Справа № 357/12174/19
2-о/357/25/20
Категорія 12
03 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківська міська рада Київської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
25.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою мотивуючи тим, що до 2009 року зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а з січня 2009 року, на прохання ОСОБА_3 , в зв'язку з пропозицією останнього жити разом як подружжя, переїхала зі своїми речами та почала проживати разом з ним однією сім'єю в належному йому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Вони з ОСОБА_3 були пов'язані спільним побутом, витратами, бюджетом, оплачували комунальні послуги, замінили два вікна в будинку, мали взаємні права та обов'язки, піклувалися один про одного. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Всі ритуальні послуги і поховання ОСОБА_3 організовувала, оплачувала та здійснила вона на заощаджені ними кошти. Після смерті ОСОБА_3 вона продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_2 , оплачує комунальні послуги за будинок. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з 7/20 частини житлового будинку з частиною господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкоємців до третьої черги включно ОСОБА_3 не мав і своє майно нікому не заповідав, а тому, як особа яка проживала разом із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, вона має право на спадкове майно, як спадкоємець четвертої черги за законом відповідно до ст. 1264 ЦК України. Для оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк вона звернулася до Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, де за її заявою була заведена спадкова справа і де їй було роз'яснено, що видача свідоцтва про право на спадщину за законом неможлива без підтвердження факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем та рекомендовано звернутися до суду. Підтвердженням факту проживання з ОСОБА_3 є спільні фото, а також те, що в неї залишилися його документи: різного роду посвідчення, трудова книжка, свідоцтво по народження, ощадна книжка, паспорт громадянина України, свідоцтво право на спадщину за законом, медична карта, свідоцтво по смерть,тощо. Крім того, факт спільного проживання разом із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини підтвердять свідки. Тому, просила в судовому порядку встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з січня 2009 року по день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01.11.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті, задоволено заяву про виклик та допит в судовому засіданні свідків та постановлено ухвалу про витребування доказів у справі.
23.04.2020 року судом постановлено ухвалу про залучення у справі заінтересованої особи - ОСОБА_2 .
Заявник та її представник, адвокат Кардаш Максим Олексійович, в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі.
Заінтересована особа - Білоцерківська міська рада Київської області подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника на розсуд суду.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомила.
Суд, заслухавши учасників справи, покази свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживає разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини.
За змістом ст.1217,1258 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно із п.21 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Згідно із п.23 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
В п.9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до ст. 549 ЦК.
При встановленні судами факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до дня смерті (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати положення ст. 3 СК, відповідно до якої сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, а також те, що сім'я створюється на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , та 09.07.2019 року Першою Білоцерківською міською держаною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 208/2019, що підтверджено матеріалами справи ( а.с. 7, 9,124-139).
Також, встановлено, що заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 09.07.2019 року звернулася до Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на підставі якої було заведено спадкову справу № 208/2019, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 125).
З довідки управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 11.11.2019 року за № 1514 (а.с. 121) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , був зареєстрований з 23.03.2017 року до дня смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з 17.11.2015 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом, за клопотанням заявника, ОСОБА_2 було залучено у справі в якості заінтересованої особи, однак остання до суду не з'явилася, з матеріалів спадкової справи вбачається, що заяву про прийняття спадщини вона не подавала, також в матеріалах справи відсутні відомості щодо її родинних зв'язків з померлим ОСОБА_3 , а з показів свідків відомо, що за вказаною адресою проживали лише ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.07.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори Дворко Т.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 2-2888 ( а.с. 14), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , набув у власність 7/20 частин жилого будинку з частиною господарських та побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 , що належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 , на підставі свідоцтва на право власності, виданого виконкомом Білоцерківської міської Ради народних депутатів 21.02.1979 року та зареєстрованого в Інвентар - бюро 21.02.1979 року за реєстром № 4371.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент своєї смерті мав на праві приватної власності 7/20 частин жилого будинку з частиною господарських та побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживаючи разом з 2009 року за адресою: АДРЕСА_2 , були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, несли спільні витрати в утриманні житла, між ними були теплі родинні відносини, вони підтримували один одного матеріально та духовно, що підтверджено матеріалами справи ( а.с. 12-96) та показами свідків.
Так, факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається з спільних фото, наявністю у заявника документів померлого: посвідчень, трудової книжки, свідоцтва про народження, ощадної книжки, паспорта громадянина України, свідоцтва право на спадщину за законом, медичної карти та отриманими заявником довідки і свідоцтва по смерть ОСОБА_3 та оплаченими рахунками щодо поховання останнього.
Свідок ОСОБА_4 судовому засіданні дав покази про те, що померлого ОСОБА_3 знав близько 30 років, а з ОСОБА_1 познайомився близько 11 років тому та підтвердив факт їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , як подружжя. Зазначив, що саме ОСОБА_3 запропонував заявнику проживати разом, померлий ніколи не був одружений і не мав дітей, спочатку жив з матір'ю, яка померла у 1998 році, а потім сам до знайомства з ОСОБА_1 . Вони ( ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) допомагали і доглядали один одного, мали спільний бюджет (пенсія і підробітки), проводили ремонт у будинку, замінили два вікна, разом купували продукти та сплачували комунальні послуги. На Новий рік - 2019 відмічали 10 років спільного життя. Заявник після смерті ОСОБА_3 організовувала, оплачувала та здійснила поховання поряд з сестрою останнього.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала покази про те, що знайома із заявником з 2014 року, знала її чоловіка - ОСОБА_3 , який приходив до неї на роботу і приносив обід, турбувався про неї. Вони ( ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) проживали разом, вели спільне господарство, разом купували продукти і ліки, жили як подружжя 10 років, мали теплі стосунки, спільний бюджет, планували разом ремонт, замінили два вікна у будинку. Заявник доправляла чоловіка у лікарню, поховала його та провела необхідні обряди.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дала покази про те, що знає заявника з 1991 року, їхні колишні чоловіки рідні брати, ОСОБА_1 розлучилася 20 років тому та 10 років проживала разом з ОСОБА_3 в його будинку, як подружжя, турбувалися один про одного. Вони мали спільний бюджет, він давав їй банківську картку для потреб сім'ї, а вона сплачувала комунальні послуги по будинку, купувала продукти, ліки, тощо. Вони разом проводили у будинку ремонтні роботи, замінили вікна.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала покази про те, що заявник являється їй матір'ю, яка проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 10 років за адресою: АДРЕСА_2 . Вони ( ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, теплі відносини, відкладали спільні гроші, провели косметичний ремонт у будинку, замінили два вікна. ОСОБА_3 щороку лежав у лікарні і заявник його навідувала, доглядала, купувала продукти і ліки, а після його смерті вона організовувала, оплачувала та здійснила всі необхідні ритуальні послуги та поховання.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи, що спір про право на спадкове майно відсутній, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення, оскільки судом встановлено юридичний факт, що заявник проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з січня 2009 року по день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Керуючись ст. 1217, 1218, 1220, 1258, 1264, 1268, 1270 ЦК України, ст. 263, 265, 268, 293, 315-319, 354, 355, ч.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи: Білоцерківська міська рада Київської області (ЄДРПОУ: 26376300, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 15), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), про встановлення факту проживання однією сім'єю, задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з січня 2009 року по день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.07.2020 року.
СуддяО. В. Бондаренко