іменем України
Справа № 285/769/20
провадження у справі № 2/0285/463/20
06 липня 2020 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді……………….......Васильчук Л.Й.
секретаря……………………………...Бенрот Ю.А.
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості, -
У лютому 2020 року Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк, банк) звернулось до ОСОБА_1 з позовом, у якому просило стягнути з неї заборгованість за кредитним договором б/н від 15.11.2007 у розмірі 12159,01 грн., яка утворилась станом на 08.01.2020.
Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 15.11.2007 між банком та відповідачем, остання отримала кредит в розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Сторони в судове засідання не прибули.
Представник позивача в письмовій заяві підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, відповідно до вимог розділу І глави 7 ЦПК України. Про причини повторної неявки до суду не повідомив, заперечення проти позову не подав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе ухвалити рішення заочно на підставі наявних доказів у справі без фіксації судового процесу звукозаписувальним технічним засобом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 15.11.2007 року між позивачем укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку. Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 розмір кредитного ліміту Банком 13.02.2018 року було збільшено до 2000,0 грн./а.с.80/.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору Банк Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Крім цього матеріали справи містять, підписану відповідачем довідку про умови кредитування з використання платіжної картки "Кредитка Універсальна" 55 днів пільгового періоду, яка містить відомості про базову % ставку в місяць, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи при порушенні термінів платежів тощо/а.с.12 зворіт/.
Згідно з наданого Банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 08.01.2020 року становить - 12159,01 грн., з яких: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2659,35 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 611,84 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 8070,72 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія; 817,10 грн.- заборгованість по судовим штрафам/а.с.11/.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором від 15.11.2007 року за тілом кредиту ( поточним ) складає 0,00 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості /а.с. 5-11/.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Так встановлено, що відповідачем підписано лише довідку про Умови кредитування /а.с.12 зворіт/.
Натомість надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг та Зміни в договірну базу по кредитуванню з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою договору, оскільки вони не підписані відповідачем.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони в повному обсязі обумовили у письмовому вигляді розмір, умови та правила нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2659,35 грн. та відповідно відсотки, пеню та штрафи, що заявлені позивачем.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови та правила надання банківських послуг та узгодження зі споживачем саме тих умов та правил, які банк вважав узгодженими, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по простроченому тілу кредиту, відсотків нарахованих на прострочений кредит, нарахованої пені та штрафів.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Крім цього суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 15.11.2007 року у вигляді анкети-заяви та довідки про умови, підписаних сторонами, не містить строку повернення кредиту ( користування ним ).
Окрім того, суд вважає, що відсутність тлумачення такого поняття як "заборгованість за простроченим тілом кредиту" позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг відповідальність по їх сплаті, оскільки при цьому буде порушуватися принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм.
Так, в даному випадку позивачем не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 2659,35 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Також, суд звертає увагу на той факт, що Банк ставить вимогу також про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пені та штрафів за порушення зобов'язань позичальника по кредитному договорі, однак, як встановлено судом, відповідач станом на 08.01.2020 року не має невиконаних зобов'язань по кредитному договору № б/н від 15.11.2007 року, оскільки заборгованість по поточному тілу кредиту відсутня та становить 0,00 грн.
Відтак, решта позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону, тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, судом повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог, то судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подають учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Дата виготовлення повного тексту рішення - 06 липня 2020 року.
Головуючий суддя Л.Й. Васильчук