07 липня 2020 року
м. Київ
справа № 120/91/19-а
адміністративне провадження № К/9901/33179/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №120/91/19-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІОНЕР-2006» (далі - ТОВ «ПІОНЕР-2006») до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жмеринське підприємство «Експрес» (далі - ТОВ «Жмеринське підприємство «Експрес»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання протиправними дій по внесенню записів та скасування записів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (ухвалене в складі головуючого судді - Воробйової І.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Курка О.П., суддів - Гонтарука В. М., Білої Л.М.),-
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІОНЕР -2006" (далі також- позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни (далі - відповідач, Державний реєстратор), в якому позивач просив:
-визнати протиправними дії Державного реєстратора по внесенню записів від 19.12.2018:
"Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990029000381 (11751070025000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990030000381 (11751050024000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990031000381 (11751050023000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням ; 11759990032000381 (11751070021000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990033000381 (11751050020000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990034000381 (11751050019000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990035000381 (11751070018000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990036000381 (11751050017000381)";
-скасувати записи Державного реєстратора від 19.12.2018, а саме:
"Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990029000381 (11751070025000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990030000381 (11751050024000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990031000381 (11751050023000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990032000381 (11751070021000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990033000381 (11751050020000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990034000381 (11751050019000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990035000381 (11751070018000381)";
- "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990036000381 (11751050017000381)".
Вінницьким окружним адміністративним судом залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Жмеринське підприємство "Експрес" та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державний реєстратор, без наявності у нього повноважень, здійснив реєстраційні дії, що призвели до зміни складу учасників ТОВ "Жмеринське підприємство "Експрес", а також зміни розміру статутного капіталу. Позивач зазначив, що заява про внесення змін подана не в електронній формі, а отже реєстраційні дії мали вчинятись суб'єктом державної реєстрації за місцезнаходженням юридичної особи в межах області. Проте,спірні записи внесені державним реєстратором КП "Реєстратор", який знаходиться в м. Києві, тоді як місцезнаходження ТОВ "Жмеринське підприємство "Експрес" м. Жмеринка, Вінницька область.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у державного реєстратора були відсутні як правові підстави, так і повноваження на здійснення оскаржуваних реєстраційних дій.
Суди також виходили з того, що цей спір відноситься до адміністративної юрисдикції. Такі висновки обґрунтовані тим, що предметом спору у цій справі є законність дій суб'єкта владних повноважень щодо внесення записів про скасування реєстраційної дії за відсутності повноважень. Усі порушення, які були допущені при внесенні даних записів ґрунтуються виключно на порушенні повноважень, наданих Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та жодним чином не обґрунтовуються нормами матеріального права у сфері корпоративних правовідносин. Тобто, порушене право позивача було не у зв'язку із позбавленням його права на майно, а у зв'язку із виходом суб'єкта владних повноважень за межі наданих йому повноважень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_7 не погодився з ухваленими у справі рішеннями і 29 листопада 2019 року подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження по справі.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції не в повному обсязі досліджені фактичні обставини по справі, допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Спір у справі виник не між учасниками публічно-правових правовідносин через те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію, не мав публічно-правових правовідносин із позивачем. Оскаржувані рішення стосуються реєстрації прав осіб, які залучені до участі у справі в якості третіх осіб.
Позивач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення касаційної скарги заперечує, посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначив, що корпоративний спір вирішено між теперішніми і минулими учасниками ТОВ «Жмеринське підприємство «Експрес». Предметом перевірки у цій справі є виключно дотримання державним реєстратором як суб'єктом владних повноважень під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій.
ТОВ «Жмеринське підприємство «Експрес» також подало відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти її задоволення заперечує.
У відповіді на відзив заявник наполягав на тому, що саме рішення Господарського суду Вінницької області від 15.10.2015 по справі №902/824/15, яке набуло законної сили, слугувало підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які оскаржуються в межах даної справи, саме на підставі цього судового рішення відомості реєстру приведені до становища, яке існувало станом на липень 2015 року.
У поданій відповіді на заперечення на відзив позивач зазначив, що доводи заявника є безпідставними через те, що матеріалами справи не підтверджується, що державний реєстратор діяв на виконання судового рішення, ухваленого по справі №902/824/15, а наявна в матеріалах реєстраційної справи сканована копія цього рішення не доказом вчинення реєстраційних дій на виконання цього рішення. Наведене також спростовується відповіддю Господарського суду Вінницької області про те, що суд не надсилав відповідачу рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІОНЕР-2006».
Ухвалою Верховного Суду від 6 липня 2020 року призначено справу до розгляду в судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.10.2015 у справі №902/824/15 визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Експрес" оформлені протоколом №3 від 09.06.2015. Дане рішення залишено без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 та Вищого господарського суду України від 13.04.2016.
19.12.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіною Юлією Володимирівною, що знаходиться в м. Києві скасовано реєстраційні дії за судовим рішенням, а саме: "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990029000381 (11751070025000381)"; "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990030000381 (11751050024000381)"; "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990031000381 (11751050023000381)"; "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990032000381 (11751070021000381)"; "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990033000381 (11751050020000381)"; "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990034000381 (11751050019000381)"; "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990035000381 (11751070018000381)"; "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням; 11759990036000381 (11751050017000381)".
ТОВ «ПІОНЕР-2006», який є учасником ТОВ «Жмеринське підприємство «Експрес», вважаючи свої права порушеними, звернувся з цим позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію з приводу того, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, в яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див., наприклад, пункти 5.7, 5.8 постанови від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження 12-58гс18), пункти 28-30 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження 11-377апп18), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а (провадження № 11-1506апп18).
Як установлено судами попередніх інстанцій та згідно із матеріалами справи, позивач (ТОВ «ПІОНЕР 2006») оскаржує до адміністративного суду дії суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора, які пов'язані з реєстрацією змін до установчих документів юридичної особи.
Так, предметом оскарження у даній справі є дії державного реєстратора, вчинені 19.12.2018 по внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів (11759990029000381 (11751070025000381); 11759990030000381 (11751050024000381); 11759990031000381 (11751050023000381); 11759990032000381 (11751070021000381); 111759990033000381 (11751050020000381); 11759990034000381 (11751050019000381)) про "Скасування реєстраційної дії за судовим рішенням" щодо ТОВ "Жмеринське підприємство "Експрес" в частині зміни складу учасника підприємства, яким було ТОВ "Піонер-2006" та скасування відповідних записів.
Позивач при цьому посилається на порушення відповідачем положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», покликаючись на те, що державна реєстрація змін, та скасування записів здійснена відповідачем за відсутності повноважень, через те, що заява про внесення змін не подавалась в електронній формі, відтак, реєстраційні дії мали вчинятись за місцезнаходженням юридичної особи в межах Вінницької області. В той час як спірні записи внесені державним реєстратором, який знаходиться в м. Києві.
Такі реєстраційні дії призвели до зміни відомостей у реєстрі щодо установчих документів, зокрема - складу учасників ТОВ «Жмеринське підприємство «Експрес». Водночас, оскаржувані реєстраційні не були ініційовані позивачем, а оскаржуються ним як засновником (учасником) товариства- третьої особи по справі.
Отже, звернення ТОВ «ПІОНЕР 2006» до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктами 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають: з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
При цьому пункт 4 частини першої статті 20 ГПК України не обмежує склад учасників такого спору.
Крім того, у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України.
Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, фактично зумовлене зміною складу учасників ТОВ «Жмеринське підприємство «Експрес», тобто третьої особи по цій справі та подальшою перереєстрацією цих прав.
Аналізуючи зміст наведених вище правових норм та фактичних обставин справи, Верховний Суд приходить до висновку, що спір у цій справі підпадає під юрисдикцію господарських судів як за пунктом 3, так і за пунктом 4 частини першої статті 20 ГПК України.
При цьому слід мати на увазі, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Близькі за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 та від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а. Слід також мати на увазі, що незаконність змін у складі майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте є підставою для відшкодування збитків особою, яка їх завдала. Аналогічні висновки викладені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі №521/8368/15 ц.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про поширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів, оскільки такий спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 826/4204/18.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга по справі №120/91/19-а подана 29.11.2019, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
За частиною третьою статті 354 КАС України в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Порядок роз'яснення позивачеві права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією унормований положенням ч. 1 ст. 239 КАС України, якою передбачені наслідки закриття провадження у справі, тобто наслідки розгляду, в даному випадку, касаційної скарги.
Отже, оскільки процесуальні наслідки у вигляді права на подачу заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, виникають у позивача після розгляду касаційної скарги, в цій частині застосуванню підлягають ст. 239 та 354 КАС України в редакції Закону № 460-IX.
Наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача на подання відповідної заяви до Верховного Суду, за результатами розгляду якої справа має бути скерована до відповідного суду першої інстанції, який своєю чергою за положеннями частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону № 460-IX перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX, -
Касаційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року по справі № 120/91/19-а - скасувати і закрити провадження по справі.
Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук