вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/5933/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.
явка учасників справи в судове засідання:
Від позивача: не з'явились;
Від відповідача-1: не з'явились;
Від відповідача-2: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Приватного підприємства "Сугой"
на рішення Господарського суду міста Києва
від повний текст складено та підписано 15.10.2019
у справі №910/5933/19 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Приватного підприємства "Сугой"
до 1. Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі
2. Державної казначейської служби України
про стягнення 337 603,05 грн. збитків
Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство "Сугой" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) збитків у розмірі 337603,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на той факт, що внаслідок неправомірних дій Херсонської митниці ДФС щодо проведення митного огляду, за результатами якого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.07.2016 року відповідно до митної декларації № 508050001/2016/002749 та протокол про порушення митних правил № 0142/50805/16 від 06.07.2016 року, позивач змушений був нести додаткові витрати щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов укладеного позивачем з ТОВ "Новострой-Люкс" як покупцем Договором поставки № 4 від 01.04.2016 року в сумі 337 603,05 грн., обов'язок з відшкодування яких приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України покладено на відповідачів.
Позивач наголошував про наявність у діях відповідача 1 причинного зв'язку між його протиправною поведінкою та збитками, факт наявності яких як обов'язкової складової цивільного правопорушення та підстав для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків встановлено рішенням суду у справі №923/822/18. Встановлення вини відповідача-1 підтверджується постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2016 у справі № 821/940/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016.
Короткий зміст заперечень на позов
Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі проти позову заперечувала, вказуючи на відсутність повного складу елементів цивільного правопорушення, необхідних для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, а також про недотримання позивачем умов Договору поставки № 4 від 01.04.2016, зокрема, в частині повідомлення контрагента про неможливість виконання своїх зобов'язань.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5933/19, повний текст складено та підписано 15.10.2019, в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Сугой" - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- збитки для позивача в господарських правовідносинах, що виникли на підставі Договору поставки № 4 від 01.04.2016 року, настали, зокрема, в результаті невиконання останнім обов'язку попередження сторони Договору про настання форc-мажорних обставин, які були спричинені діями працівників митниці;
- позивач, за умови неможливості виконання зобов'язання зі своєчасної поставки товару за Договором, міг запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробив цього, порушивши умови Договору, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову;
- позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач (Приватне підприємство "Сугой") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення суду першої інстанції у справі №910/5933/19 у повному обсязі, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (апеляційна скарга в редакції пояснень 30.01.2020).
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано висновки судів в межах справи № 923/822/18, яким доведено факт протиправних дій Херсонської митниці ДФС (як обов'язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків) при проведенні митного огляду, розмір заподіяних збитків - додаткових витрат у вигляді штрафних санкцій, сплачених іншій стороні за договором поставки № 4 від 01.04.2016, причино-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача при проведенні митного огляду та збитками позивача;
- судом першої інстанції в порушення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору не враховано докази вини відповідача-1 , яка підтверджується постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2016 у справі № 821/940/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016;
- висновки суду першої інстанцї про наявність між позивачем та його контрагентом форс-мажорних обставин - є необгрунтованими та не підтверджується жодними доказами;
- вступна частина рішення не містить прізвища представників учасників справи, що суперечить п. 8 ч. 2 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
16.12.2019 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі надійшов відзив на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання іншим учасникам спору, у зв'язку з чим останній в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України приймається судом апеляційної інстанції та його доводи враховуються в межах даного апеляційного провадження щодо оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідач-1 в обгрунтування заперечень доводів апеляційної скарги посилався на наступне:
- збитки, на які посилається позивач, було завдано не рішенням митного органу, а рішенням його посадових осіб, які відповідно до норм Митного кодексу України уповноважені вчиняти певні дії в процесі митного оформлення товарів, тобто, у даному випадку відшкодування шкоди, завданої позивачу, має відбуватися за нормами ст. 1174 Цивільного кодексу України, а не за приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України, як про це вказує позивач;
- збитки для позивача в господарських правовідносинах, що виникли на підставі Договору поставки № 4 від 01.04.2016, настали, зокрема, в результаті невиконання останнім обов'язку попередження сторони Договору про настання форc-мажорних обставин, які були спричинені діями працівників митниці;
- судом першої інстанції вірно встановлено факт відсутності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача-1 та збитками позивача.
Короткий зміст заперечень на відзив
31.01.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив,які прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду, і в яких позивач в заперечення доводів відзиву вказував на те, що позивачем належними доказами доведено факт протиправних дій Херсонської митниці ДФС (як обов'язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків) при проведенні митного огляду, розмір заподіяних збитків (додаткових витрат у вигляді штрафних санкцій, сплачених іншій стороні за договором поставки № 4 від 01.04.2016), причино-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача при проведенні митного огляду та збитками позивача. При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на думку скаржника, вийшов за межі своїх повноважень та почав досліджувати обставини, що були встановлені іншим судом. Також, позивач вказував, що застосування форс-мажорних обставин є його правом, а не обов'язком, у зв'язку з чим висновки суду про наявність форс-мажорних обставин - є необґрунтованими.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2019, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сугой" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 15.10.2019 у справі №910/5933/19, відкрито апеляційне провадження у справі №910/5933/19 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Сугой" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі №910/5933/19, розгляд справи призначено в судовому засіданні 19.12.2019, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі №910/5933/19
. У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, здійснити подальший розгляд справи у визначеному складі колегії суддів неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 справу № 910/5933/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 розгляд справи відкладено на 30.01.2020.
30.01.2020 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на навчанні для підвищення кваліфікації у Національній школі суддів України в період з 27.01.2020 по 31.01.2020.
У зв'язку з перебуванням 03.02.2020 судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.02.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 справу № 910/5933/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено на 27.02.2020.
27.02.2020 розгляд справи №910/5933/19 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Сугой" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 - не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) на лікарняному з 17.02.2020 по 27.02.2020 включно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2020 справу № 910/5933/19 призначено до розгляду в судовому засіданні 02.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 судове засідання у справі, призначене на 02.04.2020, перенесено на 21.05.2020 у зв'язку з запровадженим законодавчо карантином та вжиттям обмежувальних заходів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 розгляд справи відкладено до 18.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання правонаступника відповідача-1 Чорноморської митниці Державної митної служби України без номеру від 09.06.2020 (вх. №09.1-21/1115/20 від 09.06.2020) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції у справі №910/5933/19.
Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки процесуальний строк розгляду справи законодавчо продовжено на час дії карантину, а тому розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 18.06.2020 учасники справи представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження.
Від представника відповідача-1 засобами електронного зв'язку з застосуванням кваліфікованого електронного підпису, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю представників відповідача-1 бути присутнім в даному судовому засіданні,а також відкладення розгляду справи з наступним проведенням судового засідання в режимі відео конференції поза межами суду.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, дійшов висновку, що неподання відповідачем-2 відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для розгляду справи, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов'язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників учасників спору в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв'язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, у зв'язку з чим заявлене відповідачем-1 клопотання відхиляється як необґрунтоване.
Крім того, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні розглянуто клопотання Чорноморської митниці Державної митної служби України про заміну сторони правонаступником, в якому Чорноморська митниця Державної митної служби України просила в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України просила здійснити заміну сторони у справі - Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі на його процесуального правонаступника - Чорноморську митницю Державної митної служби України.
Клопотання мотивовано тим, що відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 858 від 02.10.2019 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» вирішено:
- утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, в якому , зокрема, утворено Чорноморську митницю Державної митної служби України, код ЄДРПОУ 43335608, дата запису в ЄДРПОУ - 07.11.2019, номер запису: 1 499 102 0000 022950;
- реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2., згідно з яким Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі реорганізована шляхом приєднання до Чорноморської митниці Державної митної служби України.
Позивач не заперечував проти здійснення процесуального правонаступництва відповідача-1 у справі, про що вказував у поясненнях, поданих до суду апеляційної інстанції 31.01.2020.
Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленого Чорноморською митницею Державної митної служби України клопотання про заміну сторони правонаступником (процесуальне правонастпництво), у зв'язку з чим в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України на стадії апеляційного провадження здійснюється заміна сторони у справі (відповідача-1) - Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі на його процесуального правонаступника - Чорноморську митницю Державної митної служби України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Між Приватним підприємством "Сугой" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новострой-Люкс" (покупець за договором) 01.04.2016 року укладено Договір поставки №4 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність покупцю сантехнічні вироби, зокрема, крани змішувальні (далі - товар) в кількості, асортименті та за ціною, зазначених у замовленнях та/або в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар на умовах, передбачених цим договором.
Розділами 2-10 договору сторони погодили умови і терміни постачання, якість, упаковку та маркування товару, умови приймання та повернення товару, ціна товару та порядок розрахунків, відповідальність сторін, термін дії договору, форс - мажор тощо.
Відповідно до п.6.1 договору, за кожен випадок недопоставки, прострочення термінів постачання постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, постачання якого відбулося з вищезазначеним порушенням, за кожен день прострочення постачання.
У відповідності до п.6.2 договору, за кожен випадок прострочення термінів постачання товарів постачальник крім пені сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості товару, постачання якого відбулося з вищезазначеними порушеннями.
Згідно п. 7.1 договору, дія договору встановлена з моменту підписання сторонами по 31.12.2016, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Судом першої інстанції вірно встановлено і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
У відповідності до умов Договору, сторонами узгоджено та підписано Специфікацію №3 від 13.06.2016 року, згідно якої позивач зобов'язався протягом 25 днів з моменту її підписання поставити ТОВ "Новострой-Люкс" товар в асортименті на суму 1532460,00 грн., за який покупцем внесено попередню оплату в сумі 120000,00 грн.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, строк поставки - до 09.07.2016.
З метою виконання зобов'язань за договором, 10.05.2016 між ПП "Сугой" (покупець за контрактом) та Hangzhou Tianmei Industry Co. LTD, Китай (продавець за контрактом) укладено контракт № UK-CY-10/05/16 від 10.05.2016 (далі - контракт).
В рамках зазначеного зовнішньоекономічного контракту, 04.07.2016 митним брокером Петровим В.П. до митного оформлення подано електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №508050001/2016/002749 на товар - "крани змішувальні сантехнічні для ванн та раковин, у тому числі - кухонних, з комплектуючими деталями. Матеріал виготовлення - цинк, у асортименті, загальною кількістю - 14460 шт., загальною вагою брутто - 18210 кг, нетто - 14048,43 кг, загальною вартістю - 40036,40 доларів США, що по курсу НБУ на дату подачі митної декларації становить 993759,98 грн. Відправником даного товару виступало HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY CO.,LTD NANYANG ECONOMY DEVELOPMENT ZONE,XIAOSHAN DISTRICT, HANGZHOU, CHINA та одержувачем ПП "Сугой" (код ЄДРПОУ 32126021), м. Херсон, Миколаївське шосе, 6.
До митної декларації були подані документи необхідні для здійснення митного оформлення, а саме: копія контракту від 10.05.2016 № UK-CH-10/05/16, специфікація від 26.05.2016 р. №1 до контракту від 10.05.2016 № UK-CH-10/05/16, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A №051092 від 01.07.2016, коносамент від 01.06.2016 № NGB25452, інвойс від 26.05.2016 № G05-160229-3, пакувальний лист від 26.05.2016 № 005-160229-3. Вищезазначений товар в контейнері № OOLU8643675 завантажений на а/м державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , причеп державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та доставлений до Херсонської митниці ДФС для митного оформлення.
У відповідності до ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративнім правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Митним Кодексом України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Частиною 1 ст. 494 Митного кодексу України встановлено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Під час проведення огляду товарів в рамках митного оформлення за митною декларацією № 508050001/2016/002749 працівниками Херсонської митниці Державної фіскальної служби було встановлено порушення митних правил, передбачених ст. 472 Митного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 472 Митного кодексу України, відповідальність настає за дії, спрямовані на недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто нез'явлення за встановленою Формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
В результаті огляду 06.07.2016, шляхом зважування на електронних вагах ВЕСТ - 200А12Е встановлено, що фактично в контейнері знаходиться товар - крани змішувальні сантехнічні в асортименті торгівельної марки GROSSE, яких на 101,6 кг брутто та на 654,87 кг нетто більше ніж заявлено у МД№508050001/2016/002749 від 04.07.2016 р, та, відповідно, Херсонською митницею ДФС було складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.07.2016 та Протокол про порушення митних правил №0142/50805/16 від 06.07.2016, в якому зазначено наступне: "На підставі листа УСБ України в Херсонській обл. від 05.07.2016 № 71/147/141-1895 проведено повний митний огляд товару, який заявлений до митного оформлення за вищевказаною МД".
У подальшому не погоджуючись з діями Херсонської митниці ДФС позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Херсонської митниці ДФС, третя особа - Фізична особа - підприємець Петров В.П. про визнання протиправними дій посадових осіб Херсонської митниці ДФС щодо проведення митного огляду, за результатами якого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.07.2016.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2016, у справі № 821/940/16 за позовом Приватного підприємства "Сугой" до Херсонської митниці Державної фіскальної служби, третя особа ФОП Петров В.П. про визнання дій протиправними, позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними дії Херсонської митниці ДФС щодо проведення митного огляду за результатами якого складено Акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.07.2016 відповідно до митної декларації № 508050001/2016/002749.
Окрім цього, постановою Апеляційного суду Херсонської області від 19.12.2016 залишено без змін постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 25.10.2016 у справі № 766/11654/16-п, якою закрито провадження відносно митного брокера - ФОП Петрова В.П. у зв'язку із відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 22.07.2016 отримано від ТОВ "Новострой-Люкс" претензію №21/07/16-1 від 21.07.2016 з вимогою негайного виконання зобов'язань з поставки товару за Договором №4 від 01.04.2016 та Специфікації №3 від 13.06.2016.
Листом від 23.07.2016, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач повідомив ТОВ "Новострой-Люкс", що затримка поставки товарів зумовлена діями працівників Херсонської митниці ДФС, які постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2016 визнані протиправними.
За результатами розгляду вказаного листа, ТОВ "Новострой-Люкс" листом №21/08/16-3 від 21.08.2016 звернувся до позивача з вимогою надати гарантії виконання зобов'язань за договором від 01.04.2016 та специфікації №3 до нього, у відповідь на який ПП "Сугой" листом від 01.09.2016 повідомлено ТОВ "Новострой-Люкс" про відсутність вини підприємства у порушенні строків поставки товарів та триваюче оскарження дій працівників Херсонської митниці ДФС в суді.
Проте, позивачем було отримано від ТОВ "Новострой-Люкс" претензію №01/12/16-3 від 01.12.2016 з вимогою негайного виконання зобов'язань з поставки товару за договором поставки №4 від 01.04.2016 і Специфікацією №3 від 13.06.2016 та сплати нарахованих на підставі п.п.6.1, 6.2. договору штрафних санкцій в сумі 337603,05 грн., а саме 184 357,05 грн. пені за період з 09.07.2016 по 01.12.2016 та 153246,00 грн. штрафу.
Позивачем платіжним дорученням №1085 від 08.12.2016, копія якого наявна в матеріалах справи, сплачено ТОВ "Новостой-Люкс" 337603,05 грн. штрафних санкцій із зазначенням призначення платежу "сплата штрафних санкцій по договору поставки №4 від 01.04.2016 згідно претензії №01/12/16-3 від 01.12.2016 року".
Товар, зазначений в митній декларації №508050001/2016/002749, отриманий позивачем за контрактом № UK-CY-10/05/16 від 10.05.2016 зі складу Херсонської митниці ДФС 17.01.2017, що підтверджується видатковими накладними №3/к та №4/к, та в подальшому передавався останнім на виконання Договору поставки № 4 від 01.04.2016 ТОВ "Новостой-Люкс".
Таким чином, підставою для звернення позивача до суду позовом про стягнення збитків вказано факт наявності протиправних дій відповідача-1 щодо проведення митного огляду, якими позивачеві заподіяно 337603,05 грн. збитків, розрахованих як штрафні санкції за прострочення поставки товарів за Договором поставки №4 від 01.04.2016 року, та які позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 147 Господарського кодексу України, збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
Ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до додаткових витрат, понесених стороною, яка зазнала збитків, віднесено штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана стаття є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей відносяться: а) суб'єктний склад завдавачів шкоди: органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, якими відповідно до положень ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень: 1) діяння, які можуть мати різноманітні види та форми (накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи, які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані), 2) протиправна бездіяльність; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Відповідно до статті 30 Митного кодексу України посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.
Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Таким чином спеціальною нормою (статтею 30 Митного кодексу України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень
Так, незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.
В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної податкової служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Таким чином, фактичні обставини (в частині, що стосується протиправності дій відповідача 1 щодо проведення митного огляду) як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2016 у справі № 821/940/16, яка набрала законної сили.
Підставою задоволення позову в межах справи № 821/940/16 вказано те, що оскільки керівником відповідача або особою, яка виконує його обов'язки не приймалося окремого письмового рішення про проведення переогляду товарів, які надійшли на адресу ПП "Сугой" за МД №5080200001/2016/002749, то, відповідно, є протиправними дії Херсонської митниці ДФС щодо проведення такого митного огляду, за результатами якого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.07.2016.
Також, обставини укладення між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новострой-Люкс" Договору поставки № 4 від 01.04.2016 та фактичного виконання його умов встановлені рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.11.2018 у справі № 923/822/18 за позовом Приватного підприємства "Сугой" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про стягнення збитків у розмірі 337603,05 грн. на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В свою чергу у справі № 923/822/18 відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено факт протиправних дій Херсонської митниці ДФС (як обов'язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків) при проведенні митного огляду, розмір заподіяних збитків - додаткових витрат у вигляді штрафних санкцій, сплачених іншій стороні за договором поставки №4 від 01.04.2016, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача-1 при проведенні митного огляду та збитками позивача.
Відповідно до статті 6 та частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України. сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 219 Господарського кодексу України визначено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Таким чином, сторони мають право самостійно визначити у договорі, що саме вони відносять до форс-мажору. Зокрема, визначити, які обставини є форс-мажором і суб'єктів, що мають його підтверджувати.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за умовами п. 2.3. договору у випадку неможливості виконати замовлення, постачальник повинен негайно повідомити покупця у формі, що дозволяє зафіксувати повідомлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, е-mail) про неможливість виконання замовлення повністю або частково із зазначенням причин неможливості виконання.
У випадку неповідомлення покупця про неможливість виконати замовлення, постачальник несе відповідальність відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.
Згідно пункту 9.1 укладеного договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин нездоланної сили, що виникли після підписання договору в результаті подій надзвичайного характеру, що сторони не могли не передбачати, ні запобігти розумними засобами (форс-мажор).
До обставин нездоланної сили (форс-мажорним обставинам) відносяться події, на які сторони не можуть впливати, і за виникнення яких не несуть відповідальності. Такими обставинами можуть бути: пожежі, стихійні лиха, аварії, катастрофи, війна, воєнні операції будь-якого характеру, цивільні хвилювання, блокади, страйки, заборона експорту чи імпорту, прийняття органом державної влади чи керування рішення, що призвело за собою неможливість виконання цього договору.
Відповідно до п.9.2 Договору сторона, для якої створилися форс-мажорні обставини, що перешкоджають виконанню зобов'язань за Договором, повинна негайно повідомити в письмовій формі іншу сторону про настання чи припинення цих обставин.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що згідно статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
З огляду на викладене, правомірними є виковки суду першої інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції, з урахуванням вищевикладених приписів законодавства та умов укладеного позивачем договору поставки № 4 від 01.04.2016, в разі виникнення обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язань за договором, зокрема, в частині здійснення поставки передбаченого умовами договору та специфікації № 3 від 15.06.2016 товару в обумовлений строк (на протязі 25 робочих днів з дати підписання специфікації), позивач як постачальник мав негайно повідомити ТОВ "Новострой-Люкс" як покупця про виникнення в нього обставин затримки митного оформлення товару за договором, позаяк зазначені обставини згідно умов останнього відносяться до форс-мажорних обставин, та, відповідно запобігти можливості застосування відповідальності, а саме сплати штрафних санкцій (пені та штрафу) за договором.
Натомість, як свідчать матеріали справи та сторонами не заперечувалось, позивач відповідних дій, передбачених господарським законодавством та умовами договору не вчиняв, опосередковано створивши умови для застосування покупцем засобів відповідальності у вигляді штрафних санкцій та в подальшому виникнення збитків у відповідному розмірі.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність обставин, що зумовлювали виникнення у позивача обов'язку вжиття всіх необхідних заходів для належного виконання зобов'язання з поставки товару та своєчасного інформування покупця про виникнення обставин, що мають наслідком невиконання чи неналежне виконання зобов'язання у відповідності до умов укладеного між сторонами правочину, а саме обставин затримки митного оформлення товару, який є предметом договору поставки № 4 від 01.04.2016.
Проте, згідно наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, переписки ПП "Сугой" з ТОВ "Новострой-Люкс", документально підтверджується, що позивачем здійснено повідомлення про настання таких обставин листом тільки 23.07.2016, тобто з порушення визначеного умовами договору строку, отже вказаний факт не може бути прийнятий в якості належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в цій частині, а саме повідомлення покупця про факт настання форс-мажорних обставин.
Будь - яких пояснень щодо підстав невчинення та/або неможливості вчинення вказаних дій згідно умов Договору - позивачем не було надано ні суду першої інстанції під час ухвалення, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження у справі.
При цьому, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
В свою чергу питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Таким чином, з урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про те, що збитки для позивача в господарських правовідносинах, що виникли на підставі договору поставки № 4 від 01.04.2016, настали, зокрема, в результаті невиконання останнім обов'язку попередження сторони Договору про настання форc-мажорних обставин, які були спричинені діями працівників митниці - є обґрунтованими.
Тобто, факт недобросовісного виконання умов договору в частині неповідомлення контрагента про наявність форс-мажорних обставин, який на підставі наявних у справі доказів встановлено судом першої інстанції за наслідками розгляду справи і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, - позивачем не спростовано належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, зумовлює неможливість останнього покладення понесених збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за договором на митницю та, відповідно, неможливість вимагати відшкодування їх в судовому порядку.
При цьому, посилання скаржника в обгрунтування підстав скасування оскаржуваного рішення на те, що застосування форс-мажорних обставин є його правом, а не обов'язком, у зв'язку з чим висновки суду про наявність форс-мажорних обставин - є необґрунтованими - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані, оскільки судом першої інстанції здійснено оцінку в сукупності усіх обставин стави та перевірено їх відповідними доказами, що узгоджується з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. Також, дійсно, застосування форс-мажорних обставин - є правом сторони договору, проте, предметом спору у даній справи є вимоги позивача про стягнення збитків, а оцінка судом першої інстанції умов договору та його виконання позивачем, здійснювалась виключно з підстав оцінки доводів позивача про наявність обумовлених договором та законом підстав для стягнення збитків.
Положення частини першої статті 225 Господарського кодексу України регулюють склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. В силу статті 42 Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов'язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.
Відтак, оскільки позивач за умови неможливості виконання зобов'язання зі своєчасної поставки товару за договором міг запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробив цього, порушивши умови Договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідачів збитків у розмірі 337603,05 грн.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що вступна частина рішення не містить прізвища представників учасників справи, що суперечить п. 8 ч. 2 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки в судове засідання представники учасників справи - не з'явились, про що і зазначено у вступній частині рішення при зазначені яки представників учасників справи у відповідне судове засідання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5933/19, повний текст якого складено та підписано 15.10.2019, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Керуючись ст.ст. 52, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. В порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України на стадії апеляційного провадження здійснити заміну сторони у справі (відповідача-1) - Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ 39624611) на його процесуального правонаступника - Чорноморську митницю Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43335608).
2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сугой" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі №910/5933/19 - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі №910/5933/19 - залишити без змін.
4. Матеріали справи №910/5933/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту постанови: 02.07.2020.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
С.Я. Дикунська