07 липня 2020 року
м. Київ
справа № 620/375/20
адміністративне провадження № К/9901/15386/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати їй до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди її роботи з 16 липня 1984 року по 20 серпня 1992 року та з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 року;
призначити з 26 грудня 2019 року пенсію на пільгових умовах за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року позов задоволено частково:
визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 16 липня 1984 року по 31 грудня 1991 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язано відповідача зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 16 липня 1984 року по 31 грудня 1991 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 червня 2020 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року залишив без змін.
Посилаючись на неправильне застосування судами при ухваленні цих рішень норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивач подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та ухвалити нове - про задоволення позову.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи та підстави непогодження з рішеннями судів щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» про зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець