1[1]
30 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 , яку визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортним засобом строком 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2 років не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду, спричинену малолітній ОСОБА_9 у розмірі 300 000 гривень та моральну шкоду, спричинену ОСОБА_8 у розмірі 200 000 гривень.
Згідно з вироком суду 04.08.2018 року, приблизно о 06:00 год., водій ОСОБА_6 (до укладення шлюбу від 06.02.2019 року ОСОБА_10 ), керуючи технічно справним належним їй автомобілем «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала рух по правому ряду автодороги М-05 сполученням «Київ-Одеса» в напрямку смт. Іванівка з боку смт. Любашівка в Любашівському районі Одеської області та на ділянці 327 км вказаної автодороги, діючи з необережності, що виразилася у злочинній самовпевненості, порушила вимоги п. п. 1.5., 2.3 (б), 12.1. «Правил дорожнього руху» України.
Зокрема, водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в світлий час доби, маючи реальну і об'єктивну можливість під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку та відповідно реагувати на її зміну, не обрала безпечну швидкість руху на ділянці 327 км вказаної автодороги «Київ-Одеса», внаслідок чого не впоралась з керуванням транспортного засобу, змінила напрямок свого руху праворуч на праве узбіччя.
В подальшому вказаний автомобіль «Hyundai Elantra» в некерованому стані виїхав за межі проїжджої частини на праве узбіччя, де правою бічною частиною кузову допустив наїзд на нерухому перешкоду - металевий захисний відбійник, що розташований на правому узбіччі автодороги.
Під час дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир автомобіля «Hyundai Elantra», ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП, а малолітній пасажирці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Обвинувачена ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2019 року та пом'якшити міру покарання до 4 років позбавлення волі, а іспитовий строк до 1 року, задовольнити позов в сумі 30 000 грн. на відшкодування шкоди ОСОБА_12 , та 20 000 гривень на відшкодування шкоди ОСОБА_13 .
При цьому апелянтка посилається на те, що суд не врахував дані про особу обвинуваченої, яка є законослухняною громадянкою, ніколи не притягувалась до жодного виду юридичної відповідальності, позитивно характеризувалась по місцю роботи та проживання.
Вважає, що судом не враховано в повній мірі всіх обставин, які пом'якшують відповідальність: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування шкоди, відсутність об'єктивної можливості повністю відшкодувати шкоду у зв'язку з перебуванням у стані вагітності та неможливістю працювати.
Прохаючи про зменшення сум задоволеного цивільного позову, апелянтка вказує, що в судовому засіданні вона визнала позов частково: в сумі 30 000 для потерпілої Шевченко Дарії, та в сумі 20 000 грн. - для матері ОСОБА_8 .
В апеляції зазначається, що ОСОБА_6 отримує лише державну допомогу на дитину в сумі трохи більше 800 гривень, а тому позовні вимоги в розмірі 300 та 200 тисяч гривен є занадто великими сумами для неї.
Окрім того, в апеляції наголошується на тому, що потерпіла не надала суду необхідних і достатніх доказів на підтвердження розміру заявленої моральної шкоди та у вироку суду такі докази не наведені.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 , яка підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора та потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а вирок має бути скасованим з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, виходячи з таких підстав.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження потерпіла ОСОБА_8 заявила цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої її малолітній дочці ОСОБА_9 у розмірі 300 000 гривень та відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень на свою користь.
Згідно з журналом судових засідань та вироком суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглянуто у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки суд визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорювались учасниками судового розгляду.
При цьому у вироку суду зазначено, що ОСОБА_6 визнала заявлений до неї цивільний позов і лише цією обставиною суд вмотивував задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 у повному обсязі.
Проте вказана у вироку суду обставина щодо визнання обвинуваченою ОСОБА_6 цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 у повному обсязі не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 визнала заявлений до неї потерпілою ОСОБА_8 цивільний позов частково, а саме із заявлених потерпілою сум 300000 та 200000 гривень обвинувачена визнала, відповідно, 20000 та 5000 гривень, а загалом 25000 гривень (а.п. 181).
Не зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_6 не визнала у повному об'ємі заявлений до неї цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 суд розглянув провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 249 КПК України.
Частиною третьою статті 349 КПК України передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З журналу судового засідання убачається, що прокурор запропонував суду застосувати порядок дослідження доказів, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК України, і суд встановив такий порядок (а.п. 181).
При цьому суд, в порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не з'ясовував у обвинуваченої ОСОБА_6 причини, за яких вона не визнала позов потерпілої ОСОБА_8 в сумах, заявлених потерпілою.
Фактично суд не з'ясував у обвинуваченої, чи правильно вона розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження, викладених у позовній заяві потерпілої ОСОБА_8 , щодо підстав відшкодування моральної шкоди та розміру такої шкоди, чи немає сумнівів у добровільності її позиції, а також не роз'яснив наслідків розгляду провадження у порядку, встановленому ч. 3 ст. 349 КПК України, щодо обставин цивільного позову, хоча ці питання підлягали з'ясуванню в судовому засіданні перед визначенням обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, позаяк відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, серед інших обставин, підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Отже, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 суд допустив порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, яке є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки таке порушення перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову.
Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
Іншою підставою для скасування судового рішення є порушення судом вимог ст. 370 КПК України, згідно з якою судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, цей вирок ухвалений без з'ясування обставин щодо підстав та розміру моральної шкоди та у вироку не наведені належні і достатні мотиви та підстави щодо висновків про задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 в сумах 300000 та 200000 гривень.
Колегія суддів, приймаючи до уваги доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_6 щодо незаконності, необґрунтованості та невмотивованості вироку в частині цивільного позову, дійшла до висновку про необхідність скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки вирок суду скасовується з мотивів істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо тяжкості покарання підлягають перевірці при новому судовому розгляді кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_3
[1] Справа 11-кп/824/1319/2020
Доповідач ОСОБА_1
Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_15