Справа № 709/246/20
2/709/242/20
02 липня 2020 року смт Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Чубая В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Соломки Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з цивільним позовом до
ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , який постійно проживав у с. Красенівка Чорнобаївського району Черкаської області. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є позивач та відповідачі. При цьому ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини ОСОБА_5 . До складу спадкового майна, що належало ОСОБА_5 належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач бажав щоб право на спадщину його батька замість нього набула його дочка, тобто третя особа, у зв'язку з чим написав заяву про відмову від прийняття спадщини. Однак після закінчення шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_5 позивач дізнався про існування двох заповітів, один з яких складений на його користь, а інший - на користь відповідача-1, внаслідок чого він та його дочка втратили можливість отримати спадщину, а відповідач-1 отримала право успадкувати усе майно. Разом з тим позивач вважає свою відмову від прийняття спадщини недійсною, оскільки вона здійснена внаслідок помилки. Крім того, позивачу стало відомо, що відповідач-1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. На підставі викладеного, посилаючись на приписи ЦК України та, зокрема на ч. 3 ст. 1272 ЦК України, позивач просив визнати недійсною його відмову від прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
19 лютого 2020 року ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 20-21).
29 травня 2020 року ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області залучено третю особу - ОСОБА_3 до участі у справі у якості співвідповідача (далі - відповідач-2) (а.с. 55).
Іншою ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 червня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с. 66-67).
У судове засідання сторони не з'явилися. Позивач і його представник подали до суду заяви, в яких позовні вимоги підтримали повністю та просили розглянути справу за їх відсутності (а.с. 47, 76). Відповідачі та третя особа також подали до суду заяви, в яких з позовом погодилися, просили справу розглянути за їх відсутності (а.с. 48, 49, 50, 64).
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 4 червня 2019 року серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1429 га, розташована у адміністративних межах Привітненської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, що належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР 19-09-00-113 від 26 березня 2001 року, і площею 2,13 га, кадастровий номер 7125183601:04:000:0098, розташована у межах Красенівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, що належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 026759 від 22 липня 2003 року (а.с. 8).
При житті ОСОБА_5 , а саме 10 вересня 2012 року, склав заповіт, посвідчений секретарем Красенівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Шепель І.М., та зареєстрований у реєстрі за № 30, відповідно до змісту якого земельну ділянку площею 2,13 га, розташовану в межах Красенівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, що належала йому на підставі державного акту серії ЧР № 026759, заповів позивачу (а.с. 12).
Відповідно до змісту листів Чорнобаївської державної нотаріальної контори від
14 та 27 березня 2020 року (вих. №№ 59-01/16, 91-01/16 відповідно) (а.с. 37, 42), що надійшли у відповідь на запити суду (а.с. 22, 32), після смерті ОСОБА_5 подані заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори від імені відповідачів та третьої особи (а.с. 38-40, 43-45). Водночас позивачем подано заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с. 41, 46). При цьому на ім'я відповідача-1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,1429 га, копія якого подана разом з позовною заявою (а.с. 11).
Зі змісту позову вбачається, що позивач своєчасно у визначений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору не подав, оскільки подав іншу заяву про відмову від її прийняття з метою, щоб частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5 успадкувала його дочка - ОСОБА_4 (третя особа). При цьому він не знав про наявність заповіту, складеного на його ім'я.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною 3 цієї статі Кодексу передбачено якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. У разі відкликання спадкоємцем своєї відмови від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, він відновлює своє право на спадкування. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених ст.ст. 225, 229-231, 233 ЦК України.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).
Таким чином часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 є день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Статтею 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого
ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відмова від спадщини є безумовною та беззастережною. Якщо у спадкоємця протягом шести місяців з дня відкриття спадщини виникає бажання отримати спадщину, то він або його представники можуть відкликати заяву про відмову від спадщини та в встановленому законом порядку подати заяву про прийняття спадщини. Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця має носити добровільний характер та повинна бути здійснена згідно з правилами про дійсність правочинів. Тобто заява повинна бути здійснена особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, в момент здійснення заяви особа не повинна знаходитись під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини. Якщо така заява мала місце, то вона в судовому порядку може бути визнана недійсною.
Крім того, відмова від спадщини це односторонній правочин, який в силу вимог ст. 229 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.
Виходячи зі змісту позову, позивач не розумів, що його відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, що він позбавляє себе права розпоряджатись успадкованим майном. Позивач вважав, що його заява є передумовою для оформлення спадкових прав третьою особою. Таким чином, оскільки на момент звернення до нотаріуса позивач не розумів природу та наслідки вчинення ним одностороннього правочину - відмову від спадщини, суд дійшов висновку, що мала місце помилка спадкоємця щодо обставин, які мають істотне значення (щодо прав та обов'язків спадкоємця).
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 закінчився
30 листопада 2019 року.
Під час розгляду справи, виходячи зі змісту позову та доданих до нього документів, судом не встановлено наявність інших спадкоємців, які могли б претендувати на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , окрім відповідачів та третьої особи, які проти задоволення позову не заперечували.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня
2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3
ст. 1272 ЦК України.
Абзацом 4 п. 24 постанови встановлено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини здебільшого є оціночним, адже одні і ті самі причини, виходячи з обставин справи, можуть визнаватися як поважними, так і навпаки.
Враховуючи лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", суд вважає, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на які посилається позивач, як на поважні, а саме необізнаність про наявність заповіту, складеного на його ім'я, що стало підставою для написання заяви про відмову від прийняття спадщини, оскільки останній вважав, що спадщину прийме третя особа, заслуговують на увагу.
За таких обставин, оцінивши наявні у справі письмові докази, а також те, що позивач є спадкоємцем за заповітом, який бажає прийняти спадщину, відповідачі та третя особа проти позову не заперечують, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та визнати відмову позивача від спадщини недійсною, визначивши йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю 3 (три) місяці.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії
НОМЕР_3 , виданий Чорнобаївським РВ УМВС України в Черкаській області 23 січня 2008 року, про відмову від спадщини від 9 жовтня 2019 року, подану до Чорнобаївської державної нотаріальної контори 11 жовтня 2019 року за № 1136 та зареєстровану у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 476/2019, після смерті його батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.
Суддя В.В. Чубай