КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
30 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12018100080009639 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 27.05.2019 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, громадянки України, заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 04.11.2004 Дніпровським районним судом міста Києва за ч.1 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнена на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 07.09.2005 Святошинським районним судом міста Києва за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185; ст.71 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 17.02.2010 Шевченківським районним судом міста Києва за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 29.07.2013 Дніпровським районним судом міста Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- 06.06.2014 Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185; ч.4 ст.70 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- 27.11.2014 Ірпінським міським судом Київської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ст.71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 21.05.2015 Святошинським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309, ч.4 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі;
- 06.03.2018 Дніпровським районним судом м.Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185; ст.71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі, звільнена 21.09.2018, по відбуттю строку покарання,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_8
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 27.05.2019 ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 185 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 02 (два) роки. Запобіжний захід ОСОБА_5 , до вступу вироку в законну силу, залишено без змін ? тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. Строк відбуття покарання ОСОБА_5 визначено обчислювати з моменту її затримання - 13.04.2019. Зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання її знаходження під вартою в період з 28.01.2019 по 04.03.2019. Заставу у розмірі 5 763 гривні, яка була внесена на депозитний рахунок Територіального управління ДСАУ в м.Києві, вирішено повернути заставодавцю за належністю. Вирішено долю речових доказів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду обвинувачена подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд змінити вирок Святошинського районного суду міста Києва від 27.05.2019, призначивши їй покарання у виді 01 (одного) року 06 (шести) місяців позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційних вимог, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікації її дій, ОСОБА_5 апеляційну скаргу вносить у зв?язку з невідповідністю призначеного їй покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості. Зокрема на думку обвинуваченої судом не було враховано тієї обставини, що потерпілим майнових збитків завдано не було, комплекти білизни вона намагалась викрасти для власного використання. Наголошує, що вчинення нею вказаного злочину було спровоковано тим, що в неї існує велика кількість судимостей, у зв?язку з чим їй важко працевлаштуватись, а також тим, що вона має ряд невиліковних захворювань. Просить апеляційний суд врахувати, що вона повністю визнає свою вину і щиро розкаюється.
За доведених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_5 , 29.11.2018 близько 14 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні магазину «ЮСК», ТОВ «ЮСК Україна» розташованого за адресою: м. Київ пр. Леся Курбаса, 19-А, вчинила закінчений замах на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке належить ТОВ «ЮСК Україна», на загальну суму 1 151 гривень 66 копійок, однак не довела злочин до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками магазину разом з наявним у неї чужим майном.
Так, ОСОБА_5 , не маючи постійного місця роботи та джерела доходів, вирішила повторно вчинити крадіжку чужого майна. З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на повторне, таємне викрадення чужого майна, 29.11.2018 близько 13 години 55 хвилин, ОСОБА_5 , прибула до магазину «ЮСК» маючи при собі заздалегідь приготовані дві сумки жовтого та зеленого кольорів в яких знаходились виготовлені із фольги капсули для запобігання спрацювання рамок контролю на виході із приміщення магазину. Знаходячись в приміщенні торгового залу магазину «ЮСК», ТОВ «ЮСК Україна», з метою обернення на свою користь та особистого збагачення ОСОБА_5 , взяла з торгових полиць чуже майно, а саме: «Комплект постільної білизни «Stella», 200x220см, сатин», артикул 1360632, в кількості 2 комплекти, вартістю 575 гривень 83 копійок, за комплект, загальною вартістю 1 151 гривень 66 копійок, поклавши їх до заздалегідь підготованих сумок із виготовленими із фольги капсулами для запобігання спрацювання рамок контролю. Маючи намір повторно, таємно викрасти дане чуже майно, ОСОБА_5 , близько 14 години 00 хвилин, пройшла через вихід із магазину не розрахувавшись за схований в сумках товар, виконавши таким чином всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, однак довести злочин до кінця не змогла, з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками магазину, разом з наявним чужим майном, яке належить ТОВ «ЮСК Україна» яке вона намагалася таємно викрасти.
Крім цього, ОСОБА_5 , 13.04.2019 близько 19.годин 45 хвилин, перебуваючи в приміщенні магазину «Сільпо», ТОВ «Сільпо-Фуд» розташованого за адресою: м. Київ вул. Берковецька, 6-Д, вчинила закінчений замах на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке належить ТОВ «Сільпо-Фуд», на загальну суму 2126 грн 67 коп., однак не довела злочин до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками магазину разом з наявним у неї чужим майном. Не маючи постійного місця роботи та джерела доходів, ОСОБА_5 , вирішила повторно вчинити крадіжку чужого майна. З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на повторне, таємне викрадення чужого майна, 13.04.2018 близько 19.35 год. ОСОБА_5 , прибула до магазину «Сільпо». Знаходячись в приміщенні торгового залу магазину з метою обернення на свою користь та особистого збагачення ОСОБА_5 , взяла з торгових полиць чуже майно, а саме: «Ікра лососевая «Шаланда» зернистая», артикул 759425, кількістю 8 (вісім) ж/банок, вартістю за одиницю товару 265 грн 83 коп., загальною вартістю 2126 грн 67 коп., поклавши їх до своєї сумки. Маючи намір повторно, таємно викрасти дане чуже майно, ОСОБА_5 , близько 19.45 год., пройшла через вихід із магазину не розрахувавшись за схований в сумках товар, виконавши таким чином всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця. Однак довести злочин до кінця ОСОБА_5 не змогла, з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками магазину, разом з наявним чужим майном, яке належить ТОВ «Сільпо-Фуд» яке вона намагалася таємно викрасти.
Дії обвинуваченої ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.2 185 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти поданої обвинуваченою апеляційної скарги, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали судового провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних вимог ОСОБА_5 без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, апеляційна скарга обвинуваченою ОСОБА_5 подається лише в частині призначеного їй покарання. З'ясування обставин та дослідження доказів в суді першої інстанції з урахуванням думки обвинуваченої проводилося згідно ч.3 ст.349 КПК України. А тому, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 185 КК України, а також кваліфікація її дій ? відповідно до положень ст.404 КПК України не перевіряються, оскільки не є предметом апеляційного розгляду, так як ніким не ставляться під сумнів.
Натомість, посилання обвинуваченої на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого нею злочину та її особі через надмірну суворість, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як слідує із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції при визначенні виду і міри покарання ОСОБА_5 цих вимог закону дотримався та врахувавступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, особу винної, існування обставин, які пом'якшують та які обтяжують покарання обвинуваченої.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_5 неодноразово судима, заміжня, не працює, має постійне місце проживання, має посередню характеристику. Також судом визнано як обставину, яка пом'якшують покарання обвинуваченої її щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої судом визнано рецидив злочинів. Із врахування вказаного суд дійшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.15 ч.2 185 КК Україниу виді позбавлення волі строком на два роки, тобто в розмірі наближеному до мінімальної межі цього виду покарання, який передбачений санкцією інкримінованого їй кримінального закону.
З таким висновком також погоджується і апеляційний суд з огляду на ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особи обвинуваченої, яка була неодноразово судима, в тому числі за вчинення злочинів проти власності, і звільнившись з місця позбавлення волі одразу вчинила новий злочин, зважаючи на спосіб життя ОСОБА_5 , яка не працевлаштована, на шлях виправлення не стає, належних висновків для себе не робить та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, що свідчить про схильність обвинуваченої до злочинного способу життя.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, саме покарання у виді позбавлення волі строком на 02 (два) роки, на думку колегії суддів, буде необхідним й достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_5 , а також для запобігання вчинення обвинуваченою нових злочинів у майбутньому.
У зв'язку з цим, незважаючи на доводи апеляційної скарги обвинуваченої, призначене ОСОБА_5 покарання за своїм розміром не може бути визнане явно несправедливим внаслідок його суворості, оскільки судом першої інстанції, у відповідності до вимог, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, враховані всі ті обставини, які повинні бути ним враховані при вирішенні питань, пов'язаних з призначенням покарання, з наведенням у вироку належного обґрунтування прийнятого рішення, яке колегія суддів визнає достатнім для висновку про відсутність законних підстав задоволення апеляційних вимог обвинуваченої.
Доводи обвинуваченої щодо необхідності врахування судом при призначенні покарання стану її здоров?я на даній стадії колегія суддів не бере до уваги. Зокрема суд виходить з того, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо існування у ОСОБА_5 захворювань, про які вона вказує в апеляційній скарзі, ці питання вона не ставила перед судом першої інстанції і відповідно доказів в цій частині не надавала .
Що стосується посилань обвинуваченої в апеляційній скарзі на відсутність завданих потерпілим майнових збитків, то на переконання колегії суддів зазначені доводи не впливають на міру призначеного ОСОБА_5 покарання, оскільки суд призначив обвинуваченій покарання наближене до мінімальних меж, які визначені санкцією кримінального закону, яке інкримінується останній.
Відтак, призначене ОСОБА_5 покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання, як і в цілому положенням ст.65 КК України.
За таких обставин, оскільки в поданій апеляційній скарзі не наведено об'єктивних доводів чому призначене обвинуваченій ОСОБА_5 покарання є явно несправедливим, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни оскаржуваного вироку, як того просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду міста Києва від 27.05.2019 щодо ОСОБА_5 , ? залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою в той самий строк з часу отримання копії ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 759/1932/19
Апеляційне провадження № 11-кп/824/551/2020
Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_10
Суддя-доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1