Справа № 583/2378/20
3/583/808/20
07 липня 2020 року м. Охтирка Сумська область
Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 322752 від 01.07.2020 року
за ст. 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в тім, що станом на 01.07.2020 року о 11.00 годині за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , неналежно виконує батьківські обов'язки відносно свого сина ОСОБА_2 , 2006 року народження, що виразилося в неналежному піклуванні про моральний та духовний розвиток дитини, а також незабезпеченні неналежних умов життя: в будинку брудно, розкидані речі, сміття, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена.
Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду, однак вона не з'явилась та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надала. Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП до таких не відноситься, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 . Її право при цьому не порушується, в тому числі і на захист. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 .
Суд проаналізував матеріали справи, дослідивши додані до протоколу письмові докази, дійшов висновку, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
За диспозицією ч. 1 статті 184 КУпАП об'єктивна сторона цього правопорушення полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення додано фотокартки, які суд не може прийняти до уваги, так як вони не є належним доказом, оскільки не підтверджують і не спростовують обставини справи.
Крім того, додані письмові пояснення, написані інспектором, яка склала протокол, суд не може взяти до уваги, оскільки написані не особисто ОСОБА_1 , а заінтересованою особою, а також вони не підтверджують винуватість останньої.
Отже, наведені докази не підтверджують вину ОСОБА_1 за викладених у протоколі обставин та не дають підстав дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , не зазначено, в чому саме полягає ухилення останньої від виконання батьківського обов'язку, а викладені обставини не свідчать про неналежне виконання батьківського обов'язку.
Виходячи зі змісту ст.ст.7, 254, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Під всебічним, повним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.
Відповідно до ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Вказана практика Європейського суду з прав людини в повній мірі відповідає Конституції України, статтею 62 якої визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Надточій проти України від 15 травня 2008 року.
Як передбачено ч.2, п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку; кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши та оцінивши всі докази в їх сукупності, вирішуючи справу в межах складеного протоколу у відповідності до положень ст.ст.254, 279 КУпАП, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 , так як в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , а тому провадження у справі відносно неї підлягає закриттю за відсутністю складу і події правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.9, п.1 ч.1 ст.247, ст.283 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу і події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Т.О. Ярошенко