 2019 року, січні-лютому 2020 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги по виконанню будівельно-монтажних робіт на загальну суму 604 641,60 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1050 від 31.12.2019, № 66 від 31.01.2020, № 141 від 29.02.2020.
При цьому, роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт№ 66 від 31.01.2020, № 141 від 29.02.2020 є такими, що прийняті відповідачем без зауважень в силу положень п.5.2.1. договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи викладене, виходячи з умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати робіт є таким, що настав, а саме відповідач мав здійснити оплату робіт:
- за актом приймання виконаних будівельних робіт №1050 від 31.12.2019 до 10.01.2020 включно;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт № 66 від 31.01.2020 до 10.02.2020 включно;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт № 141 від 29.02.2020 до 10.03.2020 включно.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч умов договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати виконаних робіт не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 604 641,60 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що строк оплати вартості виконаних робіт за договором настав, а доказів оплати їх в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 604 641,60 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у сумі, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 28 249,62 грн, 3% річних в сумі 3 997,90 грн, інфляційні втрати в сумі 2 418,56 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що він є невірним, оскільки здійснений, виходячи із загальної суми заборгованості, а не по кожному акту приймання виконаних будівельних робіт окремо.
Здійснивши власний розрахунок пені по кожному акту приймання виконаних будівельних робіт окремо, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за шість місяців) та визначену позивачем кінцеву дату нарахування пені (30.04.2020), суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 27 784,09 грн.
У зв'язку із викладеним позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково на суму 27 784,09 грн.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, визнав його обґрунтованим, а тому суд задовольняє зазначену вимогу у заявленому позивачем розмірі, тобто в повному обсязі в сумі 3 997,90 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного.
У зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем.
Однак, з урахуванням ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню сума, заявлена позивачем, а саме 2 418,56 грн інфляційних втрат.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором №15/19 про надання послуг від 01.05.2019 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-український будівельний альянс» (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 131; ідентифікаційний код 35129952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 2 А; ідентифікаційний код 39907319) основний борг у сумі 604 641 грн 60 коп., пеню у сумі 27 784 грн 09 коп., 3% річних у сумі 3 997 грн 90 коп., інфляційні втрати у сумі 2 418 грн 56 коп. та 9 582 грн 64 коп. судового збору.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 08.07.2020.
Суддя А.І. Привалов