79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" липня 2020 р. Справа №909/957/19
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Желіка М.Б.
Мирутенка О.Л.
секретар судового засідання Лагутін В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія електромагнітних інновацій» вих. № 03/02-1/1 від 03.02.2020
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2019 (повний текст рішення складено 24.12.2019, м. Івано-Франківськ, суддя Рочняк О.В.)
у справі № 909/957/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія електромагнітних інновацій», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут стандартизації, метрології та сертифікації», с.Ковалівка Івано-Франківської області
про стягнення завданих збитків в сумі 388 500, 00 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія електромагнітних іновацій» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут стандартизації, метрології та сертифікації» про стягнення збитків у розмірі 388 500,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Науково-дослідний інститут стандартизації, метрології та сертифікації» не здійснило реєстрації податкових зобов'язань за відповідні періоди, чим позбавило свого контрагента права на податковий кредит.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2019 у справі № 909/957/19 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія електромагнітних інновацій» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач станом на час розгляду спору, ще не поніс збитків у вигляді не одержаних доходів через нездійснення відповідачем реєстрації податкових зобов'язань за період травень - листопад 2017 року, оскільки останнім ще не втрачено право на відображення відповідної суми ПДВ у складі податкового кредиту за відповідний період, строк якого закінчується після спливу 1095 днів з моменту, коли податкове зобов"язання мало бути зареєстровано контрагентом (відповідачем).
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія електромагнітних іновацій» подало апеляційну скаргу вих. № 03/02-1/1 від 03.02.2020, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції суперечать чинному законодавству та правовим висновкам Верховного Суду, (постанова Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, постанова Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 920/1190/16, постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги твердження відповідача про неможливість реєстрації податкових накладних з посиланням на те, що відповідач не здійснив реєстрацію податкових зобов'язань за 2017 рік з незалежних від нього причин, адже, Коломийська ДФС в односторонньому порядку розірвала з відповідачем договір про визнання електронних документів, що зумовило звернення відповідача до суду з позовом до ДПІ, який задоволений судом, однак і на даний час можливості подання електронних документів у відповідача відсутня.
Також апелянт зазначає, що згідно даних реєстру платників ПДВ, опублікованих ДФС України на офіційному сайті ДФС України 04.04.2018 відповідачу анульовано реєстрацію платника ПДВ за самостійним рішення контролюючого органу. Причина анулювання - відсутність поставок та ненадання декларацій до ДФС. Вказане унеможливлює реєстрацію відповідачем податкових накладних в ЄРПН. Позивач вказує, що на момент здійснення розрахунків відповідачу нічого не заважало зареєструвати податкові накладні, оскільки розрахунки проведені у 2017 році.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не було подано.
Апелянтом подано до суду клопотання б/н від 30.06.2020 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання по причині запровадження карантину на території України.
Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 та 12.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №909/957/19 та призначено розгляд справи на 01.04.2020.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та 27.05.2020, 10.06.2020 розгляд справи відкладався по причині запровадження карантину на території України. Явка представників сторін у судові засідання була визнана необов'язковою.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID - 19» від 11.03.2020 № 211 (зі змінами) з 12.03.2020 до 31.07.2020 на усій території України установлено карантин.
На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус судів» Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.
Таким чином, сторони не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою та враховуючи, що апеляційне провадження у цій справі відкрито 02.03.2020, а розгляд цієї справи уже неодноразово відкладався, а учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав (зокрема, апелянт висловив свою позицію по справі в апеляційній скарзі), відтак, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників сторін.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут стандартизації, метрології та сертифікації» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторія електромагнітних інновацій» (замовник) укладено договір №010217 про виконання робіт. Згідно умов договору виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку виконувати за плату наступні роботи до блоків та приладів LЕМІ різних конфігурацій: проведення калібрування в залежності від конфігурації; проведення випробувань.
В підтвердження виконання умов договору ТОВ «НДІ стандартизації, метрології та сертифікації» подано наступні акти виконаних робіт на загальну суму 2 331 000 грн., у т.ч. 388 500 грн. ПДВ: №16/05 від 16.05.2017 на суму 54 000 грн, в т.ч. ПДВ 9 000 грн; №24/05 від 24.05.2017 на суму 222 000 грн, в т.ч. ПДВ 37 000 грн; №20/06 від 20.06.2017 на суму 333 000 грн, в т.ч. ПДВ 55 500 грн; №03/10/1 від 03.10.2017 на суму 252 000 грн, в т.ч. ПДВ 42 000 грн; №03/10/2 від 03.10.2017 на суму 252 000 грн, в т.ч. ПДВ 42 000 грн; №22/11/1 від 22.11.2017 на суму 504 000 грн, в т.ч. ПДВ 84 000 грн; №22/11/2 від 22.11.2017 на суму 252 000 грн, в т.ч. ПДВ 42 000 грн; №22/11/3 від 22.11.2017 на суму 294 000 грн. в т.ч. ПДВ 49 000 грн; № 11/12 від 11.12.2017 на суму 168 000грн в т.ч. ПДВ 28 000 грн. Акти скріплено підписами та печатками сторін.
ТзОВ «Лабораторія електромагнітних інновацій» сплачено за виконані роботи, згідно актів виконаних робіт, кошти в сумі 2 331 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 388 500,00 грн. Зазначений факт не заперечується сторонами.
Позивач стверджує, що ТОВ «Науково-дослідний інститут стандартизації, метрології та сертифікації» не здійснило реєстрацію податкових зобов'язань за відповідні періоди, чим позбавило свого контрагента права на податковий кредит.
Матеріали справи містять сформовані у звітному періоді 2017 р. розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та витяги з Єдиного реєстру податкових накладних ( а.с. 43-312, т.1), поданих на доказ того, що відповідач не вніс до податкового кредиту податок на додану вартість в строки та в розмірі сплаченого позивачем, зокрема в сумі 388 500 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензіями: №25/10-2 від 25.10.2017 про відшкодування збитків у вигляді податку на додану вартість в сумі 185 500,00 грн, №22/01-1 від 22.01.2018 про відшкодування збитків у вигляді податку на додану вартість в сумі 203 000 грн. Факт отримання яких відповідачем підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).
Як вказувалось, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору виконання робіт № 0102217 від 01.02.2017, за яким відповідач виконав роботи за замовленням позивача.
ТзОВ «Лабораторія електромагнітних інновацій» сплачено за виконані роботи, згідно актів виконаних робіт, кошти в сумі 2 331 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 388 500,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, по виконаних роботах, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за зазначену суму ПДВ.
Стаття 14 Податкового кодексу України, в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, на момент виникнення спірних відносин) визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Так, згідно з абзаців 10, 14, 17 п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Встановивши зазначене суд зазначає, що у даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є- доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів суду не надано.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19
Зважаючи на вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апелянта про те, що суд дійшов до невірного висновку про те, що відповідач не втратив право на відображення відповідної суми ПДВ у складі податкового кредиту за відповідний період, оскільки строк такого закінчується після спливу 1095 днів з моменту, коли податкове зобов'язання мало бути зареєстровано контрагентом (відповідачем), не спростовують висновків суду першої інстанції.
Посилання апелянта на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 06.06.2018 № 920/1190/16 та в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, судом оцінюються критично. Адже, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної слід відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2019 - залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія електромагнітних інновацій» вих. № 03/02-1/1 від 03.02.2020 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2019 у справі № 909/957/19 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.07.2020.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Мирутенко О.Л.