вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" липня 2020 р. Справа№ 910/9855/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 06.07.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 (повний текст рішення складено 27.12.2019)
у справі № 910/9855/19 (судя Котков О.В.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенергія" (далі - відповідач), в якій позивач просив зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" провести перерахунок послуги постачання теплової енергії за опалення, за адресою: м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 15, за період з 26.10.2018 по 31.10.2018 окремо від послуги постачання гарячої води та визначити фактичну вартість послуги постачання теплової енергії за опалення будинку за вказаний період як для мешканців зазначеного будинку, так і для Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ". Також, провести перерахунок за весь опалювальний період з жовтня 2018 по квітень 2019 (з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви від 09.09.2019).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем порушено зобов'язання за договорами про надання послуг постачання гарячої води та теплової енергії на обігрів приміщень в частині збільшення вартості споживання теплової енергії на обігрів будинку за рахунок додавання споживання теплової енергії на постачання гарячої води.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у позові відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн. відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів з боку відповідача, оскільки договори про надання послуги постачання гарячої води та теплової енергії на обігрів приміщень укладено споживачами (мешканцями) багатоквартирного будинку № 15 по проспекту Петра Григоренка в місті Києві безпосередньо з КП "Київтеплоенерго". У зв'язку з чим, ОСББ "КУТ" не виступає стороною у правовідносинах про надання таких послуг.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У випадку задоволення апеляційної скарги, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 про розподіл судових витрат та розглянути питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що позов подано ОСББ "КУТ" в своїх інтересах, як окремого споживача комунальних послуг, та в інтересах членів ОСББ "КУТ".
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" зазначає, що правомірність вимоги позивача обґрунтована посиланням на право отримати перерахунок послуги, яке кореспондується з обов'язком відповідача провести такий перерахунок, відповідно до договору, укладеного між відповідачем та позивачем, та ст. 24 та ст. 25 Закону України «Про теплопостачання».
Скаржник стверджує, що послуга централізованого постачання гарячої води і послуга опалення будинку є окремими послугами, у зв'язку з цим, відповідач повинен був визначити окремо теплоносій Гкал, який використовується на послугу опалення будинку за опалювальний період. На думку апелянта, відповідач завищував об'єм споживання послуги опалення будинку для фізичних осіб (мешканців будинку ОСББ "КУТ") та для юридичної особи (ОСББ "КУТ").
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 02.01.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено яке саме право чи інтерес ОСББ «КУТ» порушено, оскільки скаржник не був споживачем житлово - комунальних послуг та їх платником, у зв'язку з тим, що такими особами виступали мешканці житлового будинку.
Позивач стверджує, що скаржником неправильно обрано спосіб захисту.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звертає увагу, що скаржником не надано жодних актів звірки-взаєморозрахунків, а також не зазначено на яку саме суму необхідно здійснити перерахунки та які саме кількісні та якісні характеристики порушено, за недотримання яких можливе здійснення коригування нарахувань за послугу з ЦО.
Узагальнені доводи відповіді на письмові пояснення та судові дебати
01.06.2020 та 06.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" подано відповідь на письмові пояснення та судові дебати, які за своїм змістом є тотожними апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 справу № 910/9855/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/9855/19 та призначено розгляд справи на 04.03.2020.
У зв'язку із перебування головуючого судді Майданевича А.Г. з 24.02.2020 на лікарняному, розгляд справи 04.03.2020 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 розгляд апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/9855/19 призначено на 06.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання призначене на 06.04.2020 не відбудеться, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 25.05.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/9855/19 на 15.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 оголошено перерву у розгляді справи № 910/9855/19 до 01.07.2020.
Явка учасників у судове засідання
Відповідач у судове засідання, призначене на 01.07.2020, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача в розписці про оголошення перерви від 15.06.2020, наявною в матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.07.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Позивач також просив вирішити питання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, у разі задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 15.06.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням загальних зборів ОСББ "КУТ", оформленого протоколом № 1 від 25.02.2016, затверджено Статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ", яким визначаються права та обов'язки учасників та механізм їх взаємовідносин.
Відповідно до пункту 1.2.1 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" створено співвласниками 15-17 поверхового будинку № 15, де розташовано 211 квартир та інші приміщення, поштова адреса: 02068, м. Київ, проспект Петра Григоренка, відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Згідно з пунктом 2.1 Статуту метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.
27.03.2019 проведено звітно-виборчі загальні збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ", на яких прийнято рішення, яке оформлене протоколом, уповноважити голову правління подати позов до суду в інтересах членів ОСББ "КУТ" до КП "Київтеплоенерго" з вимогою про проведення перерахунку членам ОСББ "КУТ" за опалення з жовтня 2018 по квітень 2019.
Відповідно до наряду № 251 від 19.10.2018 відповідач повідомив ОСББ "КУТ", що з 26.10.2018 буде розпочато опалення - постачання теплової енергії на обігрів житлового будинку позивача.
Звертаючись з позовною заявою позивач вказав, що між ОСББ "КУТ" та відповідачем існують правовідносини, відповідно до яких відповідач надає послугу щодо постачання теплової енергії для обігріву зальних приміщень будинку ОСББ "КУТ", а також відповідач через інженерне обладнання ОСББ "КУТ" здійснює надання послуг мешканцям будинку. В свою чергу, між членами ОСББ "КУТ" та відповідачем укладено договори про надання послуги постачання гарячої води та теплової енергії на обігрів приміщень. Тобто, мешканці будинку ОСББ "КУТ" сплачують за споживання гарячої води за прямими договорами з відповідачем за показниками квартирних лічильників за тарифами в залежності від об'єму спожитої гарячої води.
Позивач зазначив, що відповідач здійснює постачання теплової енергії в будинку через інженерне обладнання ОСББ "КУТ", облік якої здійснюється за допомогою одного загальнобудинкового теплового лічильника, який встановлено в індивідуальному тепловому пункті (ІТП) у будинку ОСББ "КУТ".
Після початку опалювального періоду та по завершенню жовтня 2018 відповідач склав відомість обліку споживання теплової енергії ОСББ "КУТ", яка має загальне визначення споживання теплової енергії (Гкал) за жовтень 2018, в яку враховується споживання теплової енергії в формі гарячої води (за весь жовтень) та в формі теплової енергії на обігрів житлового будинку (з 26.10.2018 по 31.10.2018). Відповідач всупереч порядку визначення вартості споживання послуги з постачання теплової енергії на обігрів будинку за жовтень 2018 до показників споживання теплової енергії на обігрів будинку (з 26.10.2018) додав показники обліку споживання теплової енергії на постачання гарячої води, які визначені з початку і до кінця жовтня 2018, наслідком чого стало безпідставне збільшення вартості споживання теплової енергії на обігрів будинку за рахунок додавання споживання теплової енергії на постачання гарячої води.
З метою усунення завищеного визначення вартості послуги постачання теплової енергії на обігрів будинку та проведення перерахунку вартості цієї послуги правління ОСББ "КУТ" зверталось до відповідача з листами № 27 від 21.11.2018 та № 36 від 29.12.2018, проте обов'язок по проведенню перерахунку вартості опалення будинку за жовтень 2018 відповідачем не виконано, чим порушено права власників житла в будинку та членів ОСББ "КУТ".
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок послуги постачання теплової енергії за опалення будинку № 15 по проспекту Петра Григоренка в місті Києві за період з 26.10.2018 по 31.10.2018 окремо від послуги постачання гарячої води та визначити фактичну вартість послуги постачання теплової енергії за опалення будинку за період з 26.10.2018 по 31.10.2018 для мешканців зазначеного будинку та для Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ". Також провести перерахунок за весь опалювальний період з жовтня 2018 по квітень 2019.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою відповідними нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках - і окремим об'єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об'єкта або матеріального предмета позову.
Отже, предмет позову має дві такі складові: матеріальну вимогу, що стосується матеріального предмета позову, у тому числі, його кількісного показника, та правову вимогу, яка регулюється відповідною нормою права.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відтак, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити. Обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статті 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.
Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 385 Цивільного кодексу України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Статтею 2 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що цей Закон регулює відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об'єднанні.
Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону (стаття 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Згідно із статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (пункт 1 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Пунктом 8 вищевказаних Правил передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
28.03.2018 у газеті Київської міської ради "Хрещатик" від 28.03.2018 року № 34 (5085), розміщено оголошення про те, що КП "Київтеплоенерго" стає виконавцем послуг з ЦО та ЦПГВ та договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому законом порядку не надали заперечення щодо його умов.
У позовній заяві позивач вказує, що між членами ОСББ "КУТ" та відповідачем укладено договори про надання послуги постачання гарячої води та теплової енергії на обігрів приміщень.
Враховуючи, що договори про надання послуги постачання гарячої води та теплової енергії на обігрів приміщень укладено споживачами (мешканцями) багатоквартирного будинку, за адресою: м. Київ, проспект Петра Григоренка, 15, безпосередньо з КП "Київтеплоенерго", тому ОСББ "КУТ" не виступає стороною у правовідносинах про надання таких послуг.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача.
У разі якщо між виконавцем комунальної послуги і споживачем не досягнуто згоди, зокрема, щодо перерахунку наданих послуг, спірні питання вирішуються в судовому порядку.
Слід вказати, що правовідносини щодо норм споживання комунальних послуг, застосованих для співвласників багатоквартирного будинку, виникають між окремими фізичними особами, як споживачами, та КП "Київтеплоенерго" відповідно до укладених між ними договорів про надання послуги постачання гарячої води та теплової енергії на обігрів приміщень і спори сторін у таких правовідносинах з урахуванням вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Місцевий господарський суд правильно зазначив, що вказаний позивачем спосіб захисту не передбачений ані статтею 16 Цивільного кодексу України, ані статтею 20 Господарського кодексу України, ані іншими нормами закону, тобто не забезпечує реального поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Так, здійснення перерахунку послуги постачання теплової енергії за опалення не може бути визнано таким, що здатне відновити порушені права позивача. Здійснення перерахунку є попередньою дією необхідною для вчинення юридично-значущих дій, що свідчить про юридичну неспроможність обраного позивачем способу захисту права у вигляді здійснення перерахунку.
Таким чином, саме на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені прямим договором або законом та надано право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством. Проте, за спірний період скаржник не був споживачем житлово-комунальних послуг та їх платником, оскільки такими особами виступали мешканці житлового будинку на просп. Григоренка, 15.
Враховуючи вказаневище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів надано саме учасникам спірних правовідносин, мешканцям будинків, яке може бути реалізовано самостійно або за допомогою інституту представництва.
Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Стосовно клопотання позивача стягнути з відповідача 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
За приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу також не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/9855/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/9855/19 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/9855/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/9855/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ".
4. Матеріали справи №910/9855/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 08.07.2020.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім