вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2020 р. Справа№ 910/16794/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Андросова А.О. (ордер серія АН №1012493 від 15.05.2020 року);
від відповідача: Іванюк В.І. (ордер серія КВ №214826 від 16.03.2020 року),
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни
на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року про призначення у даній справі судову технічну експертизу документів
у справі №910/16794/19 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абітек»
до фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни
про стягнення грошових коштів за непоставлений товар у сумі 200 000 грн., а також 3% річних у розмірі 15 041, 10 грн., -
В листопаді 2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абітек» звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни суму основного боргу - 200 000,00 грн., 3% річних - 15 041,10 грн., витрати зі сплати судового збору - 3225,64 грн., витрати на правничу допомогу - 27 800,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року призначено у даній справі судову технічну експертизу документів.
На вирішення якої були поставлені питання:
1) У який період часу були виготовлені (виконані) наступні документи: довіреність №7 від 10.05.2017 року, видаткова накладна №1 від 11.05.2017 року?
2) Чи відповідає дата вказана на документах: довіреності №7 від 10.05.2017 року, видатковій накладній №1 від 11.05.2017 року, періоду коли була нанесена печатка ТОВ "Абітек"?
3) У якій послідовності виконувались реквізити (підпис, відтиск печатки, роздрукування тексту) документів: довіреності №7 від 10.05.2017 року, видаткової накладної №1 від 11.05.2017 року?
4) Чи були виготовлені документи: довіреність №7 від 10.05.2017 року та видаткова накладна №1 від 11.05.2017 року - шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної чи копіювально-розмножувальної техніки?
5) Чи виготовлені документи: довіреність №7 від 10.05.2017 року та видаткова накладна №1 від 11.05.2017 року - на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях)?
6) Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "Абітек" в довіреності №7 від 10.05.2017 року та видатковій накладній №1 від 11.05.2017 року однією печаткою?
7) Чи відповідає відтиск печатки нанесений навпроти напису "отримав(ла)" на видатковій накладній №1 від 11.05.2017 року та довіреності №7 від 10.05.2017 року відтиску печатки ТОВ "Абітек"?
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для об'єктивного та правильного вирішення спору потрібні спеціальні знання, оскільки, як зазначає позивач в клопотанні про призначення експертизи, надані відповідачем видаткова накладна №1 від 11.05.2017 року на суму 200 000 грн., Довіреність №7 від 10.05.2017 року та Довіреність №01122016/2 від 01.12.2016 року підтвердження здійснення поставки, датовані 2017 роком, а виникли лише в процесі розгляду справи, не надавались позивачу на вимоги про повернення коштів, як і не зазначалось відповідачем про їх існування, в зв'язку з чим, позивач ставить під сумнів їх достовірність та виготовлення саме у 2017 році.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, фізична особа-підприємець Кирилюк Євгенія Миколаївна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року, направити справу №910/16794/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставного призначення судової технічної експертизи із постановкою на вирішення експерта питань, які за своєю суттю повторюють одне одного і таких питань, що не належать до предмета доказування у справі №910/16794/19. Зазначили, також, що подальше зупинення у зв'язку з цим провадженням у справі перешкоджає подальшому розгляду справи та призводить до порушення розумних строків розгляду справи. Окрім того, вказав, що в матеріалах справи відсутні будь-які взаємно суперечливі докази. При цьому, судом першої інстанції не зазначено, які саме докази викликають у суду обґрунтовані сумніви щодо належності оригіналу довіреності №7 від 10.05.2017 року та оригіналу видаткової накладної №1 від 11.05.2017 року до предмета доказування.
Скаржник наголошував на тому, що судова експертиза призначається судом лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у даній справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 року справу №910/16794/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №910/16794/19 та призначено до розгляду на 16.06.2020 року.
15.06.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 року розгляд справи було відкладено на 30.06.2020 року.
У судовому засіданні 30.06.2020 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абітек» звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни суму основного боргу - 200 000,00 грн., 3% річних - 15 041,10 грн., витрати зі сплати судового збору - 3225,64 грн., витрати на правничу допомогу - 27 800,00 грн.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 28.12.2016 року відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру на суму 241 224 грн., який позивачем оплачено на суму 241 224 грн. згідно платіжного доручення №1811 від 28.12.2016 року. Проте відповідачем товар за укладеним договором поставки у спрощений спосіб поставлено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із листом від 04.04.2017 року, у якому вимагав повернути кошти в розмірі 241 224 грн. Відповідачем повернуто позивачу кошти в розмірі 41 224 грн. згідно платіжного доручення №402 від 12.05.2017 року.
За твердженням позивача, кошти у розмірі 200 000 грн. повернуті йому не були, на вимогу їх повернення, відповідач листом від 29.08.2019 року (а.с.18,19) зазначив, що така вимога не може бути розглянута по суті, оскільки підписана невідомою особою з невідомими повноваженнями; вихідний номер вимоги має явні ознаки фальшування; на сторінці 4 вимоги зазначено організаційно-правову форму банківської установи та банківського рахунку, які не передбачені діючим законодавством, також за змістом вимоги наявні протиріччя щодо ідентифікації договірних відносин між сторонами.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув кошти сплачені у якості передоплати в розмірі 200 000 грн. за поставку товару по договору, укладеному у спрощений спосіб, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що товар був поставлений, в підтвердження чого надав видаткову накладну №1 від 11.05.2017 року на суму 200 000 грн., Довіреність №7 від 10.05.2017 року та Довіреність №01122016/2 від 01.12.2016 року. (а.с. 97-99)
Як зазначає суд першої інстанції, у судовому засіданні 17.02.2020 року представником відповідача надано оригінали видаткової накладної №1 від 11.05.2017 року на суму 200 000 грн. та Довіреності №7 від 10.05.2017 року та зазначено про відсутність оригіналу Довіреності №01122016/2 від 01.12.2016 року.
24.01.2020 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи письмових доказів поданих відповідачем. Обґрунтовуючи необхідність призначення судової експертизи, представник позивача зазначив, що надані відповідачем видаткова накладна №1 від 11.05.2017 року на суму 200 000 грн., Довіреність №7 від 10.05.2017 року та Довіреність №01122016/2 від 01.12.2016 року в підтвердження здійснення поставки, датовані 2017 роком, а виникли лише в процесі розгляду справи, не надавались позивачу на вимоги про повернення коштів та не зазначалось відповідачем про їх існування, в зв'язку з чим, позивач ставить під сумнів їх достовірність та виготовлення саме у 2017 році.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки надані сторонами документи викликають обґрунтовані сумніви щодо їх належності до предмета доказування, для повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи, необхідним є призначення судової технічної експертизи.
Частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про призначення експертизи, про зупинення провадження у справі (п. 11, п. 12).
Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як унормовано відповідно до вимог ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Аналізуючи зазначене, колегія судів дійшла висновку, що оскільки надані в обґрунтування правової позиції відповідача копії документів, а саме: накладна №1 від 11.05.2017 року на суму 200 000 грн., довіреність №7 від 10.05.2017 року та довіреність №01122016/2 від 01.12.2016 року викликають сумніви у позивача щодо їх часу виготовлення, то призначення експертизи, за клопотанням, є реалізацією права позивача на доказування, що є невід'ємною частиною права на справедливий і публічний розгляд справи, у продовж розумного строку, закріпленим у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніяким чином не порушує право сторін на розумний строк.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що призначення експертизи є незаконним, оскільки позивачем не подано доказів того, що у нього вибувала з володіння печатка ТОВ «АБІТЕК», оскільки відповідно до вимог діючого законодавства виготовлення, продаж або придбання печаток здійснюється без одержання документів дозвільного характеру.
Відносно доводів апеляційної скарги про те, що у матеріалах справа, окрім оригіналу довіреності №7 від 10.05.2017 року та оригіналу видаткової накладної №1 від 11.05.2017 року наявні інші належні засоби доказування про те що відповідачем виконано умови договору поставки, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки здійснення поставки підтверджується первинними бухгалтерськими документами, якими і є довіреність та видаткова накладна, відносно яких у позивача виникли сумніви щодо часу їх складання та їх підроблення, а зазначене твердження може бути спростовано лише шляхом призначення та проведення судової технічної експертизи, проведення якої можливо спеціалістами, що мають спеціальні знання.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.
Отже, суд при проведенні підготовчого судового засідання здійснює дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, і вже під час розгляду справи по суті досліджує обставини та докази на які посилаються сторони по справі.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у підготовчому провадження дослідження доказів та їх оцінка не здійснюється, а надані сторонами документи викликають обґрунтовані сумніви щодо їх належності до предмета доказування, виходячи із вищевикладеного у сукупності, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, отже судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано було призначено у справі судову експертизу на стадії підготовчого засідання.
Частиною 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України передбачено, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Щодо доводів скаржника про неправомірність зупинення провадження у справі на час проведення експертизи, оскільки порушуються розумні строки розгляду справи, колегія суддів зазначає, що проведення судової технічної експертизи документів є неможливим без направлення матеріалів справи до експертної установи, а можливість зупинення провадження у справі на час проведення експертизи передбачена за змістом ст. 228 ГПК України.
Таким чином, доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування оскаржуваної ухвали господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року у справі №910/16794/19 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року у справі №910/16794/19.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 240, 255, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року у справі №910/16794/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року у справі №910/16794/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за фізичною особою-підприємцем Кирилюк Євгенією Миколаївною.
4. Матеріали справи №910/16794/19 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 08.07.2020 року.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко