Провадження №2/359/355/2020
Справа №359/3675/19
Іменем України
16 червня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Бориспільська міська рада Київської області, служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, -
І. Короткий зміст позовних вимог.
Наприкінці квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтував тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 16 липня 2012 року №610 за ним оформлено особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 , у зв'язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_4 . На даний час квартира не приватизована, а тому належить до державного житлового фонду і належить на праві комунальної власності Бориспільській міській раді Київської області та перебуває в постійному користуванні позивача. Позивач з 26 березня 1996 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з цього часу постійно проживав та проживає в квартирі. Крім позивача у даній квартирі постійно також проживає його дружина ОСОБА_5 , яка не зареєстрована за адресою місця знаходження цієї квартири, але постійно проживає з позивачем однією сім'єю, починаючи з часу реєстрації шлюбу, тобто з 22 квітня 2014 року. За вказаною адресою також проживав син позивача ОСОБА_2 . Проте, з 13 січня 2018 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , внаслідок чого з травня 2018 року почав постійно проживати зі своєю дружиною в житловому будинку АДРЕСА_3 , в якому до цього часу і проживає. Під час перебування в шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , який також постійно проживає разом з відповідачем та його дружиною в житловому будинку АДРЕСА_3 . Разом з цим, всупереч волі позивача та без його відома, відповідач в лютому 2019 року зареєстрував за адресою місця знаходження квартири АДРЕСА_1 , свого сина ОСОБА_3 . Відповідач з травня 2018 року не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , оскільки за власним бажанням змінив місце свого проживання та після одруження, забрав всі свої речі з квартири. Тому відповідач не є членом сім'ї наймача цієї квартири, не веде з ним спільного господарства та спільного побуту, залишившись формально бути зареєстрованим за адресою місця знаходження цієї квартири. За весь час не проживання відповідача, починаючи з травня 2018 року всі без виключення витрати, пов'язані з утриманням квартири, в тому числі з проведення поточного ремонту, сплати комунальних послуг несе виключно позивач. Дана обставина свідчить про втрату ОСОБА_2 будь-якого інтересу до подальшого користування та проживання у квартирі. Тому ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою
АДРЕСА_1 . Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2019 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с.51).
Ухвалами Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2019 року, занесеними до протоколу судового засідання, задоволені клопотання представника позивача ОСОБА_7 та представника відповідача ОСОБА_8 про виклик та допит свідків (а.с.101-102).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.103).
ІІІ. Ставлення учасників цивільного процесу до пред'явленого позову.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримав пред'явлений позов та наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_8 надав відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову вказав на те, що позивач є неналежною стороною даного спору. Оскільки, позивач не довів своє речове право на квартиру АДРЕСА_1 . Тому проживання та реєстрація ОСОБА_2 за адресою місця знаходження цієї квартири жодним чином не порушує права позивача, так як він не є наймачем. Крім цього, позивач на власний розсуд з нехтуванням нормами ЖК УРСР вселив до цієї квартири дружину ОСОБА_5 . Твердження позивача щодо непроживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , з травня 2018 року не відповідає дійсності. Дійсно, ОСОБА_2 одружився, проте це не вплинуло на його проживання в квартирі. Оскільки, іншого придатного для проживання житла новостворена сім'я немає. Тому дружина залишилась проживати у своєї матері, а ОСОБА_2 - продовжує проживати у спірній квартирі. Після укладення шлюбу ОСОБА_2 лише інколи ночував у дружини, решту часу проживав та ночував вдома, що не позбавляло його можливості піклуватись про сім'ю. Позивачем була штучно створена ситуація з метою того, щоб ОСОБА_2 більше шести місяців не проживав в квартирі. Зокрема, спроби 07 березня, 04 квітня, 23 травня та 26 червня 2019 року ОСОБА_2 потрапити до житла не вдались, зважаючи на те, що позивачем були змінені вхідні замки. Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні пред'явленого позову у повному обсязі.
Представник Бориспільської міської ради Яцько В.О. надала до суду заяву, якою просила розглянути справу без участі представника міської ради та при вирішенні справи поклалась на розсуд суду (а.с.56).
Представник служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Павленко Л.В. також надала до суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності. Крім цього, зазначила, що проти позову заперечує так як порушуються права малолітнього ОСОБА_3 (а.с.58).
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що на підставі ордера виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів №901 від 28 лютого 1996 року ОСОБА_4 отримала право на зайняття жилого приміщення площею 26,5 кв.м., яке складається з 2-х кімнат у квартирі АДРЕСА_1 з сім'єю у складі трьох осіб: сина ОСОБА_1 , невістки ОСОБА_9 та онука ОСОБА_2 (а.с.78).
Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області №610 від 16 липня 2012 року у зв'язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , особовий рахунок у квартирі АДРЕСА_1 переведений на ім'я ОСОБА_1 (а.с.10-11).
На підставі рішення Бориспільської міської ради від 17 грудня 2015 року №42-2-VII «Про перейменування окремих вулиць, провулків, площі та водного об'єкту міста Борисполя» вулиці Мануїльського присвоєно назву - Скіфська.
Вказана квартира відноситься до державного житлового фонду та належить на праві комунальної власності Бориспільській міській раді Київської області.
Позивач зареєстрований за адресою місця знаходження квартири АДРЕСА_1 з 26 березня 1996 року. Крім позивача, в даній квартирі також проживає його дружина ОСОБА_5 , яка не зареєстрована за адресою місця знаходження цієї квартири, проте проживає з часу реєстрації шлюбу, тобто з 22 квітня 2014 року, згідно копії паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 (а.с.34-37) та копії свідоцтва про шлюб (а.с.33).
Також, позивач має рідного сина ОСОБА_2 , який починаючи з 1996 року постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
13 січня 2018 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_6 . Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно відомостей реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області (а.с.47,48) ОСОБА_2 та його малолітній син також зареєстровані за адресою місця знаходження квартири АДРЕСА_1 .
Правовідносини, що виникли між сторонами по справі регулюються главою 2 «Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду» ЖК Української РСР.
V. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
У відповідності до змісту ч.4 ст.9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.71, ст.72 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК Української РСР, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Аналізу положення статей 71,72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року справа №490/12384/16-ц, провадження №61-37646св18; від 22 листопада 2018 року справа №760/13113/14-ц, провадження №61-30912св18.
Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року, заява № 30856/03, Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine § 41-42).
б. норми процесуального права.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положення ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
VI. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
За змістом акту не проживання зареєстрованих в житловому приміщенні від 28 травня 2019 року, складеного ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 (а.с.83-84), вбачається, що за наслідком проведення огляду квартири АДРЕСА_1 встановлено, що в ній фактично проживає лише ОСОБА_1 зі своєю дружиною ОСОБА_5 . При цьому, ОСОБА_2 , який доводиться сином ОСОБА_1 , не проживає в даній квартирі з травня 2018 року. Будь-які речі особистого користування, які характеризували проживання інших осіб, в тому числі ОСОБА_2 разом з малолітнім сином в квартирі відсутні.
За твердженням позивача, починаючи з травня 2018 року та станом на час судового розгляду даної цивільної справи ОСОБА_2 з власної ініціативи припинив користуватись жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та переїхав на постійне місце проживання до житлового будинку АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_4 . Проте, за змістом акту обстеження житлово-побутових умові від 18 лютого 2019 року, складеного комісією служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, на даний час будинок не придатний для проживання, так як перебуває у стадії капітального ремонту (а.с.76,77).
Разом з цим, згідно акту обстеження житлових і матеріально-побутових умов проживання від 19 березня 2019 року, складеного депутатом Бориспільської міської ради ОСОБА_14 , під час обстеження квартири АДРЕСА_1 та зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_2 проживає в даній квартирі з 1996 року і по теперішній час (а.с.79).
Зі змісту висновків ДОП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області від 14 березня 2019 року, від 04 квітня 2019 року, від 18 травня 2019 року, а також від 26 червня 2019 року (а.с.68,71,73,75) ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 , не впускає останнього до квартири. В ході перевірки вказаних повідомлень було встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склались напружені стосунки, так як останній має намір зняти з реєстрації та виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 змінив вхідні замки на дверях до квартири.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що знайомий з ОСОБА_1 близько 15 років, вони товаришують та проживають поряд. Періодично зустрічаються, заходять один до одного в гості, допомагають. Свідку відомо, що син позивача, ОСОБА_2 після одруження переїхав проживати до дружини, забравши всі особисті речі з квартири.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що знайома з позивачем з самого дитинства, вони раніше були сусідами. На даний час також продовжують спілкуватись, відмічати свята разом. Після смерті дружини ОСОБА_1 одружився вдруге. Відповідача свідок також знає з дитинства і завжди була про нього гарної думки, в сім'ї ніколи не помічала ніяких розладів. ОСОБА_2 одружився, ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на старий Новий рік, та після цього виїхав, переїхав жити до дружини, з того часу свідок його не бачила. В подальшому в березні 2018 року ОСОБА_2 приходив на день свого народження, а також в минулому році приїжджав разом з поліцією. Свідок зазначила, що відвідує позивача близько трьох разів на тиждень, але особистих речей ОСОБА_2 чи його малолітнього сина в квартирі не бачила.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона є знайомою позивача, зокрема його дружина навчає свідка в'язати та у зв'язку з цим вони часто зустрічаються. Проте, свідок ніколи не бачила ОСОБА_2 у квартирі, крім випадку, коли ОСОБА_2 викликав поліцію. ОСОБА_2 одружився, у них народився син, тому він не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що в 2011 році вона познайомилась з ОСОБА_1 , у кожного з них були свої діти відповідно дочка та син. В подальшому, почали проживати разом в цивільному шлюбі, а потім в 2014 році вони одружились з ОСОБА_1 . Потім ОСОБА_2 одружився та почав віддалятися, цей був його вибір, ніхто не наполягав на проживанні разом. Після народження у 2018 році ОСОБА_3 , відповідач повністю переїхав проживати до своєї дружини, забравши всі свої речі. У лютому 2019 року ОСОБА_2 разом з своєю дружиною та тещею влаштували величезний скандал, образливо висловлювались в бік позивача та навіть викликали поліцію. Всі ці обставини були вкрай неприємні у зв'язку з цим було прийняте рішення змінити вхідні замки до квартири.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що знайома зі сім'єю ОСОБА_16 з дитинства, оскільки проживає по сусідству, вікна свідка виходять на під'їзд, в якому проживає позивач. Тому свідку відомо хто є вдома, кого немає, бо вона помічає це зі свого вікна. Після смерті першої дружини ОСОБА_1 у нього трохи погіршились відносини в сім'ї, а після другого одруження, щось в сім'ї склалось не так. ОСОБА_2 приїжджав, свідок часто його бачила в квартирі, він ходив на роботу. Свідок вказала, що після одруження ОСОБА_2 та народження у нього сина, він продовжував проживати у квартирі. Зокрема, свідку відомо про ускладнення під час пологів, тому ОСОБА_2 весь час відвідував дружину, але продовжував ночувати в квартирі та звідси їздив на роботу.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що позивач доводиться їй братом, а відповідач - племінником. Між ними були гарні відносини, до поки брат не одружився вдруге та племінник не одружився, після чого гостро постало питання житла. Тому ОСОБА_1 вирішив зняти з реєстрації сина та позбавити його частки в квартирі. До поки була жива перша дружина ОСОБА_1 , йому потрібен був син, а тепер у нього нова сім'я: дружина, дочка, онука. Позивач повністю відмовився від онука. З дитинства ОСОБА_2 проживав в цій квартирі, потім після одруження та народження дитини, його дружина пішла проживати до своєї матері у зв'язку з потребою у допомозі. Але ОСОБА_2 продовжував проживати в цій квартирі, він працював на двох роботах. В березні минулого року ОСОБА_2 прийшов на свій день народження до квартири, але опинився під дверима, тому що батько змінив замки.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що позивач є її дядьком. Свідку відомо, що даний позов пред'явлений для того, щоб виселити ОСОБА_2 з квартири та зареєструвати там нову дружину з дочкою та онукою. Дана обставина достеменно відома свідку, оскільки дружина позивача, перебуваючи в реєстраційній службі запитувала як зареєструватись в квартирі без погодження з ОСОБА_2 . Останній проживав в цій квартирі з народження, дану квартиру отримала бабуся. Після одруження ОСОБА_2 дружина позивача неприязно відгукувалась про його дружину та після весілля повідомила, що не хоче спілкуватися з сватами, щоб вони не приходили на різні річниці та навіть на дні народження. Саме після пред'явлення даного позову позивач з дружиною почали налагоджувати відносини з сусідами, запрошувати до себе в гості, раніше вони не підтримували ніяких відносин, тільки вітались при зустрічі. З приводу відсутності речей ОСОБА_2 у спірній квартирі свідок зазначила, що особисто передавала дитячий стілець для годування, який після конфлікту між позивачем та відповідачем, віднесли до гаражу. На прохання свідка віддати даний дитячий стілець позивач привіз її до гаражу, де серед іншого виявились речі ОСОБА_2 , а саме: кросівки, форма, уніформа робоча.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що він є родичем ОСОБА_1 , перебувають у нормальних відносинах, проживаються поряд, відвідують один одного на свята. На запитання свідка з приводу ОСОБА_2 позивач розказував, що той живе в квартирі, приходить відсипатись, бо працює на двох роботах.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала, що вона є сусідкою позивача та проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Свідку відомо, що до січня 2019 року ОСОБА_2 проживав у квартирі, свідок часто зустрічала його зранку, коли йшла на роботу в під'їзді та на вулиці. В січні місяці ОСОБА_2 привезли диван, який позивач з відповідачем заносили до квартири. Кілька разів коли свідок приходила до квартири двері їй відчиняв ОСОБА_2 , хоч свідок і приходила не до нього особисто.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що свідок ОСОБА_21 клопотання про допит якої в якості свідка було задоволено судом, не була допитана під час судового розгляду цивільної справи. Зважаючи на те, що нею був повідомлений факт неприязних відносин зі сторонами по справі.
Аналізуючи показання свідків, допитаних у судовому засіданні, встановлено, що між сторонами по справі склались неприязні стосунки. Разом з цим, матеріали цивільної справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_2 виїхав з квартири АДРЕСА_1 , після народження сина ОСОБА_3 , та в подальшому не цікавився квартирою, не ніс витрат на утримання цього нерухомого майна.
Зокрема, свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 повідомили про факт відсутності особистих речей відповідача у квартирі. Разом з цим, дана обставина у повній мірі спростована показаннями свідка ОСОБА_18 , яка показала, що позивач з дружиною перенесли особисті речі ОСОБА_2 до гаражу.
У зв'язку з цим, судом також критично оцінюється акт про не проживання в жилому приміщенні від 28 травня 2019 року, підписаний ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 . Оскільки повідомлені ними обставини справи спростовуються як показаннями інших свідків, так і письмовими доказами.
Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач створив перешкоди для доступу ОСОБА_2 до спірного жилого приміщення, зокрема шляхом заміни замків до вхідних дверей, що підтверджено показаннями допитаних свідків та висновками ст. ДОП Бориспільського ВП ГУНП в Київській області.
VІІ. Аргументи сторін, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На підтвердження факту відсутності відповідача у спірній квартирі, а також його особистих речей, позивачем приєднані до матеріалів цивільної справи фотознімки (а.с.12-15-114). Проте, судом критично сприймається вказівка позивача на вказані фотознімки в якості належного та допустимого доказу на підтвердження вказаного факту. Оскільки, зазначені фотознімки не дають можливості встановити ту обставину, що дійсно на них зображено квартиру АДРЕСА_1 .
Судом також відхиляються надані позивачем квитанції про оплату житлово-комунальних послуг, зокрема електроенергії, водопостачанння та водовідведення, газопостачання, обслуговування прибудинкової території (а.с.16-32), оплачені в період з липня 2018 року по березень 2019 року. Оскільки, дійсно вказані квитанції сформовані на ім'я ОСОБА_1 , зважаючи на те, що саме на нього переведений особовий рахунок квартири у зв'язку зі смертю квартиронаймача. Водночас вказані квитанції не містять доказів того, що оплата спожитих житлово-комунальних послуг здійснювалась саме ОСОБА_1 .
З огляду на викладені обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог. Позивачем не надано доказів на підтвердження обставини непроживання відповідача більше шести місяців у спірній квартирі у зв'язку із втратою інтересу до житла, а також того, що житлові права малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не будуть порушені.
VІII. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З квитанції (а.с.1) вбачається, що при пред'явленні позову до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 770 гривень. Зважаючи на те, що у задоволенні пред'явленого ним позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування понесених судових витрат, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ч.4 ст.9, ч.1 та ч.2 ст.71, ст.72 ЖК Української РСР, ч.4 ст.29 ЦК України, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Бориспільська міська рада Київської області, служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду - 25 червня 2020 року.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський