ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 червня 2020 року Справа № 903/544/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича на рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19 (суддя Дем'як В.М.)
за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк
до відповідача Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича, м. Луцьк
про стягнення неустойки та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем
за участю представників сторін:
позивача - Гринчук І.С., довіреність № 98/1 від 28.01.2019;
відповідача - Мелянюк С.І.; Волощук О.Ф., договір про надання юридичних послуг №25/2019 від 31.01.2019;
Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19 позов Волинської обласної спілки споживчих товариств до Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича про стягнення неустойки та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем - задоволено; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств 15610,00грн. неустойки та 3842,00грн. витрат по сплаті судового збору; усунуто перешкоди в користуванні Волинською облспоживспілкою торговельним місцем №1955 шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Мелянюка Сергія Івановича (демонтажу малої архітектурної форми) із торговельного місця №1955, загальною площею 11,70кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку", за адресою вул. Карпенка -Карого, 1 в м. Луцьку.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19 Фізична особа - підприємець Мелянюк Сергій Іванович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.
Вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме, при винесенні оскаржуваного рішення від 23 вересня 2019 року Господарський суд Волинської області не дослідив належним чином зміст договору про оренду торговельного місця, неправильно визначився з характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню у зв'язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.
Зокрема, скарга мотивована тим, що відповідач не отримував в визначений законом термін лист від орендодавця про відмову в укладанні договору на новий термін. Відтак 07 лютого 2019 року відповідач звернувся до позивача з письмовою заявою про наміри і бажання продовження договору оренди торговельного місця, при цьому повідомив позивача про здійснення сплати орендної плати за торговельне місце № 1955 в сумі 16 145 гривень за весь 2019 рік; за споживання електричної енергії авансовим платежем в сумі 2 455 гривень та долучив копії квитанцій про здійснені оплати. Відповіді на лист, який відправляв рекомендованим листом, відповідач не отримав, тому, станом на початок 2019 року та на час звернення позивача до суду і постановлення оскаржуваного рішення відповідач вважав, що між орендарем та орендодавцем договір оренди торговельного місця №1955 був чинним і мав законну силу. Тому, у відповідача відсутні зобов'язання щодо виконання п. 3.2 договору. Крім того, між сторонами договору не було не виконаних грошових зобов'язань. Натомість, всі зобов'язання виконані, а кошти, які необхідно було сплатити були сплачені позивачу авансом за весь 2019 рік.
Безпідставними є твердження позивача, що торгівельне місце №1955 (мала архітектурна форма) встановлено і функціонує в порушення п.1.12 "Правил безпеки системи газопостачання України", які затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 року № 285 та те, що відповідач зобов'язувався до 31 грудня 2018 року провести металоконструкцію у відповідність до вимог даних правил, тобто знести (демонтувати) цю конструкцію.
Також, помилковим і таким що не відповідає дійсності є твердження позивача, що відповідач на протязі всього періоду 2019 року здійснював підприємницьку діяльність на торгівельному місці № 1955. При цьому, позивач посилається на акт перевірки від 16.07.2019 року, на якому відсутній підпис відповідача.
Відповідач зазначає, що на момент звернення до суду, він не мав жодних грошових зобов'язань перед позивачем та можливості здійснювати підприємницьку діяльність у повному обсязі по причині вище наведених обставинах. Натомість позивач, отримавши кошти орендної плати за весь 2019 рік не виявив бажання укласти (продовжити) договір оренди торговельного місця №1955, не повідомивши при цьому відповідача письмово про причини та підставу відмови в укладенні (продовженні) договору оренди торговельного місця.
Звертаючись до суду з вимогою про стягнення пені та усунення перешкод позивач не здійснив повернення коштів, сплачених в якості авансового платежу. Тому, зважаючи на цю обставину відповідач вважає договір оренди торговельного місця № 1955 чинним.
Окрім того, зазначає, що умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч.1 ст. 547 ЦК України). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч.2 ст. 547 ЦК України). Відтак, з огляду на продовження дії між сторонами договірних відносин за договором оренди, відсутності прямої норми для стягнення пені в подвійному розмірі за порушення орендних відносин щодо земельної ділянки в договорі оренди торговельного місця № 1955, позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Такі ж обґрунтування стосуються заперечень щодо відсутності підстав у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні торговельним місцем шляхом його знесення (демонтажу), оскільки відповідач вважає наявними навіть на даний час відносин з позивачем відповідно до договору оренди торговельного місця.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/544/19 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/544/19/4967/19 від 08.11.2019 матеріали справи №903/544/19 витребувано з Господарського суду Волинської області.
18.11.2019 матеріали справи №903/544/19 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 №01-04/1045 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №903/544/19 - Бучинської Г.Б. у період з 18.11.2019 по 29.11.2019, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п.18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №903/544/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 для розгляду справи №903/544/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №903/544/19 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19; зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича на рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19; розгляд апеляційної скарги призначено на "14" січня 2020 року о 10:30 год.
Окрім того, запропоновано позивачу в строк до 24.12.2019 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до них документів відповідачу.
Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 25.11.2019 року у справі №903/544/19 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
28.12.2019 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від позивача відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, позивач заперечив доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича, а рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19 залишити без змін.
11.01.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича доповнення до апеляційної скарги, в якому апелянт, керуючись ст.266 ГПК України, надав додаткові пояснення в межах доводів апеляційної скарги. Зокрема, заперечив факт отримання листа №7 від 30.01.2019 року від Волинської обласної спілки споживчих товариств, за змістом якого слідує, що орендодавець заперечив проти укладення договору на новий термін та вимагав звільнення торговельного місця.
За результатами судового засідання 14.01.2020 оголошено в судовому засіданні перерву до "23" січня 2020 р. об 11:30 год. Запропоновано учасникам справи визначитись з експертом або експертною установою, яким буде доручено проведення експертизи у справі №903/544/19, а також сформувати питання, які мають ставитись на вирішення експертом; зобов'язано відповідача надати суду його вільні зразку підпису виконані у період з 01.12.2018 по 31.03.2019, а також умовно-вільні зразки його підпису виконані в період з 01.12.2018 по 31.03.2019, по змозі у кількості не менше ніж на 15 документах кожного зі зразків; визнано явку відповідача Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича, в судове засідання, яке відбудеться в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду 23 січня 2020 року об 11 год. 30 хв., обов'язковою.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №903/544/19 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України ( м. Луцьк, вул. Винниченка, 43). Провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової почеркознавчої експертизи та отримання висновку експерта.
30.03.2020 на адресу Північно-Західного апеляційного господарського суду надійшли від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України матеріали справи №903/544/19 та висновок експерта від 25.03.2020 №34 за результатами судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 у справі №903/544/19 поновлено провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича на рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19. Водночас, у зв'язку з епідемічною ситуацією та поширенням територією України та країн світу гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, колегія суддів апеляційної інстанції повідомила про те, що дата судового засідання буде визначена після скасування карантинних заходів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі №903/544/19 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича на рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19 призначено на "30" червня 2020 року об 11:00 год.
Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 01.06.2020 у справі №903/544/19 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
В судове засідання 30.06.2020 з'явилися представники позивача, відповідача та сам відповідач.
У судовому засіданні 30.06.2020 представники позивача, відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу та надали усні пояснення щодо суті спору.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
01 липня 2018 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мелянюком Сергієм Івановичем (орендар) було укладено договір оренди торговельного місця №1-15/1955/18, за яким відповідачу було передано в тимчасове платне користування торговельне місце №1955, загальною площею 11,70 кв.м. на Завокзальному ринку в м. Луцьку, по вул. Карпенка Карого, 1 для розміщення об'єкта торгівлі (малої архітектурної форми).
Згідно п.3.1. договору визначено, що вступ орендаря у користування торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного договору.
Підписання даного договору свідчить про те, що орендар отримав в користування Торговельне місце.
Згідно п.3.2. цього договору передбачено, що після закінчення строку оренди, передбаченого цим договором або у випадку дострокового припинення договору, орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов'язання перед орендодавцем в тому числі грошові.
Повернення торговельного місця підтверджується підписанням акту приймання-передачі торговельного місця.
У випадку невиконання орендарем даного пункту орендодавець має право самостійно звільнити торгівельне місце від об'єкту торгівлі, яким користувався орендар шляхом демонтажу та вивезення з території ринку про що комісією у складі трьох працівників орендодавця складається відповідний акт та повідомляється орендар.
Пунктом 4.1. даного договору визначено, що розмір орендної плати за торговельне місце складає 1287,00грн. на місяць в т.ч. ПДВ.
Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок орендодавця, не пізніше 20-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом користування розміру місячної орендної плати на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. При цьому скоригована сума орендної плати не може бути нижчою за встановлену договором.
Відповідно до п.4.2. до розміру орендної плати не включається розмір компенсації за спожиту електроенергію, що розраховується відповідно до показників лічильника, розміщеного на об'єкті торгівлі або торговельному місці та сплачується до 5-го числа наступного місяця за розрахунковим.
Згідно п.4.3. розмір орендної плати може переглядатися орендодавцем у випадку змін у податковому законодавстві, збільшення розміру нормативної грошової оцінки або орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований Ринок, індексу інфляції понад 4%, змін тарифів на комунальні та інші послуги, на які надаються орендодавцю, або за інших аналогічних обставин, які мають суттєве значення.
Такий перегляд орендної плати здійснюється за умови попереднього повідомлення орендаря за 30 календарних днів, відповідно до п.9.1. цього договору, та підписання додаткової угоди до договору протягом 7 календарних днів з дати такого повідомлення.
Відповідно до п.8.1. договору сторони дійшли згоди, що цей Договір є укладеним по 31.12.2018р.
Відповідно до п.8.2. зміни та доповнення до договору вносять шляхом підписання додаткових угод, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 8.3. даного договору передбачено, що договір може бути припинений внаслідок виконання сторонами своїх обов'язків або внаслідок його розірвання.
Пунктом 8.4. договір оренди підлягає розірванню:
- за взаємною згодою сторін;
- у випадку припинення суб'єкта господарювання, що є стороною за даним договором;
- відмови від договору оренди, у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати протягом 3 місяців підряд;
- у випадку, якщо орендар користується торгівельним місцем всупереч договору або всупереч його призначенню;
- орендар своєю недбалою поведінкою, або з умислом здійснив або створює загрозу пошкодження орендного майна.
Даний договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками, у встановленому порядку, не розірваний та не визнаний недійсним, а отже є чинним, укладеними належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно довідки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №181925400 від 23.09.2019 слідує, що земельна ділянка кадастровий номер 0710100000:22:065:0050 площею 3.5294, за адресою: Волинська обл. м. Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, 1, цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, є власністю Луцької міської ради.
20.02.2009 року між Луцькою міською радою (Орендодавець) та Волинською обласною спілкою споживчих товариств (Орендар) був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Волинській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 14.09.2009 року за № 040907700468 за даним договором Орендодавець надав в оренду земельну ділянку загальною площею 35295 кв.м., кадастровий номер 220650050 м.Луцьк, вул.Карпенка-Карого,1 для обслуговування ринку "Завокзальний" (п.2,14), строк дії договору по п. 8 до 31.12.2009 року.
Додатковою угодою від 16.10.2009 внесено зміни до пункту 8 договору оренди від 14.09.2009 та даний пункт викладено в наступній редакції: "Договір укладено до 31.12.2014. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Додатковою угодою від 06.05.2011 внесено зміни до п.8 та викладено п. 8 в наступній редакції: "Договір укладено на 22 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію."
30.05.2018 Луцькою міською радою прийнято рішення № 42/79 "Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009 №040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку".
05.06.2018 року прийнято рішення № 42/80 "Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2018 року №42/79 "Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009 №040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку".
05.06.2018 року Луцькою міською радою прийнято рішення № 42/81 "Про надання КП "Луцькі ринки" в постійне користування земельної ділянки для обслуговування ринку "Завокзальний" на вул. Карпенка-Карого, 1".
