Справа 760/29883/19 Головуючий у І-й інстанції -Оксюта Т.Г.
апеляційне провадження № 22-ц/824/6464/2020 Доповідач Заришняк Г.М.
02 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
при секретарі - Кравченко Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2», поданою генеральним директором Мазепою Ніною Миколаївною, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_1 про виселення з наданням іншого житлового приміщення,-
В жовтні 2019 року ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» звернулося в суд позовом до ОСОБА_1 про виселення з наданням іншого житлового приміщення
В обґрунтування позову Товариство зазначало, що ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку, розміщеного по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності від 18 вересня 1998 року серія НОМЕР_1 та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 135378618 від 23 серпня 2018 року.
Будівля за адресою: АДРЕСА_1 була побудована у 1953 році та на даний час перебуває у незадовільному технічному стані. Комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції. Технічний стан конструкцій гуртожитку відноситься до ІІІ категорії технічного стану (непридатний до нормальної експлуатації) та IV категорії технічного стану (аварійний).
Законодавством України чітко встановлено, що використовувати як жиле можливо виключно приміщення, що відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам. Приміщення, яке не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, є нежилим і не може використовуватися для проживання людей.
З метою захисту життя та здоров'я людей, а також запобігання можливого руйнування будівлі, враховуючи невідповідність будівлі гуртожитку технічним показникам, непридатність будинку для проживання та заборону експлуатації будівлі в аварійному стані, приписи ДСТУ-Н Б в.1.2-18:2016, позивачем, як власником будівлі, було прийнято рішення про проведення комплексу заходів, пов'язаних із відселенням мешканців з непридатного для проживання (аварійного) гуртожитку та проведенням його реконструкції.
20 серпня 2018 року прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від'єднано від комунікацій.
За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всім мешканцям гуртожитку, в тому числі і відповідачціу, було запропоновано переселитися у відремонтовані та підготовлені для проживання кімнати в іншому гуртожитку, що також належить ПАТ «Трест «Київміськбуд -2» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 16-і.
Однак, відповідачка відмовилася переселятися в запропонований гуртожиток.
ОСОБА_1 порушуючи вимоги закону, не вчиняє жодних дій, які б свідчили про її намір переселитися у добровільному порядку до кімнати АДРЕСА_2 та продовжує разом з дитиною незаконно знаходитися у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим порушує права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладає відповідальність за своє життя та здоров'я на посадових осіб ПАТ «Трест «Київміськбуд -2».
В листопаді 2018 року в Департаменті з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було отримано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, а також контрольну картку № 18090109-Сл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням тимчасової огорожі на період виконання підготовчих робіт з реконструкції гуртожитку.
Посилаючись на те, що перебування відповідачки разом з малолітньої дитиною у непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє ПАТ «Трест «Київміськбуд-2», як власника будівлі, права розпочати роботи по її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи, позивач просив задовольнити позов та виселити ОСОБА_1 , з кімнати АДРЕСА_1 . Переселити ОСОБА_1 до кімнати № 32/2 на одне ліжко-місце в гуртожиток, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 та стягнути з відповідачки судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року у задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ПрАТ«Трест «Київміськбуд-2», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення про задоволення позову.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача в поданій заяві просив розглянути справу у його відсутність. Відповідачка про причини неявки в судове засідання апеляційного суду не повідомила.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 , побудованого у 1953 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18 вересня 1998 року.
Відповідно до акту огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, проведеного відповідно до наказу ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» від 06 квітня 2017 року, в момент обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. У приміщеннях загального користування - замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття.
Значні пошкодження технічного стану будинку зафіксовані у Висновку науково-виробничого підприємства «Будконструкція» від 07 вересня 2011 року.
У технічному паспорті на будинок, виготовленому 27 грудня 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , у графі 21 «Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд» зазначено, що процент зносу будинку становить 81 %.
Науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 26 червня 2018 року встановлено, що в обстеженій частині будівлі наявні ділянки та конструкції категорій технічного стану: 3 - непридатні до нормальної експлуатації; 4 - аварійні.
Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єктів від 30 листопада 2018 року № 4904-4 встановлено, що санітарно-гігієнічний стан приміщень загального користування незадовільний.
Наказом ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» від 01 червня 2018 року за № 40, у зв'язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів, пов'язаних з виведенням будівлі з експлуатації.
ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» видано наказ від 20 серпня 2018 року за № 53 щодо виведення з експлуатації будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всіх мешканців гуртожитку, в тому числі відповідачку, листами від 06 червня 2018 року, 23 липня 2018 року, 14 вересня 2018 року, 08 листопада 2018 року, 20 листопада 2018 року та 04 січня 2019 року повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення будинку з 17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації.
Цими ж листами відповідачці запропоновано переселитися у кімнату гуртожитку ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» по АДРЕСА_2 .
Листами від 23 листопада 2018 року та 31 січня 2019 року відповідачка повідомила позивача про відмову від переселення у запропоноване житло.
Листом від 24 січня 2019 року № 00116 Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація були повідомлені позивачем про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим). У цьому листі позивач просив адресатів визначити доцільність додаткового визнання жилого будинку по АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим).
Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 повідомлено, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації.
З матеріалів справи слідує, що предметом спору у даній справі є виселення відповідачки з приміщення гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення в порядку статті 132 ЖК України.
Питання правових підстав вселення, користування та виселення з гуртожитків врегульовано статтею 132 ЖК України, а також положеннями спеціального Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до правовідносин сторін положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04 вересня 2008 року №500-VІ, який набув чинності 1 січня 2009 року.
Згідно преамбули цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що цей Закон підлягає застосуванню лише після фактичної передачі гуртожитку до комунальної власності міста, колегія суддів відхиляє як помилкове, оскільки Законом забезпечено реалізацію права на житло тим мешканцям, на яких фактично поширюється дія цього Закону, визначено особливості та напрями реалізації цього права, та із змісту Закону не убачається його застосування до правовідносин, які виникнуть після передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Статтею 19 Закону Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що забороняється виселення, переселення, відселення мешканців гуртожитків, на яких фактично поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 даної статті визначено, що виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитків таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 20 цього Закону рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради.
Позивачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено існування відповідного рішення про визнання гуртожитку по АДРЕСА_1 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.
Таким чином, направлення позивачем листа про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), та відповідь на нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до якої повідомлено, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації, не є беззаперечним та належним доказом визнання приміщення зазначеного гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним, що могло б бути підставою для виселення відповідачів з наданням іншого житлового приміщення з укладенням нового договору найму, видачі ордера на інше житлове приміщення на постійній основі.
При цьому, Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради у зазначеній відповіді одночасно роз'яснено позивачу, що він не позбавлений права на звернення до виконавчого органу Київської міської ради з документами, визначеними Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189, з метою встановлення спірного будинку гуртожитку відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання.
Забезпечення та реалізації прав мешканців гуртожитків підлягають реалізації з дотриманням Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», що є спеціальним під час визначення належного правового регулювання таких відносин та не суперечить загальним правилам житлового законодавства у разі визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані.
Відповідно до п. п. 17, 18 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 489 від 20 червня 2018 року, виселення з гуртожитків осіб, які проживають на умовах найму (оренди), здійснюється відповідно до ст. 132 ЖК України.
Спори, що виникають під час користування жилими приміщеннями в гуртожитку, розв'язуються у судовому порядку.
За змістом ст. 132 ЖК України виселення осіб, які проживають у гуртожитках, проводиться також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
Згідно зі ст. 50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.
Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. У разі ж неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту вноситься до виконкому районної, міської, районної у місті Ради пропозиція про визнання жилого будинку таким, що не відповідає зазначеним вимогам і є непридатним для поживання.
Згідно із пунктом 5 Положення, якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення виконавчим комітетом відповідної Ради призначається спеціальна комісія у складі визначених зазначеним Положенням спеціалістів.
При обстеженні громадського або відомчого житлового фонду до складу такої комісії також включається представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.
Після проведення дій, визначених Положенням, при визнанні жилого приміщення непридатним для проживання комісія вносить місцевій раді пропозицію з проектом відповідного рішення.
Згідно із пунктом 8 Положення виконавчий орган місцевої Ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо непридатності жилого будинку для проживання та вносить до виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів про використання цього будинку в інших цілях або про знесення будинку. Під час вирішення питання щодо жилого будинку відомчого або громадського жилого фонду пропозиція погоджується з відповідним підприємством.
Відповідно до статті 101 ЖК Української РСР при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов'язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав. Видатки наймача по переселенню, викликаному капітальним ремонтом жилого будинку, відшкодовуються наймодавцем. У період проживання наймача у зв'язку з капітальним ремонтом в іншому жилому приміщенні він вносить квартирну плату лише за приміщення, надане йому на час ремонту. Замість надання жилого приміщення на час проведення капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім'ї за їх згодою та згодою наймодавця може бути надано в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення.
Таким чином, незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв'язку капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №760/7956/19 та у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №760/7471/19.
Водночас позивач з такими позовними вимогами не звертався, а звернувся з позовом на підставі статті 132 ЖК Української РСР, проте не дотримався установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання з подальшою зміною його статусу та переведення в нежитловий фонд.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Посилання позивача на частину 5 статті 132 ЖК України, якою врегульовано виселення осіб, які проживають у гуртожитках, також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок загрожує обвалом, само по собі не дає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки застосування цієї правової норми не виключає дотримання вимог статей 19, 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04 вересня 2008 року №500-VІ, Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року №189.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2», подану генеральним директором Мазепою Ніною Миколаївною, - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 06 липня 2020 року.
Головуючий
Судді: