07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/3331/20 пров. № А/857/7111/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Большакової О.О, Заверухи О.Б.,
за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року (головуючий суддя: Клименко О.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною і скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 05.02.2020 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61865831.
Обґрунтовує позов тим, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Позивач вважає, що зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження винесена відповідачем з порушенням приписів статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження ВП № 61865831 відкрито не за місцем проживання, перебування чи знаходженням майна боржника, тобто з порушенням правил територіальності.
Позивач вказує, що ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Зазначає про те, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 . На момент винесення спірної постанови у відповідача були відсутні докази того, що адреса реєстрації боржника здійснена у виконавчому окрузі міста Києва, а відтак правових підстав для винесення спірної постанови відповідач не мав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року позовні вимоги задоволено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Вказує, що у виконавчому написі № 7067 від 04 квітня 2020 року, виданому приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., на підставі якого винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61865831 зазначено, що місцем проживання боржника - ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . Тобто, на думку відповідача, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва.
Позивач засобами електронного зв'язку, 06.07.2020 подав додаткові пояснення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін та розгляд справи проводити без його участі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис № 7067 про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1525022 від 29 вересня 2018 року у сумі, яка становить 16256,00 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною 17 квітня 2020 року, на підставі виконавчого напису № 7067 від 04 квітня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості в сумі 16256,00 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61865831.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна, при відкритті виконавчого провадження не пересвідчилася з офіційних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі чи достовірність місця проживання/перебування позивача, у зв'язку з чим порушила приписи ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61865831 від 17 квітня 2020 року.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, позивачем не оскаржувалось в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, отже, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення, лише в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61865831
Відповідно до ч. п. ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ, примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім : 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 2 ст. 24 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII ««Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).
Згідно ст. 1 Закону № 1403-VIII, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону № 1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 1403-VIII).
Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Пунктом 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно п. 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно матеріалів справи місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 (а. с. 10).
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у виконавчому написі приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В. В., який підлягав примусовому виконанню, також зазначено вище наведене адресу (а. с. 53).
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи не додано.
Враховуючи вищеневедене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна порушила правила територіальної діяльності приватних виконавців, так як, володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до її виконавчого округу, прийняла виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19.
Стосовно покликання апелянта про те, що у виконавчому написі № 7067 від 04 квітня 2020 року, вчиненому приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., чітко зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва, а саме, за адресою: місто Київ, вул. Закревського Миколи, 85/271, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.
Апеляційна скарга Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі № 380/3331/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням строку передбаченого п. 3 Прикінцевих положень КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. О. Большакова
О. Б. Заверуха