Враховуючи вищезазначене, позивач - Волинська обласна спілка споживчих товариств, звернулася з позовом до Луцької міської ради в якому просила:
-визнати недійсними та скасувати рішення Луцької міської ради від 30.05.2018 року №42/79 "Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009 за №040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку" зі змінами, внесеними згідно з рішенням Луцької міської ради № 42/80 від 05.06.2018 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2018 року № 42/79 "Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009р. за № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку" та рішення Луцької міської ради від 05.06.2018р. № 42/81 "Про надання КП "Луцькі ринки" в постійне користування земельної ділянки для обслуговування ринку "Завокзальний" на вул. Карпенка-Карого, 1"
Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.11.2018, визнано недійсним та скасовано рішення Луцької міської ради від 30.05.2018 року № 42/79 "Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009року за № 040907700460 з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку зі змінами, внесеними згідно з рішенням Луцької міської ради № 42/80 від 05.06.2018 року " Про внесення змін до рішення місцевої ради" від 30.05.2018 року № 42/79 "Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009 року № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку" та рішення Луцької міської ради від 05.06.2018 року № 42/81 "Про надання КП "Луцькі ринки" в постійне користування земельної ділянки для обслуговування ринку "Завокзальний" на вул. Карпенка-Карого, 1".
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019, Постановою Верховного суду від 16.04.2019 у справі №903/390/19 рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2018, залишено без змін.
Враховуючи вищевикладене, позивач - Волинська обласна спілка споживчих товариств згідно договору оренди землі від 20.02.2009, та додаткових угод від 16.10.2009, від 06.05.2011 є належним та законним користувачем земельної ділянки для обслуговування ринку "Завокзальний" на вул. Карпенка-Карого, 1".
Як слідує із матеріалів справи, укладений між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою-підприємцем Мелянюком С.І. договір від 01.07.2018 за 1-15/1955/18 оренди торговельного місця припинив свою дію з 01 січня 2019 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено.
Волинська обласна спілка споживчих товариств листом №7 від 30.01.2019 (а.с.12), повідомила відповідача, що протягом 10 календарних днів слід повністю звільнити торговельне місце. Даний лист відповідач наручно отримав 30.01.2019 проте станом на 16.07.2019 торговельне місце № 1955 від металоконструкції не звільнив.
На підтвердження факту продовження користування відповідачем об'єктом оренди після закінчення строку дії договору, комісією в складі: Голяра В.В. - головного інженера ринку, Хомич C.Л - інспектора з основної діяльності, Гринчука І.С. - юриста Волинської облспоживспілки, був складений акт обстеження торговельного місця №1955 від 16.07.2019 про те, що станом на 16.07.2019 металева конструкція №1955, що належить приватному підприємцю Меленюку С.І., знаходиться на території ринку "Завокзальний" облспоживспілки (м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 1) (а.с.11).
Відтак, в порушення умов вищевказаного договору по поверненню позивачу орендованого майна відповідач не звільнив торговельне місце від малої архітектурної форми, що стало підставою для звернення Волинської обласної спілки споживчих товариств з позовом до суду.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.
Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, визначеними законом чи договором.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України ).
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.1 ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1,5 ст.762 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.283 ГК України у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до приписів ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Нормами ч.2 ст.291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Як вже зазначалося вище, укладений між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою-підприємцем Мелянюком С.І. договір від 01.07.2018 за 1-15/1955/18 оренди торговельного місця припинив свою дію з 01.01.2019 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, небажанням орендодавця продовжувати дію угоди на наступний період часу, повідомленням про це орендаря (а.с. 12), здійсненим у встановленому порядку орендодавцем.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 ЦК України).
Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Відповідач не надав суду жодних доказів в підтвердження того, що в період з січня місяця 2019 року відповідачем вчинялися дії саме щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, а також відсутні докази ухилення позивача від прийняття орендованого майна з оренди.
Оскільки з припиненням дії договору оренди відповідач втрачає статус орендаря, а спірний договір оренди торговельного місця №15/1955/18 від 01.07.2018, як встановлено судом першої інстанції, припинив свою дію, при цьому торговельне місце №1955, загальною площею 11,70 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку в м. Луцьку, по вул. Карпенка Карого, 1, орендарем не звільнено, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та відповідно усунення перешкод в користуванні ВОСС торговельним місцем шляхом виселення ФОП Мелянюка С.І. (демонтажу малої архітектурної форми) із торгівельного місця №1955, загальною площею 11,70 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою вулиця Карпенка Карого, 1 в місті Луцьку.
Щодо заперечень відповідача про неотримання ним листа №7 від 30.01.2019 року від Волинської обласної спілки споживчих товариств, за змістом якого слідує, що орендодавець заперечує проти укладення договору на новий термін та вимагає звільнити торговельне місце, колегія суддів враховує наступне.
Для з'ясування обставин достовірності підпису Мелянюка С.І. на листі №7 від 30.01.2019 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №903/544/19 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Луцьк, вул. Винниченка, 43).
30.03.2020 на адресу Північно-Західного апеляційного господарського суду надійшли від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України матеріалами справи №903/544/19 та висновок експерта від 25.03.2020 №34 за результатами судової почеркознавчої експертизи, згідно якого підпис від імені Мелянюка Сергія Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) у графі "отримав: підпис 30.01.2019" на листі Волинської обласної спілки споживчих товариств №7 від 30.01.2019 року виконаний Мелянюком Сергієм Івановичем .
З огляду на зазначене, посилання скаржника на неотримання листа №7 від 30.01.2019, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки на листі, долученому позивачем до позовної заяви, міститься підпис відповідача та проставлена дата отримання даного листа - 30.01.2019.
Виходячи із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанцій, обґрунтованим також є висновок про наявність правових підстав для нарахування стягнення з відповідача неустойки на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Щодо заперечень відповідача про неповернення позивачем відповідачу сплачених впродовж 2019 року грошових коштів та не врахування судом першої інстанції даних проплат, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не приймав участі під час розгляду справи в суді першої інстанції.
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа - підприємець Меланюк Сергій Іванович зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 24-25).
Ухвали суду, винесені під час розгляду справи в суді першої інстанції направлялись на дану адресу відповідача (а.с. 1, 19-20, 28-30, 75-77).
Відповідно до частин третьої, сьомої статті 120 та частини одинадцятої статті 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Колегією суддів також акцентується увага на тому, що звертаючись до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою Фізична особа-підприємець Меланюк Сергій Іванович (відповідач/апелянт) у правому куті першої сторінки даної апеляційної скарги вказав власну адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 93).
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 статті 80 ГПК України встановлено обов'язок відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 ГПК України).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
З огляду на зазначене, на переконання колегії суду, відповідачем не обґрунтовані підстави не подання доказів, а саме: копії квитанції №52 від 06.02.2019 на суму 14800,00 грн про сплату орендної плати за 2019 рік до суду першої інстанції, адже з матеріалів справи вбачається факт неучасті відповідача в розгляді справи та неотримання ним судових ухвал, однак суд першої інстанції вчинив усі можливі процесуальні дії, спрямовані на виклик сторони до суду і повідомлення сторони про розгляд справи, адже направляв дані відправлення (судові ухвали) за юридичною адресою відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Даний факт свідчить лише про небажання Фізичної особи-підприємця Меланюка Сергія Івановича отримувати поштову кореспонденцію, що тягне за собою відповідні наслідки.
Все вищеперераховане не надає право суду апеляційної інстанції приймати дані докази на стадії апеляційного оскарження рішення суду для оцінки висновків суду першої інстанції, яким були вчинені всі необхідні процесуальні дії задля забезпечення права відповідача на участь в судовому засіданні зі всім обсягом цивільної процесуальної правоздатності.
Водночас, питання наявності або відсутності у відповідача переплати не є предметом судового розгляду у даній справі, оскільки не відноситься до нарахування й стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України. При цьому, в разі, якщо скаржник вважає, що існує зайво сплачена ним позивачеві певна сума коштів, про яку він зазначає, посилаючись на квитанцію №52 від 06.02.2019 на суму 14800,00 грн про сплату орендної плати за 2019 рік, то скаржник не позбавлений права вимагати її повернення (відшкодування) у встановленому законом порядку (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №906/741/18 від 27.05.2020).
При цьому, колегією суддів також приймається до уваги надані в судовому засіданні апеляційної інстанції усні пояснення представника позивача, що оплата за оренду торговельного місця здійснена відповідачем не прийнята позивачем, також, що позивач готовий повернути сплачені відповідачем кошти у разі повідомлення останнього про свої банківські реквізити.
Колегією суддів не береться до уваги довід скаржника про відсутність доказів того, що металоконструкуція №1955 розташована з порушенням "Правил безпеки систем газопостачання", оскільки підставою позовних вимог у даній справі є безпідставне використання торговельного місця за відсутності чинного договору оренди.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мелянюка Сергія Івановича на рішення Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 у справі №903/544/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "07" липня 2020 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.