ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2020Справа № 910/5756/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український
будівельний альянс»
про стягнення 655.507,86 грн
Представники сторін: не викликались
27.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний Альянс» про стягнення 655.507,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 04/19 від 28.02.2019 позивачем у період з 28.02.2019 по 29.02.2020 було надано відповідачу послуги на загальну суму 3.210.484,80 грн. Проте відповідачем взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг виконано частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 566.395,20 грн, з яких 188.697,60 грн боргу за грудень 2019 року та 377.697,60 грн за січень-лютий 2020 року. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 655.507,86 грн, з яких з 566.395,20 грн основного боргу, 26.462,27 грн пені, 56.639,52 грн штрафу, 2.265,88 грн інфляційних втрат та 3.744,99 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/5756/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.05.2020 було направлено відповідачу 07.05.2020 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 131 (номер відправлення 0105473347500), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30.04.2020 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 05.05.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 14.05.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105473347500, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 29.05.2020 включно.
28.05.2020 від відповідача до суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи № 910/5756/20 в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування поданих заперечень відповідач лише цитує норми Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 05.05.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Судом прийнято рішення з перевищення строку визначеного вказаною вище нормою, проте у розумний строк, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці з 22.06.2020 по 06.07.2020 включно.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний Альянс» (замовник, відповідач) було укладено договір № 04/19 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажний робіт (далі - послуги) на будівельному об'єкті «Будівництво багато функціонального комплексу по вул. Щекавицька, 46 в Подільському районі міста Києва» (далі - будівельний об'єкт).
Згідно з п. 1.2 договору виконавець надає послуги на будівельному об'єкті баштовим(и) краном(ами), модифікації YONGMAO STT153-8T та TEREX CTT-162 (далі - БК ) в кількості визначеній в Проекті виконання робіт (далі - ПВР), а замовник організовує надання послуг БК та будівельному об'єкті та проводить своєчасну оплату наданих виконавцем послуг.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін. У випадку якщо одна із сторін цього договору не використовує печатку про це робиться відповідне застереження в цьому договорі.
Відповідно до п. 7.2 договору строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору і діє протягом одного року з дати його укладення, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору, жодна сторона письмово, не заявила про свій намір припинити дію договору, в такому випадку договір, автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах, з послідуючою автоматичною пролонгацією.
Згідно з п. 4.1 договору загальна вартість послуг за цим договором складається з сумарної вартості наданих послуг, зазначених в актах приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до п. 5.1 договору виконавець щомісячно, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від замовника рапорту про роботу БК за звітний місяць, надає замовнику довідку та акт, оформлені по договірних цінах, згідно розділу 4 даного договору.
Згідно з п. 5.2 договору замовник підписує довідки та акти протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання та повертає їх виконавцю. При наявності зауважень, замовник в триденний термін повертає виконавцю довідки і акти, разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець коригує довідки та акти або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом 3 (трьох) днів.
Відповідно до п. 5.2.1 договору у випадку якщо, замовник не повернув виконавцю довідки та акти в триденний термін та не надав жодних письмових зауважень щодо отриманих довідок та актів, виконані роботи вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником без зауважень, у зв'язку з чим підлягають оплаті відповідно до умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав, а відповідач прийняв послуги БК вартістю 188.697,60 грн, що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 1038 від 31.12.2019, який підписано та скріплено печатками обох сторін.
Також в матеріалах справи наявні наступні акти приймання виконаних робіт на загальну суму 377.697,60 грн, які з боку відповідача не підписані:
№ 54 від 31.01.2020 на суму 189.000,00 грн,
№ 144 від 29.02.2020 на суму 188.698,60 грн.
Разом з цим, акт № 54 від 31.01.2020 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 06.02.2020 за № 0407802143411, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06.02.2020, та отриманий відповідачем 11.02.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0407802143411.
Акт № 144 від 29.02.2020 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 28.02.2020 за № 0420319913389, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.02.2020, та отриманий відповідачем 05.03.02.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0420319913389.
Проте, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 5.2.1 договору роботи за вказаними актами за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 5.3 договору замовник щомісячно, в термін до 10 числа, проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі довідок або актів. При несплаті послуг до 10 числа виконавець має право в односторонньому порядку, без попередження замовника, зупинити роботу БК до повного розрахунку за надані послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 2.12 договору замовник щомісячно підписує довідки та акти та проводить оплату наданих виконавцем послуг відповідно до умов цього договору.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті наданих за договором послуг за грудень 2019 року, січень та лютий 2020 року у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорений відповідачем, що складає 566.395,20 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих позивачем послуг за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 566.395,20 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 6.3 договору у разі порушення замовником строків оплати за договором, виконавець має право нарахувати замовнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до п. 6.3.1. договору пеня нараховується від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його повного та належного виконання, при цьому грошові кошти, які надходять від замовника на рахунок виконавця за цим договором, за ініціативою виконавця можуть спрямовуватися в такому порядку: спочатку на сплату пені (в разі наявності заборгованості), а решта коштів спрямовується в рахунок погашення грошового зобов'язання замовника перед виконавцем. Такий порядок спрямування грошових коштів застосовується незалежно від того, яке призначення платежу зазначено в платіжних документах замовника.
Сторони погодилися, що строк нарахування пені складає 36 (тридцять шість) місяців (п. 6.3.2 договору).
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 26.029,02 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 26.029,02 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням норм чинного законодавства України, а саме позивачем не враховано, що з 24.04.2020 розмір облікової ставки НБУ становить 8% та застосовано її у розмірі 10%.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що при стягненні із замовника заборгованості в судовому порядку, виконавець має право додатково до суми заборгованості та пені нараховувати штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, яка існувала у замовника перед виконавцем на дату подання позовної заяви до суду.
Оскільки стягнення заборгованості за надані позивачем за договором послуги за грудень 2019 року, січень та лютий 2020 року відбувається в судовому порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 56.639,52 грн (за обґрунтованими розрахунками).
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.265,88 грн інфляційних втрат та 3.744,99 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.744,99 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі «Ліга» якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.265,88 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний Альянс» (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 131, код ЄДРПОУ 35129952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-Груп» (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 2, літера А, код ЄДРПОУ 39907319) 566.395 (п'ятсот шістдесят шість тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 20 коп. основного боргу, 26.029 (двадцять шість тисяч двадцять дев'ять) грн 02 коп. пені, 56.639 (п'ятдесят шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 52 коп. штрафу, 2.265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн 88 коп. інфляційних втрат, 3.744 (три тисячі сімсот сорок чотири) грн 99 коп. - 3% річних, 9.826 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн 12 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова