Справа № 537/5528/16-ц Номер провадження 22-ц/814/471/20Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
30 червня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі:
головуючого судді : Одринської Т.В.
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.
за участю секретаря судових засідань - Ряднини І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції м. Полтаві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого за час шлюбу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 вересня 2019 року, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 вересня 2019 року,
на додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 квітня 2020 року,
ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 квітня 2020 року про виправлення описки
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому, після уточнення позовних вимог від 11 квітня 2019 року, просила розділити набуте майно за час шлюбу між сторонами у справі наступним чином:
ОСОБА_1 залишити майно у власності на загальну суму 8245 900 грн., а саме:
- житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 2180070 грн.;
- вбудоване нежитлове приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 369 140 грн;
- вбудований промтоварний магазин за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 1 017 030 грн;
- вбудований магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 3 745 760 грн;
- квартиру АДРЕСА_5 , вартістю 372 190 грн.;
- квартиру АДРЕСА_6 , вартістю 361 710 грн;
- автомобіль марки «Lexus LS460L», державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 200000 грн.
ОСОБА_2 залишити у власності майно на загальну суму 6 620 750 грн.:
- вбудоване приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 921 777 грн;
- нежитлове приміщення (магазину непродовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_8 , вартістю 1 784 030 грн.;
- частину вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , вартістю 283 810 грн;
- приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_10 , вартістю 230 670 грн;
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 201 450 грн..;
- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 199 020 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 квітня 1998 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який розірваний рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 25 травня 2016 року. Оскільки угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто, враховуючи порядок користування спільним майном, а також інтереси неповнолітніх дітей, позивач вважає за можливе провести поділ набутого подружжям у шлюбі майна згідно запропонованого нею варіанту.
17 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, в якому з врахуванням збільшених позовних вимог від 09 серпня 2017 року просив суд ухвалити рішення, яким майно подружжя розділити наступним чином:
ОСОБА_2 залишити у власність майно на загальну суму 190000 дол. США, а саме: - вбудоване приміщення магазину промислових товарів в будинку АДРЕСА_7 , вартістю 40000 дол. США;
- будинок АДРЕСА_1 , вартістю 50000 дол. США;
- частину вбудованого приміщення в будинку АДРЕСА_9 , вартістю 40000 дол. США;
- приміщення магазину в АДРЕСА_10 вартістю 10000 дол. США;
- вбудоване приміщення магазину в будинку АДРЕСА_8 , вартістю 50000 дол. США.;
ОСОБА_1 залишити у власність майно на загальну суму 322000 дол. США, а саме:
- магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 70000 дол. США;
- приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 , , вартістю 8000 дол. США;
- квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 43,79 кв.м, вартістю 15000 дол. США;
- квартиру АДРЕСА_5 площею 45,69 кв.м, вартістю 15000 дол. США;
- присадибну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 5000 дол. США;
- автомобіль марки «Міцубісі», державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 10000 дол. США;
-автомобіль «Лексус ЛС 460Л», державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 22000 дол. США;
-автомобіль «ДЕУ», придбаний у 2013 році, вартістю 5000 дол. США;
- приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 100000 дол. США.;
Також просив визнати за ним право приватної власності на вбудоване приміщення магазину промислових товарів з прибудовою за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 152,2 кв.м та підвалу площею 101,3 кв.м, вартістю 180000 дол. США. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію за різницю у вартості часток майна, що виділяється сторонам, та ідеальною часткою кожного з них, в сумі 1781208 грн. 00 коп., що еквівалентно 66000 дол. США станом на 17 лютого 2017 року. Крім того, зазначив про необхідність розподілу між колишнім подружжям кредитних зобов'язань, на погашення яких ним було сплачено кошти, в зв'язку з чим просив стягнути з відповідачки половину сплачених коштів в розмірі 392 066, 69 грн.
В обґрунтування позову вказав, що саме такий порядок розподілу майна, буде відповідати порядку користування між співвласниками для здійснення їхньої підприємницької діяльності. Також зазначив, що магазин промислових товарів з прибудовою за адресою АДРЕСА_4 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , були придбані за його особисті кошти, а саме - на кошти, які йому були подаровані його матір'ю ОСОБА_3 .
Також у збільшених позовних вимогах прохав стягнути на його користь з відповідача 78500 грн. 00 коп., що дорівнює вартості торгівельного обладнання для торгівлі ювелірними виробами, що залишилося у власності ОСОБА_1 .
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 вересня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про призначення по справі додаткової судової експертизи - відмовлено.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя -задоволено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого за час шлюбу - задоволено частково.
Визнано вбудоване приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_7 , вбудоване приміщення промтоварного магазину за адресою: АДРЕСА_3 -, частину вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , вбудований магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення (магазину непродовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_8 , вбудоване , нежитлове приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_2 квартиру АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 , приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_10 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки «Lexus LS460L», державний номерний знак НОМЕР_1 - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Проведено розподіл спільної сумісної власності майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином:
Виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на наступне майно:
- вбудоване приміщення промтоварного магазину за адресою: АДРЕСА_3 ;
- вбудований магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_4 ;
- вбудоване нежитлове приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру
АДРЕСА_5 квартиру АДРЕСА_6 ;
- житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ;
- автомобіль марки «Lexus LS460L», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на наступне майно:
- вбудоване приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_7 ;
- нежитлове приміщення (магазину непродовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_8 ;
- частину вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_9 ;
- приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_10 ;
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; припинено право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки «Lexus LS460L», державний номерний знак НОМЕР_1 , вбудований магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_9 , АДРЕСА_11 Кременчук, АДРЕСА_4 6.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну компенсацію що складається з різниці вартості присудженого майна в розмірі 947 160 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо розподілу спільного майна подружжя в частині автомобілів марки «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_2 та транспортного засобу марки ZAZ Vida SF69YO - відмовлено.
Розподілено судові витрати у справі.
Додатковим рішенням від 15 листопада 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Артюх Анжели Петрівни про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Lexus, модель LS460L, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі ( кузова, рами) НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , зареєстрований 25 травня 2012 року Кременчуцьким ВРЕР, ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу: марка Lexus, модель НОМЕР_5 , тип - легковий седан - В, номер шасі ( кузова, рами) НОМЕР_3 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким здійснити розподіл спільного сумісного майна подружжя згідно запропонованого ним варіанту. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом безпідставно не враховано, надані ним докази у справі про придбання магазину промислових товарів з прибудовою за адресою АДРЕСА_4 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за його власні кошти, які йому були подаровані матір'ю, тому вказані об'єкти є його особистою власністю. Також, зазначає, що судом безпідставно відмовлено у стягненні на його користь компенсації за автомобілі «Міцубісі», ЗАЗ ВІДА, та за торгівельне обладнання. Крім того, при стягненні компенсації замість, належного йому майна, судом не враховано, що присудження такої компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Вказує, що судом не вирішено по суті питання про компенсацію його витрат на погашення кредитів, які бралися сторонами в інтересах сім'ї під час шлюбу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що рішення місцевого суду, яким було встановлено дарунок валютних цінностей ОСОБА_3 своєму синові - ОСОБА_2 , за які він, за його словами, придбав магазин промислових товарів з прибудовою за адресою АДРЕСА_4 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано рішенням суду апеляційної інстанції, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 21.03.2019 року. Щодо розподілу боргових зобов'язань, які існують та які погашені нею, та які залишились не розподілені судом між подружжям, позивач може звернутись до суду з окремим позовом, в якому будуть залучені третіми особами - банки, оскільки прийняте рішення впливатиме на їх права та обов'язки. Також, вказує на безпідставність вимог апеляційної скарги в частині стягнення з неї половини вартості автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції, вказаний автомобіль був відчужений в період шлюбу сторін. Вважає, що місцевим судом повно та всебічно встановлені всі обставини у справі, тому просить рішення суду залишити без змін.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року справу повернуто до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення у справі.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права приватної власності на вбудоване приміщення магазину промислових товарів з прибудовою за адресою АДРЕСА_4 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позовних вимог в частині розподілення боргових зобов'язань між подружжям та стягнення з ОСОБА_1 половини сплачених коштів на виконання кредитних зобов'язань в розмірі 320 066, 69 грн,; стягнення з ОСОБА_1 78500 грн. 00 коп., що дорівнює половині вартості торгівельного обладнання - відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо розподілу транспортного засобу марки « Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_6 , як об'єкту спільного майна подружжя набутого під час шлюбу - відмовлено.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 квітня 2020 року виправлено описку в тексті вступної та резолютивної частини додаткового рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 квітня 2020 року. Доповнено вступну та резолютивну частину додаткового рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 квітня 2020 року абзацом наступного змісту: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо розподілу транспортного засобу марки « Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_6 , як об'єкту спільного майна подружжя набутого під час шлюбу - відмовити.
З додатковим рішенням місцевого суду не погодився ОСОБА_2 та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вказує, що судом безпідставно відмовлено про стягнення ОСОБА_1 половину, сплачених ним коштів в рахунок кредитних зобов'язань, хоча ним було наданні оригінали первинних документів, які підтверджують сплату кредиту на суму 1423027,70 грн. станом на вересень 2019 року. Крім того, вважає, що ухвала про виправлення описки ухвалена з порушенням процесуального законодавства, оскільки це не виправленням, а є доповненням рішення суду, що суперечить вимогам ст. 269 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 24 квітня 1998 року по 25 травня 2016 року.
Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 травня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано / а.с. 128 т.1/.
Як встановлено судом першої інстанції, об'єктами спільної сумісної власності подружжя є:
- житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 203, 6 кв.м, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- вбудовано - прибудоване нежитлове приміщення магазину промислових товарів, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 ;
- вбудований промтоварний магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 ;
- вбудований магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- квартира АДРЕСА_5 , , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ;
- квартира АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1
- вбудоване приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_7 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- нежитлове приміщення (магазин продовольчих товарів)за адресою: АДРЕСА_8 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- частину вбудованого приміщення площею 63,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_9 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 ;
- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ;
- автомобіль марки «Lexus LS460L», державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2
- автомобіль Hyunday, державний номерний знак НОМЕР_6 ;
- автомобіль Mitsubishi Outlander 2.4 АТ
Апелянт зазначає, що магазин промислових товарів з прибудовою за адресою АДРЕСА_4 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 були придбані за його особисті кошти, які подаровані його матір'ю, що підтверджено рішенням суду, тому поділу між подружжям не підлягає.
В свою чергу, колегія суддів вважає вказані доводи апелянта такими, що не знайшли свого підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 31 травня 2016 року, яким було визнано дійсним договір дарування від 10 жовтня 2002 року, згідно якого ОСОБА_3 подарувала своєму синові ОСОБА_2 7000 доларів США скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20 листопада 2017 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 21.03.2019 року / а.с. 196-198/.
Таким чином, ОСОБА_2 не спростував презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя. Матеріали справи не містять належних доказів того, що спірне майно придбане за його особисті кошти.
Ринкову вартість нерухомого майна, яке є предметом спору у вказаній справі, визначено висновком судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № №889/909/910 від 28 вересня 2018 року / а.с. 123 - 232 т.4/.
ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення повторної експертизи, обґрунтувавши клопотання тим, що вартість майна в цінах вересня 2018 року за курсом долара США 28,026 гривень не відповідає дійсній ринковій вартості цього майна станом на день розгляду справи з урахуванням суттєвої зміни курсу долара до гривні, інших ринкових чинників, а відтак і вартості об'єктів дослідження.
Місцевим судом вказаний висновок експерта визнано обґрунтованим, повним та таким, що узгоджується з іншими матеріалами справи, в зв'язку з чим відмовлено у призначенні повторної експертизи..
Згідно з ч. 2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Зазначені в апеляційній скарзі обставини свідчать про не згоду ОСОБА_2 з висновком експерта, а не про необґрунтованість чи сумнівність цього висновку. Апелянтом не наведено підстав, чим висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявляючи клопотання про призначення повторної судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, відповідач не обґрунтував необхідність її призначення виходячи зі змісту, обставин, предмету та підстав заявлених позовних вимог, тому колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для призначення повторної експертизи.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порядок розподілу між сторонами у справі нерухомого майна, оскільки останній був проведений з врахуванням порядку користування майном та цілей його використання. Виділяючи ОСОБА_1 спірне приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , місцевим судом враховано, що позивач використовує його в своїй підприємницькій діяльності, а саме : торгівлі ювелірними виробами, а також те, що саме нею здійснювалося погашення кредитного зобов'язання після розірвання шлюбу, яке було укладено саме з метою отримання коштів на переобладнання зазначеного нерухомого майна.
Щодо виплати компенсації ОСОБА_2 за його частку у нерухомому майні, колегія суддів зазначає наступне.
За положеннями ст. 71 Сімейного кодексу України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Стаття 364 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, проте така компенсація може бути надана лише за його згодою.
В свою чергу, як вбачається з зустрічних позовних ОСОБА_2 , він прохає виділити йому мано на суму 190 000 доларів США, ОСОБА_1 - на 322 000 доларів США. Також, просить стягнути на його користь грошову компенсацію за різницю в вартості часток / а.с. 112- 119 т.1/. Тобто, ОСОБА_2 надав відповідну згоду на отримання компенсації за належну йому частку у спільному майні.
Не внесення ОСОБА_1 відповідної суми компенсації на депозит суду не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки визначена судом сума компенсації не позбавляє ОСОБА_2 його частки у праві спільної сумісної власності, а є лише різницею у вартості майна.
Колегія суддів вважає, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов'язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір.
Судом апеляційної інстанції прийнято до уваги також те, що в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 значно більшу суму компенсації на свою користь, ніж визначено рішенням місцевого суду.
Щодо вирішення питання про розподіл кредитних зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини четвертої статті 65 СК України, передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Як вбачається з матеріалів справи, під час шлюбу, ОСОБА_1 було укладено кредитні договори, а саме: у 2005 році із АППБ «Райффайзен бпнк «Аваль» на суму 100000 дол. США; 19 травня 2008 року з АКІБ «Укрсиббанк» на суму 320000 дол. США; у 2010 році з ПАТ «ОТП Банк» на суму 51500 дол. США.
Апелянт ОСОБА_2 зазначає, що при цьому, за період з 2015 року по час його звернення до суду з відповідним позовом, він сплатив кошти а рахунок погашення кредиту в розмірі 784133, 80 грн., які безпідставно не розподілені між колишнім подружжям.
Як вбачається з квитанцій, наданих ОСОБА_2 , на підтвердження сплати кредитних зобов'язань, отримувачем даних коштів є ОСОБА_1 . Вказані квитанції не містять призначення платежу: погашення кредиту/ а.с. 161-191 т.1/.
Враховуючи недоведеність доводів ОСОБА_2 про виконання ним боргових зобов'язань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні його позовних вимог про розподіл боргових зобов'язань подружжя.
Крім того, при заявлені даних позовних вимог ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не залучено до участі в справі банківські установи, які можуть бути зацікавленими особами при вирішенні спору, оскільки на час її розгляду кредитні зобов'язання не були виконанні в повному обсязі.
Більше того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що при поділі спільної сумісної власності зобов'язання між подружжям не розподіляються, а враховуються.
При встановлених обставинах справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи і надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Недоліки резолютивної частини рішення були усунуті шляхом ухвалення додаткового рішення.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону. Підстав для скасування додаткового рішення та ухвали про виправлення описки також не вбачається
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 вересня 2019 року та рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 вересня 2019 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 квітня 2020 року, ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 квітня 2020 року про виправлення описки - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 06 липня 2020 року.
головуючий суддя: _______________ Т.В. Одринська
судді: ______________ О.О.Панченко ______________ В. П.Пікуль