вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" липня 2020 р. Справа№ 910/16104/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Попікової О.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 06.07.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020, повний текст якого складено 07.02.2020
у справі №910/16104/19 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс"
про розірвання договорів,
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2019 року Фізико-технологічний інститут металів та сплавів національної академії наук України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматтехсервіс» (надалі - відповідач), у якому просив:
- розірвати Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України та перебуває на балансі ФТІМС №312/18 від 29.05.2018;
- розірвати Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №312/18В від 29.05.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладених договорів, зокрема п. 1.1 статті 1, п. 5.1 статті 5 Договору оренди №312/18 від 29.05.2018 та п. 1.2 договору №312/18В від 29.05.2018.
Позивач стверджує, що майно, передається в оренду з метою його використання під виробництво (п. 1.1), проте останнє використовується не у відповідності до його призначення - під виробництво, а як встановлено комісією позивача, як складське приміщення, що суперечить умовам договору п. 5.1 договору №312/18 від 29.05.2018.
Ці обставини слугували причиною звернення позивачем до відповідача з листами з метою внесення змін до договорів, що відповідне майно «передається в оренду з метою розміщення складу». Проте, такі вимоги залишено з боку відповідача без реагування, тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Що стосується вимоги про розірвання договору №312/18В від 29.05.2018 позивач посилався також на те, що вказаний договір було укладено між сторонами з метою надання відповідачу послуг по забезпеченню обслуговування, експлуатації та ремонту орендованого на підставі Договору оренди приміщення. Зміни до цього договору стосовно того, що відповідне майно «передається в оренду з метою розміщення складу» сторонами не внесено. В той же час, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу від 04.10.2019 № 786, визначено різні орендні ставки для оренди нерухомого майна в залежності від цільового використання майна, зокрема для суб'єктів, які здійснюють виробничу діяльність застосвується коефіцієнт 0.7, який у даному договорі оренди складає суму орендної плати 3754,83 грн. У випадку використання майна з цільовим призначенням під «склади» застосовується орендна ставка 15 % і на момент укладення цього договору сума оренди нерухомого майна могла б становити 5 364,04 грн. Таким чином, оскільки відповідач використовує спірне нерухоме майно не за призначенням - під виробництво, а під склад, відповідних змін до договору не підписав, сума орендної плати залишилась меншою, ці обставини є підставою для розірвання такого договору.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 652, 653 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/16104/19 позов задоволено.
- розірвано договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України та перебуває на балансі ФТІМС №312/18 від 29.05.2018, укладений між Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс";
- розірвано договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №312/18В від 29.05.2018, укладений між Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс" на користь Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 842,00 грн.
Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог. Суд взявши до уваги подані позивачем листи, а також акт комісії позивача, дійшов висновку, що орендоване приміщення використовується відповідачем як складське, що суперечить умовам договору оренди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 23.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/16104/19 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а докази якими позивач обґрунтовує позов є недостовірними та недопустимими.
Зокрема, скаржник посилається на те, що листів відповідача він не отримував, а з квитанцій якими позивач підтверджує факт відправлення листів неможливо встановити, які саме документи було було відправлено.
Викладений висновок у акті комісії, з приводу того, що орендоване приміщення використовується як складське, що суперечить умовам договору, є виключно припущенням позивача. Належних доказів використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням позивач не подав.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс" про відстрочення сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/16104/19 залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 5 763,00 грн.
Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/16104/19. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.06.2020 на 14:00 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 27.05.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 27.05.2020. Зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020. враховуючи неявку представника позивача, відкладено розгляд справи №910/16104/19 на 06.07.2020 о 13:45 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Повідомлено, що з урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Позивач посилався на те, що вказані договори підлягають розірванню відповідно до ст. 652, 653 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України. Належними доказами у справі, в тому числі актом комісії позивача, підтверджено факт використання орендованого приміщення не за цільовим використанням.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 06.07.2020 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс".
Представник Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України до судового засідання не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на епідеміологічну ситуацію в Україні, просив розглянути справу за відсутністю представника позивача.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу відповідача, залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
29.05.2018 між Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліматтехсервіс» (орендар) було укладено Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України та перебуває на балансі ФТІМС №312/18, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно загальною площею 167,20 кв. м: вбудоване приміщення першого поверху будівлі «Левада» (майно), що розміщено за адресою: м. Київ, бул. академіка Вернадського 34/1, що перебуває на балансі ФТІМС, вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 28.02.2018 становить за незалежною оцінкою станом на 31.01.2018 - 417 330 грн.
Відповідно до п. 1.1 Договору, майно передається в оренду з метою використання під виробництво.
Згідно з п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.
Пунктом 2.4 Договору визначено, що обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця.
У п. 5.1 Договору сторони погодили, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.
Відповідно до п. 5.18 Договору, орендар зобов'язується протягом п'яти робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
Згідно з п. 8.1 Договору, орендодавець має право контролювати виконання умов цього договору, наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за цим договором, і у разі необхідності вживати відповідних заходів реагування.
Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання цього договору у разі: погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору; у випадку несплати орендарем платежів за цим договором більше ніж за два місця; у випадку відмови орендаря переглянути розмір орендної плати на підставі п.3.6 цього договору (п. 8.4 Договору).
Пунктом 9.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.
Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір укладено строком на 3 дні 10 місяців 2 роки та діє до 31.03.2021 включно.
Умовами п.10.6 Договору, зокрема визначено, що договір оренди може бути розірвано достроково у наступних випадках:за взаємною згодою сторін; за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом трьох місяців, створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря, а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством; в установленому законом порядку у разі настання форс-мажорних обставин. Попередження про розірвання договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за один місяць.
Відповідно до п. 10.7 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору орендоване майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Разом з тим, 29.05.2018 між Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліматтехсервіс» (орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №312/18В, відповідно до умов якого, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 03142, м Київ, бул. Академіка Вернадського, 34/1 (будівля), загальною площею 27 629 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору, орендар користується приміщенням, загальною площею 167,20 кв. м, вбудоване приміщення першого поверху будівлі «Левада» що розміщене за адресою: м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 34/1, вартістю 417 330 грн відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору оренди.
Згідно з п.5.1 Договору, строк дії цього договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 29.05.2018 №312/18.
Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку дії договору оренди від 29.05.2018 №312/18; достроково за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі: несплати платежів, передбачених цим договором протягом трьох місяців; створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників НАН України та/або балансоутримувача, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна балансоутримувача, інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Вказані договори підписано уповноваженими особами орендодавця та орендаря, скріплено відповідними печатками. Договори у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсними. Таким чином, договори є дійсним, укладеними належним чином та є обов'язковими для виконання сторонами.
Позивач у мотивах позову посилається на те, що оскільки пунктом 1.1 Договору сторони обумовили цільове призначення орендованого відповідачем приміщення, а саме для використання під виробництво, відповідач фактично порушив умови укладеного між сторонами договору, використовуючи орендоване приміщення з метою розміщення складу.
З огляду на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору, 04.04.2019 та 19.07.2019 Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України звертався до відповідача із листами №87/176-Д та №87/313-Д та пропонував відповідачу внести зміни до договорів наступного змісту: «Майно передається в оренду з метою розміщення складу».
З метою перевірки цільового використання об'єкта оренди позивачем було видано Наказ від 27.06.2019, яким було створено комісію, якій в термін до 10.07.2019 було доручено перевірити відповідність використання орендованого приміщення відповідачем умовами договору та скласти відповідний акт.
За наслідками проведеної перевірки комісією був складений Акт, у якому встановлено, що в період з 29.05.2019 по 09.06.2019, при перевірці орендованого відповідачем приміщення, останнє було весь час закрите і виробничої діяльності не проводилось, тому за висновком комісії орендоване майно використовується як складське, що суперечить умовам договору.
Крім того, позивач стверджує, що листом №87/378-Д від 02.09.2019 позивач звертався до відповідача про розірвання Договору оренди та Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю разом із примірниками додаткових угод про розірвання вказаних договорів. Проте, відповідачем вказані додаткові угоди підписані не були.
Відтак, спір у справі виник внаслідок наявності правових підстав для розірвання договорів оренди майна та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в судовому порядку у зв'язку з порушенням останнім умов договору щодо використання за цільовим призначенням об'єкта оренди.
Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позову помилковими, оскільки їх зроблено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно вимог ст. 773 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Відповідно до положень ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Отже, дані норми встановлюють умови розірвання договору оренди на вимогу наймодавця (орендодавця).
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Ст. 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути змінено або розірвано: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку вимогу встановлено договором.
Спеціальним законом, що регулює правовідносини оренди державного і комунального майна - Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (частина 3 статті 26 Закону).
Аналогічні положення викладено сторонами у п. 10.6 договору.
З змістом частин 1, 2 статті 18 Закону орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди, що також відображено в пунктах 1.1, 5.1 договору.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, зокрема якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Відповідно до умов п.1.1 договору ТОВ "Кліматтехсервіс" отримало нерухоме майно в оренду з метою використання під виробництво.
У п. 5.1 Договору сторони погодили, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.
На підтвердження своїх вимог, а також доводів про те, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору, використовуючи орендоване приміщення з метою розміщення складу, а не так як визначено сторонами у договорах «для використання під виробництво», позивач надав до справи листи та акт комісії позивача.
Так, як свідчать відомості у листах, 04.04.2019 та 19.07.2019 Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України звертався до відповідача із листами №87/176-Д та №87/313-Д та пропонував відповідачу внести зміни до договорів наступного змісту: «Майно передається в оренду з метою розміщення складу».
З дослідження цих листів судом апеляційної інстанції встановлено, що мотивами внесення таких змін у вказаних листах позивач зазначив те, що показники споживання електроенергії в орендованих приміщеннях є значно нижчими за середні показники споживання електроенергії, що на думку позивача, дає підстави вважати, що виробнича діяльність в орендованих приміщеннях не ведеться, а приміщення використовується як склад, що є порушенням умов договору.
Проте, як стверджує позивач, вказані листи позивача були залишені відповідачем без відповіді.
Суд першої інстанції, прийнявши до уваги листи позивача від 04.04.2019 та від 19.07.2019, як доказ ініціювання позивачем внесення змін до договору внаслідок використання нерухомого майна не за цільовим призначенням, а також обмежившись посиланням на те, що ці листи залишені відповідачем без відповіві, не дослідив доказів надсилання їх відповідачу та факту повідомлення відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем в підтвердження факту надсилання листів додано копію фіскальних чеків від 08.04.2019 та від 22.07.2019.
Колегією суддів враховано, що фіскальний чек, відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку № 270, підтверджує надання послуг поштового зв'язку, проте, у даному випадку, за відсутності інших доказів (зокрема опису вкладення у цінний лист) суд не в змозі дослідити, які документи були надіслані на адресу відповідача. Тому у даному випадку відповідні фіскальні чеки не можуть бути належним доказом отримання відповідачем названих листів.
Поряд з цим, слід також зазначити, що самі по собі посилання у цих листах в якості підстави для розірвання договору на те, що показники споживання електроенергії в орендованих приміщеннях є значно нижчими за середні показники споживання електроенергії, що, за посиланням позивача, свідчить про те, що виробнича діяльність в орендованому приміщені не ведеться, а тому приміщення використовується як склад, не може прийматись до уваги, оскільки базується на припущеннях позивача та не підтверджено належними доказами відповідного.
У даному випадку, заслуговують на увагу заперечення відповідача про те, що в орендованому приміщенні він здійснював виробничу діяльність у вигляді ремонту вентиляційного обладнання та заправки кондиціонерів, що не вимагає великого енергоживлення.
Використання відповідачем об'єкту оренди не за цільовим призначенням позивач, посилаючись на власний акт комісії, вбачає у тому, що в період з 29.05.2019 по 09.06.2019 орендоване приміщення було закрито і виробничої діяльності у ньому не велось.
Суд першої інстанції, на підставі вказаного акту комісії, дійшов висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором. Однак, обмежившись посиланням на цей акт, суд не дослідив процедури складання цього акту, не врахував виконання/не виконання позивачем свого обов'язку щодо повідомлення уповноваженого представника відповідача для складання акту та його підписання.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що з метою перевірки цільового використання об'єкта оренди позивачем було видано Наказ від 27.06.2019 директора Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України, яким з метою перевірки відповідності укладеному договору оренди, використання приміщення першого поверху будівлі «Левада» Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліматтехсервіс», було створено комісію, та в термін до 10.07.2019 було доручено перевірити відповідність використання орендованого приміщення відповідачем умовами договору та скласти відповідний акт.
За наслідками проведеної перевірки був складений Акт, згідно якого комісією у складі Голови комісії - Онищука В.А. та членів комісії - Шень С.А. , Воронькова В.А. та Савченко Г.І. , було встановлено, що в період з 29.05.2019 по 09.06.2019, двічі на день о 10 год. ранку та о 15 год. дня, при перевірці орендованого відповідачем приміщення, останнє було весь час закрите і виробничої діяльності не проводилось. Висновок комісії наступний: приміщення використовується як складське, що суперечить умовам договору оренди. (а/с 21)
За висновком колегії суддів, вказаний акт комісії не може достеменно свідчити про те, що орендоване майно використовувалось не за цільовим призначенням, передбаченим умовами договору.
При цьому, зазначення у акті про те, що спірне приміщення закрите і виробничої діяльності не проводилось у певний час, не може бути належним свідченням того, що орендоване майно не використовується для виробничої діяльності.
В умовах договору відсутня інформація з приводу того, що передбачає собою процес виробництва і в який час здійснюється виробництво.
В актах зазначено що комісією перевірка здійснювалась двічі на день о 10 год. ранку та о 15 год. дня. В той же час, виробнича діяльність могла здійснюватися і в будь-яких інший час доби, що не заборонено договором.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Звертаючись із вимогами про розірвання договору оренди, позивач зобов'язаний довести невиконання відповідачем умов договору із посиланням на належні та допустимі докази.
Проте позивачем на підтвердження своїх доводів наведених в обґрунтування позовних вимог, належних доказів надано не було.
Разом з тим, названий акт комісії має суб'єктивний характер та не може бути належним доказом, що підтверджує використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням, оскільки такий акт складено в односторонньому порядку представниками позивача без участі представника орендаря. Доказів того, що відповідача було повідомлено та того, що він викликався з метою здійснення обстеження майна матеріали справи не містять. Разом з тим, відповідно до акту комісії вбачається і те, що перевірка здійснювалась без внутрішнього доступу до приміщення і наявність виробничих засобів фактично орендодавцем не перевірялась.
Крім того, в підтвердження своїх вимог позивач надав до позовної заяви також лист №87/378-Д, відповідно до якого 02.09.2019 позивач звертався до відповідача про розірвання Договору оренди та Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю разом із примірниками додаткових угод про розірвання вказаних договорів. Проте, як стверджує позивач, відповідачем вказані додаткові угоди підписані не були.
В якості доказу надсилання цього листа відповідачу позивач надав фіскальний чек від 02.09.2019. Проте, фіскальний чек не може бути беззапереченим доказом надсилання цього листа відповідачу, із аналогічних підстав, які було зазначено вище, оскільки неможливо перевірити які саме документи було надіслано. Інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.
До відзиву на апеляційну скаргу позивач приєднав копії конвертів та рекомендованих поштових повідомлень з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (без описів вкладеного у цінний лист) з датою поштового штемпеля 23.08.2019, 03.10.2019, 03.10.2019, посилаючись на те, що ці докази підтверджують, що вищезгадані листи про розірвання договорів та про внесення змін до договорів були надіслані на адресу відповідача, проте останній їх не отримував. Таким чином, позивач стверджує, що ним були вчинені всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про необхідність внесення змін до договорів та розірвання договорів.
Проте, суд апеляційної інстанції, виходячи із вимог ст. 269 ГПК України не може прийняти ці докази до уваги, оскільки позивачем порушено процедуру їх подачі до суду апеляційної інстанції. Водночас, позивач подаючи ці докази до суду апеляційної інстанції, не обґрунтовує неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
На наявність інших порушень договору оренди, окрім використання цього майна не за цільовим призначенням, як на підставу для розірвання договорів позивач не посилається.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані позивачем листи та акт комісії, дійшов висновку, що такі докази не відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки в цілому носять односторонній характер, а отже не можуть бути прийняті на підтвердження факту користування орендованим майном відповідно до або у порушення умов договору. Таким чином, позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За наведених обставин, з огляду на недоведеність позивачем наявності підстав для розірвання договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову щодо розірвання договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України та перебуває на балансі ФТІМС №312/18 від 29.05.2018.
На підставі встановлених обставин, з огляду на недоведеність позовних вимог, суд апеляційної інстанції також відхиляє посилання позивача в обґрунтуванні позову, і у відзиві на апеляційну скаргу на необхідність застосування до даних правових відносин ст. 652 ЦК України, у зв'язку з тим, що орендоване майно відповідач використовує не за цільовим призначенням.
Колегія суддів відзначає, що Цивільний кодекс України базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань, прийнятих на себе за договором. Можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили при укладанні договору, Кодекс пов'язує з певними визначеними випадками, на які безпосередньо вказується в ст. 652 ЦК України.
З огляду на викладене, суд звертає увагу, що ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
В результаті розгляду цього спору позивач не довів наявність істотної зміни обставин та наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Що стосується вимоги про розірвання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №312/18В від 29.05.2018, то фактично цей договір є похідним і залежним від орендних відносин.
Вказаний договір було укладено між сторонами з метою надання відповідачу послуг по забезпеченню обслуговування, експлуатації та ремонту орендованого на підставі договору оренди приміщення.
В свою чергу, позивач не посилається на те, що відповідачем цей договір не виконувався, на порушення цього договору (зокрема щодо несплати платежів тощо) не посилається.
Аргумент позивача про те, що оскільки орендоване майно використовується не під виробництво, а як склад, а тому розмір орендної плати є значно вищим, не є підставою для розірвання цього договору.
При цьому, суд виходить з того, що позивачем не доведено обставини того, що майно використовується не за цільовим призначенням, зокрема, як склад, а також виходячи із характеру позовних вимог, питання ціни договору та збільшення розміру орендної плати не є предметом дослідження у цій справі.
Таким чином, підстави для розірвання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №312/18В від 29.05.2018 відсутні, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.
Зазначені судом апеляційної інстанції обставини встановлені у відповідності до вимог процесуального закону, та є достатніми для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс" задовольнити.
Судові витрати.
Враховуючи те, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 задоволена, у відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/16104/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (03142, м. Київ, бул Академіка Вернадського, буд. 34/1; ідентифікаційний код 05417153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматтехсервіс" (03065, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, буд. 42; ідентифікаційний код 35123039) 5 763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 08.07.2020.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.В. Попікова
О.О. Євсіков