Справа № 159/357/20
Провадження № 2/159/394/20
07 липня 2020 року м. Ковель
Ковельський міськрайсуд Волинської обл.
в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,
розглянувши в м. Ковелі Волинської обл. в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі,
Позивач 24.01.20 р. звернулась до суду з вказаним вище позовом, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 800 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, з подальшою їх індексацією відповідно до закону, обгрунтувавши свої позовні вимоги тим, що сторони перебувають у шлюбі з 02.12.14 р.. За час шлюбу у сторін народилась спільна дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона в даний час заклала до суду позов про розірвання шлюбу, так як відповідач не надає добровільно коштів на утримання спільної неповнолітньої дитини сторін, яка в даний час проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Вона в даний час не працює, відповідач - також, але має несталий доход; інших неповнолітніх утриманців, стягнень за виконавчими документами не має. Просить позов задовольнити.
Провадження у справі було відкрито 24.02.20 р. за ухвалою суду.
Копію вказаної вище ухвали суду з копією позовної заяви та доданих до неї документів відповідачем було отримано під розпис 07.05.20 р..
За станом на 07.07.20 р. відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Суд, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 02.12.14 р., що стверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого 02.12.14 р..
Згідно з копією свідоцтва про народження неповнолітньої дитини сторін, вона народилась до укладення сторонами шлюбу. Доказів того, що ця дитина народилась у шлюбі сторін, позивач суду не надала, як і даних про те, відповідно до якої норми сімейного права відповідач був зареєстрований батьком цієї дитини.
Однак суд враховує дані копії свідоцтва про народження дитини, листа відділу драцс по Любомльському та Шацькому районах Західного регіонального управління МЮ (м. Львів) № 814/20.17 - 04 - 26 від 06.07.20 р., надісланого на запит суду, направлений з його власнї ініціативи для з"ясування вказаної вище обставини, згідно з яким вище зазначена неповнолітня дитина сторін народжена до шлюбу сторін, однак відповідно до ст. 126 СК України та на підставі матері дитини і батька дитини про визнання батьківства від 16.01.14 р., у актовий запис про народження цієї дитини були внесені відповідні відомості про те, що сторони є батьками цієї дитини.
Відповідно до копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 , позивач проживає у АДРЕСА_1 .
Як слідує з даних У ДМС України у Волинській області від 11.03.20 р., наданих на запит суду, скерований за його власною інііативою, спільна неповнолітня дитина сторін - дочка ОСОБА_3 - значиться зареєстрованою проживаючою у АДРЕСА_2 , тобто, проживає разом з відповідачем з 01.12.17 р..
Позивач же у своїй позовній заяві зазначила, що спільна неповнолітя дитина сторін проживає з нею, жодним чином не вказавши, що дитина, в дійсності, значиться проживаючою спільно з відповідачем.
Разом з тим позивач надала суду копію довідки № 114 від 22.01.20 р., виданої Поворською сільрадою Ковельського району Волинської області про склад сім'ї та проживання, відповідно до якої за вказаною вище адресою спільно з позивачем проживає і неповнолітня дитина сторін - дочка ОСОБА_3 - без реєстрації.
З огляду на він дитини сторін, те, що відповідач жодним засобом не заперечив про існування такої обставини як та, що спільна неповнолітня дитина сторін - дочка ОСОБА_3 - на даний час проживає спільно з позивачем, про що вказує остання у своїй позовній заяві, врахувавши вище згадану довідку сільради, суд, проаналізувавши ці дані, таким чином, вважає, що оскільки спільна неповнолітня дитина сторін на час подання позову до суду фактично проживала разом з позивачем, то позивачеві належить право вимоги за розглядуваним позовом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 р., що ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.91 р. та набула чинності для України 27.09.91 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписами ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
У відповідності із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дитини, про що свідчить поданий до суду позов, тому кошти на її утримання (аліменти) присуджує суд.
Під час судового розгляду встановлено, що відповідач не проживає разом з дитиною фактично, належну матеріальну допомогу на її утримання не надає, отже, він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивача, яка проживає разом з дитиною фактично.
При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Таким чином, позовні вимоги стосовно присудження на користь позивача аліментів є обґрунтованими та суд визнає їх підставними та такими, що підлягають до задоволення.
Визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів, суд виходить з такого.
Згідно із ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини можуть бути присуджені у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3 - 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як зазначено у ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності із ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач має на утриманні вказану вище спільну неповнолітню дитину сторін; відповідач добровільно коштів на утримання цієї дитини не надає, хоча має обов'язок по її утриманню до досягнення нею повноліття.
Даних про те, що відповідач працює та має несталий доход, а також - про розмір такого доходу - позивачем суду не надано.
З огляду на те, що відповідач є працездатного віку, доказів наявності протипоказань щодо працевлаштування не надано, дані про інших утриманців у розпорядженні суду відсутні, суд вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини сторін у твердій грошовій сумі.
Зокрема відповідач будь - якого письмового заперечення проти позову до суду не подав.
Із сукупності оцінених судом доказів є підстави для висновку, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання вказаної вище неповнолітньої дитини та зобов'язаний згідно із законом належним чином забезпечувати і утримувати її.
При цьому суд виходить з непорушності конституційного права неповнолітньої дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття; обов'язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із припиненням шлюбу між батьками та спільного проживання з дитиною.
За таких обставин суд вважає можливим позов задовольнити частково та визначити розмір аліментів на утримання дитини у твердій грошовій, а саме: в розмірі 1 000 грн - щомісячно на підставі ст. 184 СК України, положеннями якої передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При цьому у ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1 779 гривень, з 1 липня - 1 859 гривень, з 1 грудня - 1 921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2 218 гривень, з 1 липня - 2 318 гривень, з 1 грудня - 2 395 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення слід допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору за Законом, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 840 грн, 80 коп..
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 213 - 218, 88 ЦПК України, ст. ст. 125, 180 - 184 СК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Шацька Волинської області, паспорт серії НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Ситович Ковельського району Волинської області, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Шацька Волинської області, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.01.20 р. та продовжуючи до досягнення цією дитиною повноліття.
В решті позову - відмовити.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Шацька Волинської області, паспорт серії НОМЕР_2 , на доход держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн, 80 коп..
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий:І. М. Логвинюк