Справа № 274/6230/19 Провадження № 2/0274/589/20
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
(ЗАОЧНЕ)
03.07.20 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Гуменюк О.В.,
розглянувши цивільну справу за позовомОСОБА_1
доОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , законним представником яких є ОСОБА_5 ,
провизнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У вересні 2019 р. ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками зазначеного житла, за адресою якого зареєстрований її колишній чоловік - ОСОБА_2 , який там не проживає більше чотирьох років.
Від ОСОБА_2 заяви про визнання позову або відзиву не надходило.
ОСОБА_5 позов підтримав, про що зазначено у його заяві від 04.06.2020 р. (а. с. 33).
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 є власником 49/100 ідеальних частин житлового будинку з надвірними господарчими та побутовим будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9, 10, 11).
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками в рівних частках (в 1/2 кожен) 51/100 ідеальних часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 36).
Адреса зазначеного житла є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , який є колишнім чоловіком ОСОБА_1 (а. с. 4, 5, 6, 12).
Частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Частиною першою статті 405 Цивільного кодексу України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, зважаючи на встановлені вище обставини, Суд вважає, що право ОСОБА_2 на користуванням житлом за адресою: АДРЕСА_1 (сервітут), виникло на підставі закону як у члена сім'ї співвласника цього житла - ОСОБА_1 .
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07.06.2016 р. у справі № 274/2659/16-ц, яке набрало законної сили 21.06.2016 р., шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 5).
Таким чином ОСОБА_2 з 21.06.2016 р. перестав бути членом сім'ї співвласника житла за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_1 .
Пунктом 4 частини першої статті 406 Цивільного кодексу України визначено, що сервітут припиняється у разі: припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Оскільки ОСОБА_2 перестав бути членом сім'ї співвласника житла за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_1 , то припинилась обставина, яка була підставою для встановлення сервітуту (права користуванням житлом), а відтак цей сервітут припинився, тобто ОСОБА_2 втратив право користування цим житлом.
Відповідно до статті 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
З наведених раніше положень статей 401 і 405 Цивільного кодексу України та положення статті 150 Житлового кодексу Української РСР випливає, що особи, які не є членами сім'ї власника житла (будинку, квартири), мають право на користування цим житлом лише за умови наявності відповідного договору з власником цього житла (будинку, квартири).
Доказів наявності такого договору не подано, а зі змісту позовної заяви вбачається, що такий договір відсутній.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .
Зважаючи на це, Суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
На підставі статі 141 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 - 265 та 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП (за даними позовної заяви) НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою:
АДРЕСА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд заочного рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя В.В. Корбут