вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2020 р. Справа № 911/2590/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Дикої Людмили Миколаївни
на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2020 (повний текст складено 10.03.2020)
у справі №911/2590/19 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Дикої Людмили Миколаївни
про примусове виселення з нежитлового приміщення
за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Чорна Ю.С. (довір. №01-34/1 від 02.01.2020);
від відповідача: не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно;
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (надалі позивач/ Управління) подало до Господарського суду Київської області позов до Фізичної особи-підприємця Дикої Людмили Миколаївни (надалі відповідач/ ФОП Дика Л.М.) про примусове виселення з нежитлового приміщення. Позов обґрунтований тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди припинився у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, про що відповідач була повідомлена завчасно листом, в якому, серед іншого, останню було повідомлено про не продовження строку дії договору на наступний термін. Проте, відповідач приміщення не звільнила, та продовжує ним користуватися, що й слугувало підставою для звернення із даним позовом до суду.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.02.2020 позов задоволений; вирішено примусово виселити відповідача із нежитлового приміщення. Рішення мотивовано відсутністю правової підстави - чинного договору оренди, для перебування відповідача у займаному ним приміщенні. При цьому судом було встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №1370 припинився 30.09.2019 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, на новий строк не переукладався, навпаки, позивач повідомив відповідача про припинення договору та про не продовження його на новий строк листом від 03.10.2018 та від 02.10.2019.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятим місцевим господарським судом рішенням, звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Стверджує, що позивач не є власником нежитлового приміщення, і не в праві використовувати його для власних потреб. Скаржник зазначає про те, що місцевим господарським судом безпідставно не залучено до участі у справі балансоутримувача спірного нежитлового приміщення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дикої Людмили Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2020 у справі №911/2590/19; розгляд справи призначено на 18.05.2020.
У зв'язку з надходженням від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 розгляд справи було відкладено на 03.06.2020.
01.06.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із епідеміологічною ситуацією у країні.
Судове засідання 03.06.2020 відбулося в режимі відеоконференції, на якому були присутні представники позивача; відповідач в судове засідання не з'явилася.
Враховуючи надходження від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, а також нез'явлення відповідача в засідання, розгляд справи відкладено на 08.07.2020; повідомлено сторін про те, що їх участь у судовому засіданні не є обов'язковою.
30.06.2020 від відповідача знову надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з продовженням карантинних заходів у країні до 30.07.2020.
Колегія суддів відхилила згадане клопотання про відкладення з огляду на наступне:
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.
Крім того, згідно з частиною 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На виконання Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon", проте відповідач відповідного клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції не заявляв.
Суд констатує, що відповідач висловив свою позицію у апеляційній скарзі; явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась; розгляд даної справи відкладався неодноразово; відповідач у клопотанні про відкладення розгляду справи не вказує на те, що хоче бути обов'язково присутнім у судовому засіданні, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду апеляційної скарги у визначену дату.
Позиції учасників справи.
Від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги та проти скасування рішення місцевого господарського суду. Присутній у судовому засіданні 08.07.2020 представник позивача заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
17.10.2016 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди №1370 нежитлового приміщення (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 10.40 кв. м, розташоване на першому поверсі двоповерхової будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Семашка, буд. 9 (далі спірне майно), яке перебуває на балансі Білоцерківського міського патологоанатомічного бюро, для надання ритуальних послуг (п. 1.3. договору).
Згідно з умовами розділу 2 договору передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі. Передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м. Біла Церква, а орендар користується ним протягом строку оренди. Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення об'єкта оренди покладається на орендодавця. Об'єкт оренди повинен повертатись орендодавцю в стані, в якому він був переданий в оренду, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до п. 4.6. договору орендар зобов'язався, у разі припинення цього договору, протягом п'яти робочих днів повернути орендодавцю орендоване майно.
Договір діє з 17.10.2016 по 30.09.2019. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами тексту договору (п. п. 10.1., 10.2.).
Пунктом 10.6. договору передбачено, що у разі якщо орендодавець має намір після закінчення терміну дії договору оренди використовувати зазначене майно для власних потреб, він не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору письмово попереджає про це орендаря.
Згідно з актом від 17.10.2016 про прийом-передачу нежитлового приміщення, площею 10.4 кв. м за адресою: м. Біла Церква, вул. Семашка, буд. 9, Білоцерківське міське патологоанатомічне бюро передало, а ФОП Дика Л.М. прийняла в користування вказане нежитлове приміщення площею 10.40 кв. м. Вказаний акт підписаний в тристоронньому порядку: Білоцерківським міським патологоанатомічним бюро, ФОП Дикою Л.М. та Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради.
Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради звернулось до ФОП Дикої Л.М. з листом від 03.10.2018 №01-25/509 про не переукладення договору оренди, в якому Управління, посилаючись на п. 10.6. договору та п. 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", повідомило, що договір оренди № 1370 від 17.10.2016 з ФОП Дикою Л.М. на новий термін переукладатися не буде (докази направлення вказаного листа містяться в матеріалах справи).
Листом від 02.10.2019 №01-25/471, адресованому ФОП Дикій Л.М., Управління комунальної власності та концесії зазначило щодо припинення строку дії договору та зауважило на необхідності повернути нежитлове приміщення площею 10,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Семашка, 9, Управлінню. У листі викладено прохання фактично звільнити приміщення та з'явитись в Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради для підписання акта приймання-передачі (докази направлення вказаного листа містяться в матеріалах справи).
Лист Управління від 02.10.2019 №01-25/471 ФОП Дика Л.М. отримала 02.10.2019, що підтверджується відміткою про отримання на цьому листі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
У справі, що розглядається, орендоване майно є комунальним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ (у цій постанові застосовується редакція цього закону станом на час виникнення та припинення правовідносин між позивачем та відповідачем), який регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.
Так, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
За частиною третьою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19).
Згідно з ч. 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ.
Приймаючи до уваги встановлені судом І інстанції та перевірені апеляційною інстанцією обставини стосовно укладення договору, щодо вчасного направлення позивачем відповідачу листів про не укладення на новий строк договору та про звільнення займаного приміщення, щодо отримання відповідачем вказаних листів, та продовження перебування відповідача у спірному приміщенні без достатньої правової підстави, адже договір оренди припинився у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а також враховуючи наведені норми законодавства та позицію Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявленого позивачем позову про виселення відповідача із займаного спірного приміщення.
Стосовно доводів скаржника про наявність у нього переважного права на продовження договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
При цьому сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму.
У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/4130/19 від 10.06.2020).
В даному випадку, матеріали справи не містять жодних повідомлень відповідача (орендаря) на ім'я позивача (орендодавця) щодо реалізації ним свого переважного права на укладення договору оренди на новий строк в установлений частиною третьою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що позивач не є власником майна, оскільки власником майна є територіальна громада міста Біла Церква, а відтак не може відмовляти в укладенні договору на новий строк у зв'язку із використанням спірного майна для власних потреб, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном.
Згідно з ч. 2 статті 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Як вбачається з рішення Білоцерківської міської ради від 02.06.2006 №49 «Про надання повноважень єдиного орендодавця» позивачу у даній справі надані повноваження з 01.09.2006 єдиного орендодавця цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, цілісних майнових комплексів структурних підрозділів комунальних підприємств, нерухомого майна (будівель, споруд, нежитлових приміщень).
Аналогічні повноваження позивача містяться і в наявному в матеріалах справи статуті останнього.
Отже, позивач уповноважений територіальною громадою м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради на вчинення від її імені певних юридичних дій щодо комунального майна, в тому числі, й бути орендодавцем такого майна з усіма обов'язками та правами, притаманними орендодавцю, позаяк, повідомлення орендодавцем орендаря про наміри використовувати спірне нерухоме майно в порядку ч. 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» для власних потреб (читай - для потреб територіальної громади м. Біла Церква) є правомірним та відповідає чинному законодавству.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення у даній справі та задоволення апеляційної скарги.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дикої Людмили Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2020 у справі №911/2590/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2020 у справі №911/2590/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2590/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови підписаний 08.07.2020
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак